Рішення

від 19.02.2019 по справі 910/17045/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 19.02.2019Справа №  910/17045/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом Приватного підприємства "Метал" (47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Великі Гаї, вул Галицька, 180, код ЄДРПОУ 25348483) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний кондитер"  (04655, м.Київ, вул.Лебединська,4-г, код ЄДРПОУ 38833461) про  стягнення  98 243,81 грн. ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Метал"" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний кондитер" про стягнення 74964,00 грн. основного боргу - заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 10 від 14.03.2018, 23051,84 грн. пені, 227,97 грн. 3% річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач письмового відзиву на позов, у т.ч. у встановлений строк, не подав. Ухвала суду від 21.12.2018 отримана відповідачем 26.12.2018. Позивач отримав ухвалу суду – 28.12.2018 відповідно. Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами. Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,- ВСТАНОВИВ: 14.03.2018 року між ПП «Метал» (далі – постачальник) та ТОВ «Столичний кондитер»  (далі – покупець) було укладено договір поставки № 10 (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець – прийняти та оплатити продукти яєчні рідкі пастеризовані (товар) на умовах договору. Вартість товару, який поставляється за цим договором, становить загальну вартість поставленого товару, яка зазначена у всіх видаткових накладних по договору (п.2.1 договору). Згідно з п. 3.4 договору, датою поставки товару вважається дата одержання товару покупцем на складі, яка підтверджується підписами представників сторін на видатковій накладній. Відповідно до п. 5.1, покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар за ціною, вказаною у видатковій накладній. За умовами п.5.3 договору, оплата товару здійснюється на підставі наданої постачальником видаткової накладної протягом 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником. У разі поставки товару на умовах попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити товар не пізніше 1 банківського дня з моменту виставлення рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п.5.2 договору). Матеріалами справи встановлено, що позивач на виконання укладеного правочину поставив відповідачу товар за видатковими накладними № 145 від 20.03.2018, № 182 від 02.04.2018, № 205 від 12.04.2018, № 215 від 17.04.2018, № 232 від 26.024.2018, № 232 від 26.04.2018, № 280 від 03.05.2018, № 294 від 17.05.2018, № 312 від 24.05.2018, № 345 від 31.05.2018, № 364 від 05.06.2018, № 372 від 13.06.2018, № 386 від 21.06.2018, № 434 від 04.07.2018, № 444 від 11.07.2018, № 468 від 01.08.2018, № 538 від 29.08.2018, № 591 від 12.09.2018, всього на суму 284  964,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень. Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, заборгованість складає 74  964,00 грн. вартості неоплаченого товару. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України). Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки. Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк. Доказів оплати відповідачем суми 74  964,00 грн. заборгованості за отриманий товар, в тому числі у визначені договором строки, суду не надано. Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманого товару у сумі 74  964,00 грн. за видатковими накладними, враховуючи строк оплати 14 календарних днів з дати поставки товару, є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 74  964,00 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до пункту 6.2 договору, покупець за порушення строку оплати партії товару сплачує за весь період такого прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний прострочений день; за прострочення виконання грошового зобов'язання  сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,, а також три проценти річних від простроченої суми. Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 227,97 грн. 3% річних, нарахованих на суму 74  964,00 грн. боргу за період з 07.11.2018 по 13.12.2018 прострочення, та 23  051,84 грн. пені, нараховування якої здійснено по кожній видатковій накладній з  урахуванням часткових оплат, судом задовольняються вказані вимоги у межах  розрахунку позивача. Відповідач письмового відзиву на позов, свого контр розрахунку позовних вимог не надав, стверджувань позивача не спростував. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Метал"  є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 129, 202, 232, 238-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний кондитер"  (04655, м.Київ, вул.Лебединська,4-г, код ЄДРПОУ 38833461) на користь Приватного підприємства "Метал" (47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Великі Гаї, вул Галицька, 180, код ЄДРПОУ 25348483) 74  964 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 23  051 (двадцять три тисячі п'ятдесят одну) грн. 84 коп. пені, 227 (двісті двадцять сім) грн. 97 коп. 3% річних, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00  коп. судового збору. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.                                                                                      Повне рішення складено 25.02.2019   Суддя                                                                                                   О.М.Ярмак