Рішення

від 26.02.2019 по справі 906/88/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/88/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 07.02.18;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005" (с.Велика Шкарівка Шепетівського району Хмельницької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" (с.Броники Новоград-Волинського району Житомирської області)

про стягнення 67 271,85 грн

Фермерське господарство "Агроінвестпроект-2005" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" 67271,85грн боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про заміну боржника у зобов'язанні від 16.10.18 в частині оплати залишку боргу згідно рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.05.18 у справі №924/120/18.

Ухвалою від 31.01.19 господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відкрив провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 26.02.19.

12.02.19 від ТОВ "Цефей-Груп" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству України. Вказав, що договір про заміну боржника у зобов'язанні від 16.10.18, укладений між позивачем та відповідачем, є недійсним, оскільки укладений директором ТОВ "Цефей-Груп" ОСОБА_2 з перевищенням наданих йому статутом повноважень, а позивач при укладанні спірного договору знав/повинен був знати про обмеження повноважень директора, оскільки в договорах є вказівка на те, що директор діє на підставі статуту. При цьому, вчинення дій на виконання спірного правочину особою, яка не мала повноважень на його вчинення, не може вважатися схваленням правочину. Враховуючи, що спірну угоду укладено з перевищенням повноважень, тому як наслідок і подальші дії щодо виконання цього правочину також вчинені з перевищенням повноважень (а.с.26-27).

12.02.19 на адресу суду від ТОВ "Цефей-Груп" надійшло клопотання від 07.02.19 про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому представник відповідача просив суд провести судове засідання, призначене на 26.02.19, й усі наступні засідання у цій справі у режимі відеоконференції та визначити відповідальним за її проведення один із зазначених у переліку судів, а у разі відсутності такої можливості - відкласти розгляд справи №906/88/19 на іншу дату у зв'язку з тим, що представник відповідача проживає в м.Києві та не може прибути в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.02.19 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" від 07.02.19 про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.02.19 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 14.02.19, в якому позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, оскільки закон не містить прямої норми, якою встановлюється недійсність правочину через його підписання посадовою особою з перевищенням повноважень, крім того, в судовому порядку договір про заміну боржника у зобов'язанні від 16.10.18 недійсним не визнавався. Також зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 (підписант договору) є керівником з 12.04.18, має право представляти відповідача у правовідносинах з третіми особами без довіреності, водночас в Реєстрі відсутні дані про наявність обмежень щодо такого представництва (а.с.61-62).

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.19 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд приймає до уваги наступне.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, я к і с у д о м в и з н а н о п о в а ж н и м и.

Водночас, суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - юридичної особи щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, або шляхом самопредставництва відповідно до ч.ч.2, 3 ст.56 та ч.2 ст.58 ГПК України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Разом із тим, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач у відзиві на позовну заяву висловив свою позицію щодо суті спору, при цьому не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечення представництва в судовому засіданні шляхом направлення іншого представника або участі у судовому засіданні шляхом самопредставництва, суд відмовляє представнику ТОВ "Цефей-Груп" в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.18 між Фермерським господарством "Агроінвестпроект-2005" (кредитор, позивач), Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Перший національний аграрний кооператив" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" (новий боржник, відповідач), укладено договір про заміну боржника у зобов'язанні (а.с.10).

Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що боржник передає, а новий боржник бере на себе зобов'язання щодо сплати боргу в розмірі 330691,26грн згідно з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.05.18 по справі 924/120/18 про стягнення боргу за договором поставки №05/16ФГ від 19.05.16, укладеного між кредитором та боржником.

Відповідно до п.1.2 договору кредитор дає згоду на заміну боржника за договором, зазначеним у п.1.1 цього договору.

Новий боржник зобов'язується сплатити кредитору грошові кошти в сумі 165345,63грн в день підписання цього договору. Кредитор в день підписання цього договору зобов'язується подати приватному виконавцю заяву щодо повернення виконавчого документа відносно стягнення грошових коштів з боржника (п.2.1-2.2 договору).

Згідно п.2.3 договору новий боржник зобов'язується сплатити кредитору грошові кошти в сумі 165345,63грн в наступному порядку:

- 16345,63грн в строк до 26.10.18;

- 16345,63грн в строк до 02.11.18;

- 16345,63грн в строк до 09.11.18;

- 16345,63грн в строк до 16.11.18;

- 16345,63грн в строк до 23.11.18;

- 16345,63грн в строк до 30.11.18;

- 16345,63грн в строк до 07.12.18;

- 16345,63грн в строк до 14.12.18;

- 16345,63грн в строк до 21.12.18;

- 16345,63грн в строк до 28.12.18.

На виконання умов договору про заміну боржника у зобов'язанні відповідач здійснив платіж, обумовлений п.2.1 договору на суму 165345,63грн, що підтверджується платіжним дорученням №1801 від 17.10.18 (а.с.13).

В свою чергу позивач звернувся до приватного виконавця ОСОБА_4 про повернення наказу №924/120/18 про стягнення коштів з первісного боржник без подальшого виконання.

Приватним виконавцем ОСОБА_4 винесено постанову ВП №56672421 від 29.10.18 про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.11).

В період з 26.10.18 по 06.12.18 ТОВ "Цефей-Груп" частково погасив заборгованість у розмірі 98073,78грн, яка виникла на підставі договору про заміну боржника у зобов'язанні від 16.10.18.

Факт часткової оплати підтверджується платіжними дорученнями №1819 від 26.10.18 на суму 16345,63грн, №1851 від 02.11.18 на суму 16345,63грн, №4332 від 09.11.18 на суму 16345,63грн, №4359 від 20.11.18 на суму 16345,63грн, №4382 від 23.11.18 на суму 16345,63грн, №4430 від 03.12.18 на суму 16345,63грн, всього на загальну суму 98073,78грн (а.с.14-19).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 67271,85грн (330691,26грн - 165345,63грн - 98073,78грн).

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 67271,85грн боргу, який виник на підставі договору про заміну боржника у зобов'язанні від 16.10.18 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Наведена правова норма кореспондується зі ст.174 ГК України, якою визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 67271,85грн. за договором про заміну боржника у зобов'язанні від 16.10.18.

Згідно ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи підписання 16.10.18 між сторонами тристороннього договору про заміну боржника у зобов'язанні, у нового боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" виникли зобов'язання щодо сплати заборгованості замість первісного боржника - Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив" на користь кредитора - Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005".

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, п.2.1 та п.2.3 визначено порядок сплати грошових коштів новим боржником на користь кредитора.

Судом встановлено, що відповідачем не повністю виконано взяті на себе за договором від 16.10.18р. зобов'язання, та не проведено у повному розмірі розрахунків з кредитором згідно встановленого графіку, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 67271,85грн.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 67271,85грн підтверджено належними доказами, які не спростовано відповідачем.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача стосовно того, що договір про заміну боржника у зобов'язанні від 16.10.18 є недійсним, оскільки укладений директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" з перевищенням наданих йому статутом повноважень, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

Припис абзацу першого ч.3 ст.92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним у разі доведеності юридичною особою (відповідачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Слід зазначити, що закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Договір про заміну боржника у зобов'язанні підписаний зі сторони відповідача директором ОСОБА_2, на угоді міститься печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп", також відсутні докази, які б свідчили про визнання угоди недійсною або доказів про порушення відповідачем питання щодо визнання договору недійсним в установленому законом порядку.

Крім того, позивач не міг знати про таке перевищення повноважень керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп", оскільки відомості щодо обмеження прав ОСОБА_2, як директора товариства у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, при цьому відповідач вчиняв дії, спрямовані на виконання умов договору про заміну боржника у зобов'язанні від 16.10.18, а саме до 06.12.18 проводив оплати боргу згідно встановленого графіку.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК України випливає, що підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, зокрема щодо того, що договір про заміну боржника у зобов'язанні від 16.10.18 не тільки прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" до виконання, але і значною мірою виконано, то відсутність у директора товариства повноважень на укладення від імені товариства вказаного договору не свідчить про його недійсність.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 67271,85грн.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" (11772, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Броники, вул.Весела, 7, ідентифікаційний код 37529380)

на користь Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005" (30456, Хмельницька область, Шепетівський район, с.Весела Шкарівка, ідентифікаційний код 34206192)

- 67271,85грн основного боргу;

- 1921,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.02.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим. 1- в справу; 2,3- сторонам (рек. з повід)