Постанова

від 26.02.2019 по справі 331/8536/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.02.2019 Справа № 331/8536/17

ЗапорізькИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 331/8536/17Головуючий у 1-й інстанції Антоненко М.В. Пр. № 22-ц/807/318/19Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.

суддів: Крилової О.В.

Кухаря С.В.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Олександрівського Відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Олександрівського Відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначав, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року у справі №331/8470/15-ц подання державного виконавця Жовтневого ВДВС ЗМУЮ ГТУЮ у Запорізькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржник: керівник ТОВ Елеттротек Україна - ОСОБА_3, стягувач: ТОВ ЗМ Україна - задоволено та обмежено керівника підприємства-боржника ТОВ Елеттротек Україна ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документа. Виконання ухвали покладено на Державну прикордонну службу України.

В подальшому ОСОБА_3 припинив виконання обов'язків керівника ТОВ Елеттротек Україна , що підтверджується контрактом між ТОВ Елеттротек Україна та ОСОБА_3, згідно з яким повноваження ОСОБА_3 як директора товариства станом на сьогоднішній день закінчились.

Крім того, відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ Елеттротек Україна є інша особа. Таким чином, станом на сьогоднішній день ОСОБА_3 не є керівником ТОВ Елеттротек Україна , що підтверджується належними доказами.

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із заявою, в якій просив суд скасувати обмеження у праві виїзду закордон згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року по справі 331/8470/15-ц за поданням державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про обмеження у виїзді за кордон.

Заява була вмотивована тим, що підстави для його обмеження у праві виїзду закордон відпали, оскільки він не є керівником підприємства-боржника ТОВ Елеттротек Україна , виконавче провадження завершене.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2017, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.11.2017 у вказаній справі, в задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон відмовлено.

При цьому, Жовтневим районним судом м. Запоріжжя в ухвалі від 18.09.2017, з яким погодився Апеляційний суд Запорізької області, роз'яснено заявнику, що вирішення цього питання, шляхом повідомлення Державної прикордонної служби, покладено на державного виконавця який виніс кінцеву постанову у виконавчому провадженні.

На виконання вказівок суду, заявник звернувся із відповідною заявою про припинення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон до Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Згідно з відповіддю Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області за вих. №12319 від 06.11.2017 заявнику повідомлено, що у відповідності до норм розділу ХІІІ п. 5 Інструкції з примусового виконання рішення суду тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду, який його видав, на підставі частини першої статті 38 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставі п.п. 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Позивач, посилаючись на судові рішення у справі №331/8470/15-ц, вважає, що відмова органу державної виконавчої служби у скасуванні обмеження його виїзду за межі України є незаконною, існування цього обмеження щодо нього позбавлене правової підстави, практичного змісту та порушує права особи на вільне пересування, а права заявника підлягають захисту у судовому порядку.

На підставі викладеного, позивач просив суд, визнати незаконною відмову Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області у знятті обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон відповідно до повідомлення за вих. №12319 від 06.11.2017 та зобов'язати Олександрівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області зняти обмеження керівника підприємства-боржника ТОВ Елеттротек Україна громадянина України ОСОБА_3, у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документа, що було накладено ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року у справі №331/8470/15-ц.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Олександрівський ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції задовольняючи позов ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у виїзді за межі України прийшов до висновку, що підстави для обмеження ОСОБА_3 у виїзді за межі України перестали існувати, оскільки виконавчий документ, за яким в рамках виконавчого провадження було накладено обмеження ОСОБА_3 у виїзді за кордон повернуто стягувачу.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року по справі 331/8470/15-ц за поданням державного виконавця Хохлова К.К. було обмежено ОСОБА_3 у виїзді закордон без вилучення паспортного документа, як керівника підприємства-боржника ТОВ Елеттротек Україна (а.с. 6-9).

Зазначену ухвалу ОСОБА_3 в апеляційному порядку не оскаржував, а 25 листопада 2016 року звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд зазначеної за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Жовтневого районного суду Запорізької області від 17.01.2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2015 року за ново виявленими обставинами залишено без задоволення (а.с. 57-59).

Вищезазначена ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05.04.2017 року. При цьому зазначено, що посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що він не є керівником ТОВ Елеттротек Україна , може бути підставою для скасування заходів обмеження його виїзду за кордон, а не для перегляду ухвали за нововиявленими обставинами (а.с. 56).

Постановою головного держвиконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 21.06.2017 року, виконавчий документ, а саме наказ № 908/3212/15 виданий 24.07.2015 року Господарським судом Запорізької області про стягнення з ТОВ Елеттротек Україна на користь ТОВ ЗМ Україна суми заборгованості , на підставі п.5 ч.1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження повернутий стягувачу (а.с.53-54).

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про скасування обмеження у праві виїзду за кордон.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2017 року, яка залишена ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року без змін, відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон (а.с.22-23, 50-52).

При цьому, у постанові зазначено, що згідно узагальненої судової практики Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

Статтею 441 ЦПК України суду надано право встановлювати обмеження у вигляді тимчасового обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язання зі сплати заборгованості. Даною нормою права не передбачено право суду скасовувати дане тимчасове обмеження.

Скасування (зняття) тимчасового обмеження у праві виїзду громадян за межі України на підставі заяв сторін виконавчого провадження або державного виконавця є неправильним, цим правом наділені лише органи ДВС, які повинні винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Звертаючись до суду з позовом про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, позивач зазначав, що за виконавчим провадженням в межах якого державним виконавцем було обмежено його у праві виїзду за кордон він виступав як керівник підприємства-боржника ТОВ Елеттротек Україна , та просив визнати незаконною відмову Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області у зняття обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон, та зобов'язати Олександрівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області зняти обмеження керівника підприємства-боржника ТОВ Елеттротек Україна ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон.

На час розгляду справи виконавче провадження завершено з підстав п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , тобто в рамках виконавчого провадження відповідна постанова про скасування обмеження у праві виїзду за кордон не може бути винесеною, оскільки тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про:

повернення виконавчого документа до суду, який його видав, на підставі частини першої статті 38 Закону;

закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону;

скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розумніють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби передбачено врегульовано розділом VІІ ЦПК України та розділом Х Закону України Про виконавче провадження .

Але суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 263-264 ЦПК України зазначені вимоги закону залишив поза увагою та при виборі і застосуванню норми права не визначився, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

За положеннями ч.4 та ч.5 ст. 12 ЦПК України кожна сторонам несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє в реалізації ними прав, передбачених законом.

Так як ОСОБА_3 обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки він звернувся до суду з позовною заявою, а не зі скаргою, а судом першої інстанції в порушення норм процесуального права скасовано тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України, то рішення суду першої інстанції підлягає до скасування та ухвалення нової постанови, якою необхідно відмовити позивачу в скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду з території України.

Окрім цього, колегія вважає за доцільним роз'яснити ОСОБА_3, що ЦПК встановлений інший порядок вирішення цього питання, зокрема ст.ст. 447, 448 ЦПК України, яка передбачає право сторін виконавчого провадження звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Також ч. 8 ст. 441 ЦПК України встановлено, що відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Таким чином, заявник має право оскаржити дії державного виконавця до суду в порядку статті 447 ЦПК України лише в випадку відмови в винесенні постанови про відмову в скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України.

Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення по справі та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірних правових висновків у тих правовідносинах, що виникли між сторонами тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової постанови по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати відповідача повинні бути відшкодовані за рахунок позивача. За таких обставин при задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 960 гривень (а.с.149) повинні бути стягнуті з ОСОБА_3 на користь відповідача. З матеріалів справи вбачається, що Олександрівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, отже компенсація судових витрат підлягає на рахунок останнього.

Керуючись ст. ст.141, 376,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрівського Відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2018 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

Позов ОСОБА_3 до Олександрівського Відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області понесені судові витрати в сумі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27 лютого 2019 року.

Головуючий:

Судді: