Рішення

від 25.02.2019 по справі 908/144/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/24/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2019 Справа № 908/144/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль-Контакт”, (02081, м.Київ, вул.Сортувальна, 2, адреса для листування: 02152, м. Київ, вул. І.Миколайчука, 3А)

до відповідача Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 202 (72312, м. Мелітополь, Запорізька область, вул.Олександра Невського, буд. 81)

про стягнення суми 25208 грн. 06 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився.

від відповідача не з'явився.

ВСТАНОВЛЕНО:

Розглядається справа № 908/144/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль-Контакт” до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 202 про стягнення суми основного боргу у розмірі 10 802,26 грн., інфляційні збитки - 3 232,24 грн., пені - 8 351,09 грн. 09,та 10% річних - 2 822,47 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2019 позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25.02.2019.

В судове засідання 25.02.2019 представники сторін не з'явились. Явка представників сторін судом не визнавалась обов'язковою.

Від позивача 21.02.2019 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Судове засідання проводилось без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, у відповідності до ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Текстиль-Контакт” (надалі - позивач) та Державним підприємством «ПІДПРИЄМСТВО МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ» був укладений Договір № 1346 купівлі-продажу від 11 жовтня 2016р. (далі - договір), згідно якого позивач (продавець) зобов'язався передати, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити товар (надалі - товар).

У 2017 році Державне підприємство «ПІДПРИЄМСТВО МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ» (ЄДРПОУ 08680129) змінило назву на Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 202 (ЄДРПОУ 08680129), надалі - відповідач.

У відповідності до умов договору позивач (за договором - продавець) поставив відповідачу (за договором - покупець) тканину (надалі - товар) по видатковим накладним:

- № 22839 від 27.10.2016р. на суму 5 107,20 грн.

- № 22853 від 27.10.2016р. на суму 420,84 грн.

- № 22854 від 27.10.2016р. на суму 9 108,18 грн.

- №24454 від 11.11.2016р. на суму 15 832,32 грн. Всього на загальну суму 30 468,54 грн.

Відповідач частково розрахувався за отриманий по вищезазначеним видатковим накладним товар, сплативши позивачу лише 19 666,28 грн. (9559,08 + 1507,20 + 3600,00 + 5000,00 = 19666,26), а саме: - за товар, отриманий по видатковим накладним від 27.10.2016р. № 22853 на суму 420,84 грн. та № 22854 на суму 9 108,18 грн. (на загальну суму 9 529,02 грн. (420,84 + 9108,18 = 9529,02), відповідач здійснив передоплату 26.10.2018р. у розмірі 9 559,08 грн., що на 30,06 грн. більше поставленого товару (9 559,08 - 9529,02 = 30,06); - за товар, отриманий по видатковій накладній від 27.10.2016р. № 22839 на суму 5 107,20 грн. відповідач розрахувався з позивачем у повному обсязі, сплативши останньому 14.11.2016р. суму у розмірі 1507,20 грн. та 18.11.2016р. суму у розмірі 3 600,00 грн. (1507,20 + 3600,00 = 5107,20грн.); - за товар, отриманий по видатковій від 11.11.2016р. № 24454 на суму 15 832,32 грн. Відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу лише суму у розмірі 5 000,00 грн., а саме: 01.12.2017р. суму у розмірі 1000,00 грн., 08.12.17р. - 2 000,00 грн., 27.12.2017р. - 2 000,00 грн. (1000,00 + 2000,00 + 2000,00 = 5000,00).

Згідно п. 2.1. договору покупець повинен здійснити 100% попередню оплату відповідної партії Товару протягом строку, вказаного у рахунку продавця, якщо видатковою накладною не буде передбачений інший порядок оплати.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання по договору, поставивши останню партію товару відповідачу 11.11.2016 року, згідно видаткової накладної №24454 від 11.11.2016р. на суму 15 832,32 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 24454 від 11.11.2016р. покупець оплачує товар протягом 10 банківських днів після його прийняття.

Враховуючи, що на час отримання товару по видатковій накладній № 24454 від 11.11.2016р. на суму 15 832,32 грн. сума передоплати склала 30,06 грн., відповідач повинен був здійснити оплату на користь позивача у розмірі 15 802,26 грн. до 25.11.2016 року.

На порушення умов договору відповідач здійснив оплату за поставлений Товар по видатковій накладній № 24454 від 11.11.2016р. частково з порушенням строків оплати, сплативши позивачу лише 5 000,00 грн., а саме: 01.12.2017р. згідно платіжного доручення №231 суму у розмірі 1 000,00 грн.; 08.12.2017р. згідно платіжного доручення № 240 суму у розмірі 2 000,00 грн.; 27.12.2017р. згідно платіжного доручення № 261 суму у розмірі 2000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 963 від 28.09.2018 року. На зазначену претензію відповідачем не було надано відповіді та до цього часу не здійснено оплати боргу.

Отже, загальна сума основного боргу складає 10 802 грн. 26 коп.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд встановив:

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України; якщо у зобов'язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, 28 вересня 2018 року позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість, але дана вимога відповідачем залишена без задоволення. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

На момент розгляду спору по суті сума осевого боргу відповідача перед позивачем становить 10802грн. 26 коп., підтверджена матеріалами справи, не спростовується відповідачем та підлягає задоволенню в повному об'ємі.

Порушенням зобов'язання, в т.ч. є його невиконання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в т.ч. сплата неустойки (ст. 610 та п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Застосування штрафних санкцій, відповідно до абзацу 8 частини 2 статті20 Господарського кодексу України, є способом захисту прав і законних інтересів.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції - заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки у вигляді грошової суми - неустойка, штраф, пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 217 і ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності з п. 3.2. договору за прострочення оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також сплатити 10% річних від простроченої суми. Сторони домовились, що строк позовної давності за вимогами, передбаченими пунктом 3.2. договору складає п'ять років.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань, з оплати отриманого від позивача товару позивачем пред'явлена вимога про стягнення пені в розмірі 8351грн. 09коп. за період з 26.11.2016 по 10.01.2019 (розрахунки долучені до матеріалів справи).

Судом перевірені надані позивачем розрахунки та встановлено, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню враховуючи п. 6 ст. 232 ГК України, що передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГКУ зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином сума пені, що підлягає стягненню складає 1481 грн. 61 коп. В решті пред'явленої до стягнення суми пені слід відмовити., як пред'явленій з порушенням п. 6 ст. 232 ГК України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем пред'явлені вимоги по стягненню суми витрат від інфляції в розмірі 3232грн. 24коп. та 10 % річних в розмірі 2822грн. 47коп.

Надані позивачем розрахунки судом перевірені та встановлено, що сума індексу інфляції та 10% річних розраховані вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними частково та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 86, 129, 202, 240, 241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль-Контакт” до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 202 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 202 (72312, м.Мелітополь, Запорізька область, вул.Олександра Невського, буд. 81, код ЄДРПОУ 08680129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ», (02081, м.Київ, вул.Сортувальна, 2, адреса для листування: 02152, м. Київ, вул. І.Миколайчука, 3А, код ЄДРПОУ 32043747) - суму основного боргу у розмірі 10 802,26 (десять тисяч вісімсот дві грн. 26 коп.) гривень, інфляційні збитки - 3 232,24 (три тисячі двісті тридцять дві грн. 24 коп.) гривень, пені – 1481 (одна тисяча чотириста вісімдесят одна грн. 61 коп.) гривень, 10% річних в розмірі 2 822,47 (дві тисячі вісімсот двадцять дві грн. 47 коп.) гривень, суму судового збору 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) гривень.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 28» лютого 2019.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                               Н.А. Колодій