Ухвала

від 28.02.2019 по справі 910/2374/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2 УХВАЛА м. Київ 28.02.2019Справа №  910/2374/19 Суддя Господарського суду міста Києва Ярмак О.М., розглянувши позовну заяву  Заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області   (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.8 Березня, 2, код ЄДРПОУ 02909921) в інтересах держави в особі 1) Міністерства охорони здоров'я України (01601, м.Київ, вул.Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925), 2) Державного закладу "Луганський державний медичний університет" (93012, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Будівельників, 32, код ЄДРПОУ 02010675) до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Академік сервіс" (03049, м.Київ, вул.Сурикова, 3, офиіс 42, код ЄДРПОУ 41588431) про  стягнення   13 844,13 грн. ВСТАНОВИВ: Заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі 1) Міністерства охорони здоров'я України, 2) Державного закладу "Луганський державний медичний університет"  звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академік сервіс" про стягнення 13 844,13 грн. заборгованості за надані освітні послуги по договору № 1 від 22.01.2018. Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що даний позов підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Законом України “Про прокуратуру” визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Частиною 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою. Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. "Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду у  справах № 924/1237/17 і № 822/1169/17. В обґрунтування порушення інтересів держави Заступник керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області зазначає, що пред'явлення ним даного позову в інтересах держави в особі 1) Міністерства охорони здоров'я України, 2) Державного закладу "Луганський державний медичний університет" зумовлене нездійсненням останніми своїх повноважень, а саме дотримання вимог законодавства в частині розрахунків за освітні послуги, що виявляється у пасивній поведінці щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Академік сервіс"  13 844,13 грн. заборгованості за надані освітні послуги іноземним громадянам. Проте, до матеріалів справи не надано будь-яких доказів бездіяльності Державного закладу "Луганський державний медичний університет" або Міністерством охорони здоров'я України своїх повноважень щодо нездійснення чи неналежного здійснення останнім захисту інтересів держави. Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі       статті 367 Кримінального кодексу України   (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.02.2019 по справі № 927/246/19. З матеріалів поданого позову вбачається, що спірні правовідносини виникли на підставі договору № 1 про співпрацю щодо надання освітніх послуг іноземним громадянам на 2018-2024 навчальні роки від 22.01.2018, укладеному між Луганським державним медичним університетом та ТОВ "Академік Сервіс" та договору від 22.01.2018 про надання освітніх послуг Державним закладом "Луганський державний медичний університет" іноземним громадянам, укладеному між Державним закладом "Луганський державний медичний університет" та ТОВ "Академік Сервіс". При цьому, прокурором не доведено належними доказами, що Державний заклад "Луганський державний медичний університет" та/або Міністерство охорони здоров'я України в особі яких в інтересах держави звернувся прокурор з даним позовом до суду, не має можливості для самостійного захисту своїх прав за вказаними правочинами, так само як не доведено і наявності елементу загальнодержавних інтересів у відносинах щодо невиконання зобов'язання зі сплати освітніх послуг. За змістом п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. З огляду на наведене, позов прокурора підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, суд звертає увагу що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. На підставі викладеного та керуючись п. 4 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Позовну заяву (з доданими до неї документами) Заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі 1) Міністерства охорони здоров'я України, 2) Державного закладу "Луганський державний медичний університет"  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академік сервіс" про стягнення 13 844,13 грн.  повернути заявнику. 2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання    та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.                                                                                                     Дата підписання ухвали 28.02.2019 Суддя                                                                                                                                                    О.М.Ярмак