Рішення

від 14.02.2019 по справі 910/11302/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2019Справа №910/11302/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" простягнення 1 545 064,20 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Баринова О.І. Представники сторін: від позивача:Дерев'янчук В.А. від відповідача:Ванжа О.А. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" про стягнення 1 545 064,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором №05КФ17-7 поставки на умовах дистриб'юції від 15.03.2017 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" у період з 18.10.2017 по 18.12.2017 продукт, а відповідач свого зобов'язання з оплати поставленого продукту в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 340 523,12 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 204 541,08 грн., нараховану за період з 16.11.2017 по 06.07.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2018 відкрито провадження у справі №910/11302/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання призначено на 20.09.2018.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2018 задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 09.10.2018.

В підготовчому засіданні 09.10.2018 представником відповідач було подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи про оскарження угоди про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 18.10.2017, та клопотання про призначення експертизи, яке мотивоване необхідністю дослідження документів фінансових операцій між сторонами для з'ясування дійсної суми заборгованості відповідача перед позивачем.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 09.10.2018 в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до прийняття рішення у справі №910/13154/18 відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено вирішення питання щодо призначення експертизи на наступне засідання та оголошено у підготовчому засідання перерву до 23.10.2018.

23.10.2018 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" надійшов відзив на позов та клопотання про поновлення строків для подання відзиву.

Так, згідно відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" не визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода", просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності щодо заборгованості у розмірі 257 686,79 грн., яка обліковувалась за відповідачем станом на 01.10.2010, та заборгованості у розмірі 330 000,00 грн., набуту позивачем за угодою про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 18.10.2017.

В підготовчому засіданні 23.10.2018 представником позивача було надано суду додаткові письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що відповідачем було частково оплачено поставлений у період з 03.10.2017 по 08.12.2017, а саме - у розмірі 414 998,70 грн., а тому станом на дату розгляду даної справи у Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" наявна заборгованість у розмірі 1 340 523,12 грн.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 23.10.2018 долучено до матеріалів справи подані позивачем через відділ діловодства суду видаткові накладні; поновлено строк на подання відзиву на позовну заяву та прийнято поданий відзив до розгляду; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.11.2018.

01.11.2018 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу, в якій позивач звертає увагу, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" здійснив оплату частини продукції та така оплата вразована позивачем при розрахунку своїх позовних вимог. Щодо заборгованості у розмірі 257 686,79 грн., яка, нібито, обліковувалась за відповідачем станом на 01.10.2010, то позивач зазначає, що ним допущено технічну описку під час зазначення дати та насправді мова йшла про заборгованість станом на 01.10.2017. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" заперечується пропуск строку позовної давності за вимогою щодо стягнення заборгованості у розмірі 330 000,00 грн., набутою позивачем за угодою про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 18.10.2017, при тому, що відповідачем частину набутої заборгованості у розмірі 257 124,96 оплачено, а тому у даному позові Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" було заявлено до стягнення із цієї суми лише 72 875,04 грн.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 08.11.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.11.2018.

22.11.2018 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" надійшло клопотання про роз'єднання позовних вимог у справі №910/11302/18, в якій відповідач просить суд виділити вимогу про стягнення заборгованості за угодою про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 18.10.2017 в самостійне провадження. Також відповідачем були надані доповнення до відзиву, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" зазначає про здійснення ним оплат за спірним договором дистрибуції в загальному розмірі 4 913 352,00 грн.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 22.11.2018 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про роз'єднання позовних вимог; встановлено позивачу строк для подання доказу - протягом п'яти днів; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.12.2018.

26.11.2018 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач стверджує, що всі здійсненні відповідачем оплати за Договором №05КФ17-7 поставки на умовах дистриб'юції від 15.03.2017 були ним враховані при розрахунку позовних вимог.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2018 задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.01.2019.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 22.01.2019 відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у даній справі та зобов'язано позивача надати для огляду оригіналів актів, які подавалися до суду; закінчено підготовче провадження у справі №910/11302/18 та призначено її до розгляду по суті на 05.02.2019.

В судовому засіданні 05.02.2019 представником позивача було надано пояснення з приводу того, що поставка товарів відповідачу здійснювалась власним автотранспортом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода", однак позивач звертає увагу суду, що питання про порядок транспортування замовленого відповідачем товару не є предметом даного спору.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 05.02.2019 долучено до матеріалів справи оригінали наданих позивачем актів та оголошено перерву в судовому засіданні до 14.12.2019 для надання представнику відповідача можливості ознайомитись із даними актами.

В судове засідання 14.02.2019 представник позивача з'явився, надав суду усні та письмові пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.2019 з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, за змістом яких проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 14.02.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" (дистриб'ютор) укладено Договір №05КФ17-7 поставки на умовах дистрибуції (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого дистриб'ютор за домовленістю з постачальником одержує комплекс прав та обов'язків на дистрибуцію продукту виключно на території дистриб'ютора - м. Київ, Київська область.

Постачальник на умовах передбачених чим договором зобов'язується передати партіями продукт у власність дистриб'ютора, а дистриб'ютор зобов'язується його оплатити (п. 2.1 Договору).

Згідно пункту 3.2 Договору перехід права власності та ризиків на продукт відбувається після підписання уповноваженою особою дистриб'ютора накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про фактичну передачу продукту.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачальник постачає дистриб'ютору продукт за договірною ціною, що вказана у прайс-листі.

Відповідно до пункту 5.2 Договору оплата дистриб'ютором за продукт здійснюється в строки, передбачені Додатком №3 до Договору з моменту поставки продукту. У випадку, коли закінчення терміну сплати перепадає на вихідний або святковий день, оплата переноситься на перший робочий день. Період здійснення оплати за поставлений продукт вказується у п. 2 Додатку №3. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний у розділі 13 цього Договору.

У відповідності до п. 2 Додатку №1 до Договору найменуванням групи продукту є ТМ "Заречье" та "Насолода" (МК), а його оплата відбувається на умовах відстрочення платежу на 28 банківських днів.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що при здійсненні платежу дистриб'ютор повинен в платіжному дорученні обов'язково вказувати номер Договору та найменування продукції за яку відбувається розрахунок.

У пункту 8.2 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату вартості продукту або оплати у неповному розмірі згідно терміну оплати, вказаного в п. 2 Додатку №3, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, за весь період несплати боргу, до погашення в повному обсязі, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Даний Договір набирає сили з 15.03.2017 і діє до 21.12.2018, але в любому випадку до повного виконання сторонами грошових зобов'язань (п. 11.1 Договору).

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем було передано відповідачу у період з 01.10.2017 по 08.12.2017 продукти загальною вартістю 1 682 646,78 грн.

18.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода", як стороною-1, Товариством з обмеженою відповідальністю "Продтрансгруп", як стороною-2, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т", як стороною-3, укладено угоду про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) за договором поставки №05КФ14-12 від 03.06.2014 (надалі - Угода).

За умовами цієї Угоди сторона-2 переводить, а сторона-3 приймає на себе обов'язок з оплати поставленого стороною-1 на користь сторони-2 товару за договором поставки №05Кф14-12 від 03.06.2014, а сторона-1, яка є кредитором за зазначеним договором поставки, у свою чергу, не заперечує проти такого переведення боргу від сторони-2 на сторону-3, що розуміється як згода сторони-1 згідно ст. 520 Цивільного кодексу України (п.1.1), переведення боргу на сторону-3 на підставі даної угоди не тягне для сторін будь-яких змін та/або доповнень до умов договору поставки (п. 1.2), сторона-2 переводить на сторону-3 борг, а сторона-1 набуває право вимоги до сторони-3 щодо виконання грошового зобов'язання у розмірі 330 000,00 грн. за поставлений стороні-2 товар, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між стороною-1 та стороною-2 станом на 18.10.2017, а сторона-3 приймає на себе борг та зобов'язується виконати вказане грошове зобов'язання на користь сторони-1 (п.1.3), перевід боргу, що є предметом даної угоди, є заміною сторони-боржника в договорі поставки, а саме шляхом заміни боржника, сторони-2 на сторону-3.

Заміна боржника в договорі поставки з усіма, виходячи з цього правовими наслідками, здійснюється з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками всіх сторін даної угоди (п. 2.1), протягом 3-х календарних днів з моменту підписання даної угоди, сторона-2 зобов'язується передати стороні-3 завірені належним чином: копію договору поставки, усіх наявних додатків та додаткових угод до нього, зазначений в п. 1.3 даної угоди акт звірки взаємних розрахунків та, за необхідності, фінансової й іншої документації, що стосується виконання сторонами умов вказаного договору поставки (п. 2.2), сторона-2 здійснює компенсацію стороні-3 за погашений перед стороною-1 борг у сумі 300 000,00 грн. у додатково погоджені строки (п. 2.3), дана угода набирає сили з дати її підписання всіма сторонами та скріплення печатками сторін (п. 3.1), сторона-3 гарантує, що на момент укладення даної угоди їй відомі і роз'яснені всі умови договору поставки, а також стан його виконання сторонами та приймає на себе борг сторони-2 перед стороною-1, а сторона-1 не заперечує проти такого переведення боргу (п. 3.2).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками господарюючих суб'єктів.

Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої за Договором продукції, а також зобов'язань за Угодою, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 1 340 523,12 грн. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 204 541,08 грн., нарахованої за період з 16.11.2017 по 06.07.2018.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за Договором з поставки продукції загальною вартістю 1 682 646,78 грн. було долучено до матеріалів справи накладні, які підписані представниками та скріплені печатками сторін.

В свою чергу відповідач у своєму відзиві жодним чином не заперечував щодо здійснення позивачем поставки продукції, заявленої позивачем вартості поставленої Товариству з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" продукції, якості та кількості поставленої продукції, а лише вказував про пропуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" строку позовної давності за такими вимогами до відповідача.

Частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно пункту 5 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведені норми господарського процесуального закону та відсутність у відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" жодних заперечень щодо наведених позивачем обставин поставки відповідачу продукції загальною вартістю 1 682 646,78 грн., а також приймаючи до уваги надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" відповідних накладних на підтвердження вказаних ним обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується передання позивачем відповідачу продукції загальною вартістю 1 682 646,78 грн.

Умовами Договору погоджено, що перехід права власності та ризиків на продукт відбувається після підписання уповноваженою особою дистриб'ютора накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про фактичну передачу продукту.

З положень розділу 3 Договору в цілому та п.п. 3.1, 3.2 зокрема вбачається, що сторонами фактично було погоджено, що підписання дистриб'ютором накладної свідчить про те, що дистриб'ютор згоден з ціною на продукцію, вказаною у накладній, перевірив кількість, асортимент продукції та погоджується на її прийняття.

Зважаючи на те, що відповідач не скористався своїм правом на спростування викладених позивачем обставин, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" належним чином виконано свої зобов'язання з поставки відповідачу продукції за Договором.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що оплата дистриб'ютором за продукт здійснюється в строки, передбачені Додатком №3 до Договору з моменту поставки продукту. У випадку, коли закінчення терміну сплати перепадає на вихідний або святковий день, оплата переноситься на перший робочий день. Період здійснення оплати за поставлений продукт вказується у п. 2 Додатку №3. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний у розділі 13 цього Договору.

У відповідності до п. 2 Додатку №1 до Договору найменуванням групи продукту є ТМ "Заречье" та "Насолода" (МК), а його оплата відбувається на умовах відстрочення платежу на 28 банківських днів.

З наведених положень Договору вбачається, що відповідач зобов'язаний був оплачувати поставлену продукцію на умовах відтермінування платежу, а саме протягом 28 банківських днів від дати поставки партії продукції.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, у відповідності до п. 5.2 Договору, п. 2 Додатку №1 до Договору та положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був оплачувати поставлену позивачем у період з 01.10.2017 по 08.12.2017 продукцію на протязі 28 банківських днів від дати поставки кожної партії продукції, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" не надано доказів належного виконання ним своїх грошових зобов'язань за Договором з оплати прийнятої продукції.

Щодо надання відповідачем доказів на здійснення оплат на користь позивача у розміру більшому ніж вартість поставленої у заявлений позивачем період продукції, то суд відзначає, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за поставлену у період з 01.10.2017 по 08.12.2017 продукцію, в той час як правовідносини сторін за Договором тривали з березня 2017 року та відповідно позивачем здійснювались поставки продукції в період з березня 2017 по вересень 2017 року, а тому суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" не спростовано наявність у нього заборгованості з оплати поставленої у період з 01.10.2017 по 08.12.2017 продукції.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням п. 5.2 Договору, п. 2 Додатку №1 до Договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що станом на дату розгляду даного спору відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати поставленої позивачем за Договором продукції.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не спростував твердження позивача про наявність у нього заборгованості за Договором, як і не спростував її обсяги, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 267 648,08 грн.

Крім того, за умовами Угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" зобов'язалось сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" заборгованість у розмірі 330 000,00 грн.

Дослідивши зміст Угоди, підписаної між сторонами 18.10.2017, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про заміну боржника у зобов'язанні.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, укладення сторонами Угоди не породжує нових зобов'язань, а лише є замінює сторону у існуючому зобов'язанні.

Відтак, зобов'язання відповідача, який став новим боржником згідно Угоди, виникло на підставі договору поставки №05Кф14-12 від 03.06.2014.

В той же час, позивачем не було долучено до матеріалів справи договору поставки №05Кф14-12 від 03.06.2014, як не долучено жодних документів (видаткових накладних, виписок по банківському рахунку тощо) на підтвердження факту існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" заборгованості за договором поставки №05Кф14-12 від 03.06.2014 та прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У зв'язку з ненаданням позивачем відповідних доказів, суд позбавлений можливості встановити чи має місце наявність у відповідача заборгованості договором поставки №05Кф14-12 від 03.06.2014, її дійсний обсяг, строк оплати такої заборгованості (а відтак і факт прострочення виконання грошового зобов'язання), в той час як Угода не є належним доказом наведених обставин.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок позивача довести обставини, на які він посилається, визначений у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у відповідача простроченої заборгованості за договором поставки №05Кф14-12 від 03.06.2014 у розмірі 72 875,04 грн., а тому в цій частині відмовляє у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода".

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Оскільки відповідачем не доведено наявності у нього порушеного права у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №05Кф14-12 від 03.06.2014 та судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" заборгованості у розмірі 72 875,04 грн. у зв'язку з її необґрунтованістю, то підстави для застосування строку позовної давності до вказаної вимоги відсутні.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 576 686,79 грн., яка обліковувалась за відповідачем станом на 01.10.2010.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

У своєму відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 2 576 686,79 грн., яка обліковувалась за відповідачем станом на 01.10.2010.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, відповідачем вказано, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 2 576 686,79 грн. з оплати поставленої згідно Договору продукції, оскільки сам позивач вказує, що така заборгованість обліковувалась за відповідачем станом на 01.10.2010.

В той же час, у відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" вказує, що фактично представником позивача було допущено описку під час зазначення дати та насправді мова йшла про заборгованість станом на 01.10.2017.

Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача з огляду на те, що Договір був укладений сторонами лише 15.03.2017, а будь-які підстави вважати, що до 01.10.2010 між сторонами існували господарські правовідносини, предметом яких була поставка продукції, та дані правовідносини регулюються Договором від 15.03.2017, відсутні.

Відтак суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності за вимогою до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 2 576 686,79 грн. з оплати поставленої згідно Договору продукції.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 204 541,08 грн., нараховану за період з 16.11.2017 по 06.07.2018.

Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов'язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату вартості продукту або оплати у неповному розмірі згідно терміну оплати, вказаного в п. 2 Додатку №3, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, за весь період несплати боргу, до погашення в повному обсязі, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір, порядок нарахування пені та строк такого нарахування, а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими встановлено обмеження періоду нарахування штрафних санкцій піврічним терміном, у даному випадку не підлягають застосуванню.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, яка нараховувалась на заборгованість відповідача за Договором, та приймаючи до уваги, що відповідачем жодним чином не заперечувалась правильність здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" обрахунку розміру такої пені, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 204 541,08 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо інших доводів відповідача, викладених в письмових та усних поясненнях його представника (зокрема, щодо порядку та обставин транспортування поставленої продукції, а також щодо відсутності товарно-транспортних накладних на спірні партії продукції), суд їх відхиляє з огляду на наступне.

По-перше, такі заперечення не були викладені у відзиві на позов, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відповідач позбавляється права посилатись на дані обставини під час розгляду справи по суті.

По-друге, товарно-транспортні накладні підтверджують обставини транспортування товару, однак не є належним доказом прийняття або не прийняття товару покупцем, оскільки таким доказом є видаткова накладна (накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей).

По-третє, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Проніна проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи відповідача судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 1 267 648,08 грн. та пеня у розмірі 204 541,08 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіус-Т" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, кімната 12; ідентифікаційний код 41079352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" (63702, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Ломоносова, буд. 26; ідентифікаційний код 32358958) заборгованість у розмірі 1 267 648 (один мільйон двісті шістдесят сім тисяч шістсот сорок вісім) грн. 08 коп., пеню у розмірі 204 541 (двісті чотири тисячі п'ятсот сорок один) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 22 082 (двадцять дві тисячі вісімдесят два) грн. 84 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 27.02.2019.

Суддя Р.В. Бойко