Рішення

від 18.02.2019 по справі 910/16823/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2019Справа № 910/16823/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" (07832, Київська область,

Бородянський р-н, смт. Бабинці, вул. Заводська, буд. 45 А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Буд Сервіс" (03039, м. Київ, вул.

Голосіївська, буд. 17)

про стягнення заборгованості у розмірі 32 164, 73 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Підлісний В.О.;

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артель" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Буд Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 32 164, 73 грн., з яких 26 043, 92 грн. сума боргу за поставлений товар, пеня у розмірі 5 638, 10 грн. та 482, 42 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 177/1 від 25.05.2016 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 справу № 910/16823/18 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін, судове засідання призначено на 28.01.2019 року.

Представник відповідача у судове засідання 28.01.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом у підготовчому засіданні 28.01.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 18.02.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 18.02.2019 представник позивача подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 21.12.2018, з якого вбачається, що відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 26 043, 92 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 21.12.2018 про відкриття провадження у справі № 910/16823/18 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 0103048967780.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 не подав до суду відзиву на позов, про дату та час судовго засідання був повідомлений належним чином, проте не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.02.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Артель (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТА БУД СЕРВІС укладено Договір поставки № 177/1.

Договір укладено з метою ведення діяльності з постачання Товару (будівельних матеріалів) під торговою маркою Артісан .

Відповідно до п.1.2. Договору Постачальник протягом часу дії цього Договору, зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вартість Товару на суму згідно накладних, які є невід'ємною частиною цього договору .

Згідно з п. 1.3. Договору кількість, асортимент, ціни Товару визначаються накладними, які підписують сторони під час приймання Товару.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що загальна вартість Договору складає загальну вартість всіх накладних, підписаних сторонами під час терміну дії цього Договору, і на підставі яких було здійснено постачання Товару Постачальником.

Як передбачено п.2.1. Договору поставка Товару здійснюється транспортом Постачальника на умовах DDР (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової палати Інкотермс 2000) - склад Покупця згідно Заявок Покупця при постачанні залізницею, або транспортом Покупця на умовах ЕХW - склад Продавця при автомобільному постачанні.

Відповідно до п.2.2. Договору заявка Покупця надається Постачальнику письмово, факсом, електронною поштою або в іншому погодженому сторонами вигляді. У заявці, крім кількості та асортименту Товару визначається також умови поставки (DDР чи ЕХW) і місце поставки Товару.

Згідно з п.2.3. Договору Постачальник зобов'язаний протягом одного робочого дня з моменту отримання Заявки від Покупця надати підтвердження Замовлення у вигляді рахунку-фактури по факсу або електронною поштою.

В пункті 2.4. Договору сторони передбачили, що в разі неможливості Постачальником виконати Заявку Покупця, він зобов'язаний не пізніше одного робочого дня з моменту отримання Заявки Покупця повідомити про це останнього.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний поставити Товар згідно Заявки Покупця не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту підтвердження Постачальником такої Заявки Покупця.

Відповідно до п.2.6. Договору перехід права власності на Товар здійснюється в момент передачі товару Покупцю згідно підписаних накладних.

Згідно з п.2.8. Договору Постачальник при поставці Товару передає Покупцеві наступну товарно-супровідну документацію: видаткову накладну, документи про якість Товару, а саме: сертифікат якості, сертифікат відповідності, гігієнічний висновок, технічний паспорт та інші документи, передбачені чинним законодавством України.

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата Товару Покупцем здійснюється протягом 7 (сіми) календарних днів з моменту поставки Товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п.5.7. Договору у разі невиконання грошових зобов'язань, зазначених у п.4.1. цього Договору, Покупець: Відшкодовує Продавцю нанесенні у звязку з цим збитки в повному розмірі (п. 5.7.1.). Сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період затримки платежу, від суми, що підлягає оплаті за кожен день прострочення платежу (п.5.7.2.).

Згідно з п.7.1. Договору даний Договір починає діяти з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року. Строк дії цього договору з усіма додатками до нього, за умови відсутності на те заперечень сторін, автоматично подовжується на кожний наступний рік.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що цей Договір, крім підстав, передбачених цим Договором, може бути розірваний за письмовим повідомленням однієї зі сторін за один місяць до передбачуваного терміну. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань, що виникли під час дії Договору, в тому числі щодо проведення розрахунків за поставлений Товар.

Товариство з обмеженою відповідальністю Артель на підставі замовлень Покупця №728 від 03.05.2018 та № 857 від 15.05.2018 здійснило 21.05.2018 поставку товару на загальну суму 46 043, 92 грн., видаткова накладна № 804 від 21.05.2018 та № 808 від 21.05.2018.

За замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Буд Сервіс" № 728 від 03.05.2018 на загальну суму 26 146, 51 грн.

За замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Буд Сервіс" № 857 від 15.05.2018 на загальну суму 19 897, 41 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар на загальну суму 20 000, 00 грн. (пліжне доручення № 2710 від 04.07.2018 на суму 10 000, 00 грн.; платіжне доручення № 2765 від 17.07.2018 на суму 5 000, 00 грн.; платіжне доручення № 2819 від 26.07.2018 на суму 5 000, 00 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладена між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позовної заяви до суду складала 26 043,92 грн.

Позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі, відповідачем погашено заборгованість у розмірі 26 043, 92 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 26 043, 92 грн. підлягає закриттю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 638, 10 грн. пеню за період з 29.05.2018 по 05.12.2018 та 3 % річних у розмірі 482, 42 грн.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п.5.7. Договору у разі невиконання грошових зобов'язань, зазначених у п.4.1. цього Договору, Покупець: Відшкодовує Продавцю нанесенні у звязку з цим збитки в повному розмірі (п. 5.7.1.). Сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період затримки платежу, від суми, що підлягає оплаті за кожен день прострочення платежу (п.5.7.2.).

Судом встановлено, що позивачем нараховується пеня з 29.05.2018 по 05.12.2018 року, та за разрахунком становить 5 638, 10 грн.

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому до пені за порушення грошових зобов'язань застосовуються приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд, здійснивши перевірку наданого розрахунку пені, дійшов висновку про те, що при здійсненні розрахунку пені позивачем невірно визначено суму пені, а саме порушено приписи статті 232 Господарського кодексу України щодо строку нарахування пені, яка припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано пеню з 29.05.2018 по 05.12.2018, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 5 483, 98 грн.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 482, 42 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 482, 42 грн. суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, враховуючи наступне.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Буд Сервіс" (03039, м. Київ, вул.Голосіївська, буд. 17, код ЄДРПОУ 40226159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" (07832, Київська область, Бородянський р-н, смт. Бабинці, вул. Заводська, буд. 45 А, код ЄДРПОУ 30554583) 5 483 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 98 коп. пені, 3 % річних у розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві ) грн. 42 коп. та 1 753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 54 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 26 043 (двадцять шість тисяч сорок три) грн. 92 коп. основного боргу закрити провадження у справі.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова