Рішення

від 26.02.2019 по справі 904/5620/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5620/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден-Трейд", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", с. Промінь Криничанського району Дніпропетровської області

про стягнення 359457,53 грн

у присутності представників:

від позивача: адвокат Казанцев С.В., довіреність від 19.09.2018;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 14.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарден-Трейд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 300000,00 грн основного боргу, 789,04 грн 3% річних, 4200,00 грн інфляційних нарахувань, 9468,49 грн пені та 45000,00 грн штрафу, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про переведення боргу, укладеного між сторонами та Приватним підприємством "Обрій" 05.11.2018.

Ухвалою від 19.12.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 14.01.2019.

Позивач 14.01.2019 подав до суду докази часткової оплати відповідачем заборгованості та акт звірки.

Ухвалою від 04.02.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі були надіслані судом завчасно у відповідності до норм, передбачених ГПК України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів. В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення, що повернулося від відповідача, про вручення останньому поштової кореспонденції суду, а тому є всі підстави вважати, що відповідач був достеменно обізнаний про розгляд цієї справи у суді. Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден-Трейд" (далі - позивач, продавець) та Приватним підприємством "Обрій" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 02/10-1 (далі - договір), за умови п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити товар, що наведено в таблиці № 1 договору (далі - товар) у власність покупця, покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити постачальнику його вартість.

Назва, кількість та ціна товару відповідно до п. 1.2 договору приведені у таблиці: ячмінь, в кількості 76,177 т, вартістю 5377,59 грн/т без ПДВ і загальною вартістю 491578,40 грн, у т.ч. ПДВ 81 929,73 грн.

Згідно з п. 3.2. договору, оплата товару здійснюється покупцем за фактом розвантаження автомобілів продавця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у рахунку-фактурі, не пізніше 5 днів з моменту постачання.

Строки та умови поставки сторони погодили у розділі 5 договору, а саме: продавець забезпечує передачу товару на умовах СРТ за адресою: Дніпропетровська обл., с. Промінь, у період з 02.10.2018 по 05.10.2018 (п. 5.1); продавець своїми силами та за свій рахунок доставляє товар на склад покупця. Останній термін передачі товару постачальник погоджує з покупцем не пізніше, ніж за одну добу до передачі товару (п. 5.2); сторони домовились, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту вивантаження товару на склад покупця (п. 5.3).

На виконання умов договору позивач поставив ПП "Обрій" товар на загальну суму 491578,40 грн, який був отриманий останнім без жодних зауважень щодо його кількості, якості та вартості, що підтверджується наступними документами:

- рахунок-фактура № СФ-0000123 від 03.10.2018 на суму 491578,40 грн;

- видаткова накладна № РН-0000119 від 03.10.2018 на суму 491578,40 грн;

- товарно-транспортна накладна № 031018-1 від 03.10.2018.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань покупець оплатив лише частково в сумі 191578,40 грн, про що свідчать платіжні доручення: № 1008 від 05.10.2018 на суму 91578,40 грн, № 1039 від 10.10.2018 на суму 100000,00 грн. Тож несплаченим залишився товар на суму 300000,00 грн.

02.11.2018 позивач направив ПП "Обрій" досудову вимогу про стягнення заборгованості, в якій просив покупця погасити виниклу заборгованість, сплативши за поставлений товар основну суму боргу у розмірі 300000,00 грн, а також неустойку в розмірі 6904,11 грн.

У відповідь на претензію ПП "Обрій" запропонувало позивачу на підставі ст. ст. 520-523 Цивільного кодексу України провести заміну боржника у цьому зобов'язанні та визначити новим боржником Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт".

Відтак, 05.11.2018 між позивачем (далі - кредитор), ПП "Обрій" (далі - первісний боржник) та СТОВ "АФ "Агросвіт" (далі - відповідач, новий боржник) було укладено договір про переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов'язання) на загальну суму 300000,00 грн, що виник на підставі основного договору станом на 11.10.2018.

Згідно з п. 1.3. договору про переведення боргу новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п.1.2. цього договору протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання цього договору.

Проте, відповідач взагалі не оплатив кредитору заборгованість ПП "Обрій", чим порушив умови договору про переведення боргу.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушено права.

Відповідач позов не визнав та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару ПП "Обрій", наявність його заборгованості та переведення цього боргу на відповідача підтверджено матеріалами справи та останнім не оспорено.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За отриманий ПП "Обрій" товар відповідач мав здійснити оплату не пізніше п'ятого робочого дня з моменту підписання договору про переведення боргу від 02.11.2018, але в порушення умов цього договору не провів оплату, тобто не виконав взятих на себе зобов'язань, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 300000,00 грн.

Так, позивачем доведено той факт, що станом на 14.12.2018 (тобто на момент подання позову до суду) мала місце заборгованість відповідача перед позивачем на суму основного боргу 300000,00 грн, але дослідження матеріалів справи показало, що платіжним дорученням № 10_СQ037/3 від 26.12.2018 відповідач перерахував позивачу 50000,00 грн, чим частково погасив заборгованість.

З огляду на що заборгованість відповідача перед позивачем наразі складає 250000,00 грн, яка і підлягає до стягнення, а в частині вимог щодо основного боргу в сумі 50000,00 грн провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, як того вимагає п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 5.2., 5.3. договору про переведення боргу від 05.11.2018 сторони погодили, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором новий боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день прострочення платежу; в разі прострочення платежу понад один місяць, новий боржник додатково сплачує кредитору штраф в розмірі 15% від несплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за період з 13.11.2018 по 14.12.2018 у сумі 9468,49 грн та 15% штрафу в сумі 45000,00 грн, перевіривши нарахування яких, суд дійшов висновку про їх вірність та повне задоволення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних за період з 13.11.2018 по 14.12.2018 у сумі 789,04 грн та інфляційних втрат за період листопада 2017 року в сумі 4200,00 грн, суд дійшов висновку про те, що вони розраховані вірно і підлягають до стягнення з відповідача у заявлених позивачем сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів порушення відповідачем умов договору щодо обов'язку оплати переведеного на нього боргу ПП "Обрій", а тому відповідач має нести відповідальність за невиконання умов договору.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 250000,00 грн, 3% річних у сумі789,04 грн, інфляційних втрат у сумі 4200,00 грн, пені в сумі 9468,49 грн та 15% штрафу в сумі 45000,00 грн; в частині стягнення суми основного боргу у сумі 50000,00 грн провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір, покладаються 5391,86 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" (Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Промінь, ідентифікаційний код 31004437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден-Трейд" (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 172Б, оф. 405; ідентифікаційний код 40390357) основний борг в сумі 250000,00 грн, 3% річних у сумі 789,04 грн, інфляційні втрати у сумі 4200,00 грн, пеню в сумі 9468,49 грн, 15% штрафу в сумі 45000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 5391,86 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 50000,00 грн.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.02.2019.

Суддя В.Д. Воронько