Рішення

від 20.02.2019 по справі 910/15345/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2019Справа № 910/15345/18

За позовомНаціонального технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" простягнення 210302,78 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачане з'явились; від відповідачане з'явились; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" 210302,78 грн, з яких: 174597,06 грн основного боргу, 18971,54 грн пені, 12494,34 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 4239,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №247/6028 від 30.11.2011 про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в частині своєчасного здійснення оплати цих витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 відкрито провадження у справі №910/15345/18; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.01.2019; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 10.01.2019 було оголошено перерву до 24.01.2019. Сторонам направлено виклик у судове засідання 24.01.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2019.

Представник позивача в судові засідання не з'явився. Про проведення судових засідань позивач був повідомлений належним чином.

23.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке судом задоволено. Також у вказаному клопотанні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103048322771, №0103048562802 та №0103048564120.

Незважаючи на неявку представників сторін у судове засідання 20.02.2019, приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" як орендарем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6028 (далі - договір оренди), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 250,50 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Боткіна, 1, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 4а, 5 на третьому поверсі будівлі навчального корпусу №28, що перебуває на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (балансоутримувач) (перейменований на Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського").

30.11.2011 на виконання умов означеного договору оренди між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" як орендарем було підписано акт приймання-передачі орендованого майна за адресою: м.Київ, вул.Боткіна, 1.

З метою забезпечення утримання приміщень та відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень, на виконання п.5.11 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6028 від 30.11.2011, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (орендар, відповідач) та Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут" (балансоутримувач, позивач) було підписано договір про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №247/6028 від 30.11.2011 (далі - договір) відповідно до умов якого, орендар сплачує балансоутримувачу комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю за користування приміщенням, що знаходиться на балансі НТУУ "Київський політехнічний інститут" та передане в оренду на підставі договору оренди за адресою: м.Київ, вул.Боткіна, 1, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 4а, 5 на третьому поверсі будівлі навчального корпусу №28, загальною площею 250,50 кв.м. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу (п.1.1), зазначене приміщення передане орендарю на підставі договору №6028 про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.11.2011 (п.1.2), балансоутримувач забезпечує виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням майна та прилеглої прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, відшкодовує податок на землю пропорційно займаній ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором (п.1.3), орендар щомісячно сплачує балансоутримувачу комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодовування податку на землю. Сума експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю визначається балансоутримувачем на підставі норм чинного законодавства та складає 4235,76 грн з урахуванням ПДВ 20%. Оплата за комунальні послуги здійснюється орендарем відповідно до розрахунків, що виставляються балансоутримувачем на підставі показників організацій, що надають відповідні послуги (п.2.1), оплата за послуги, передбачена п.2.1 договору може змінюватись залежно від цін і тарифів у відповідності із чинним законодавством України (п.2.2), перерахування плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п.2.4), за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю орендар сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу (п.2.6), у випадку закінчення (дострокового припинення дії цього договору орендар сплачує належні до сплати платежі, визначені у п.2.1 договору, а також пеню, зазначену в п.2.6 договору, виходячи із строку фактичного користування майном до дня підписання акта прийому - передачі приміщення з орендного користування (п.2.8), балансоутримувач майна зобов'язується, зокрема, надавати орендарю комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. До складу комунальних послуг включають: користування електроенергією, тепло- та водопостачання (п.3.1.3), орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно і в повному обсязі вносити плату на рахунок балансоутримувача за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю (п.4.1.5), цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30 листопада 2011 до 30 листопада 2012 включно (п.8.1), в разі пролонгації договору №6028 про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.11.2011 даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.8.2), про продовження дії договору між сторонами укладається додаткова угода, яка є невід'ємною частиною договору (п.8.3).

Відповідно до умов додаткової угоди від 01.05.2016 сторони погодили суму експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю на суму 3387,56 грн з урахуванням ПДВ, а додатковою угодою від 01.01.2017 в сумі 3071,55 грн без ПДВ.

28.11.2017 на адресу позивача надійшла заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №30-06/12296 від 22.11.2017 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6028 від 30.11.2011.

31.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" як орендарем було підписано акт приймання - передавання (повернення) орендованого майна за адресою: м.Київ, вул.Боткіна, 1.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати платежів за договором №247/6028 від 30.11.2011 про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з лютого місяця 2017 по серпень місяць 2018, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати експлуатаційних платежів на суму 35696,25 грн, податку на землю у розмірі 23548,18 грн, вартості комунальних послуг на суму 115352,63 грн (32959,87 грн за опалення та 82392,76 грн за електроенергію), а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №247/6028 від 30.11.2011 про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (актами приймання-передавання від 30.11.2011 та від 31.08.2018) підтверджується факт передачі в оренду та повернення з оренди нежитлового приміщення, що є об'єктом оренди за договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Порядок сплати платежів за договором сторони визначили у розділі 2 договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар щомісячно сплачує балансоутримувачу комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодовування податку на землю. Сума експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю визначається балансоутримувачем на підставі норм чинного законодавства та складає 4235,76 грн з урахуванням ПДВ 20%. Оплата за комунальні послуги здійснюється орендарем відповідно до розрахунків, що виставляються балансоутримувачем на підставі показників організацій, що надають відповідні послуги.

В подальшому, відповідно до умов додаткової угоди від 01.01.2017 сторони погодили суму експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю у розмірі 3071,55 грн без ПДВ.

Перерахування плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п.2.4 договору).

Згідно п.2.8 договору, у випадку закінчення (дострокового припинення дії цього договору орендар сплачує належні до сплати платежі, визначені у п.2.1 договору, а також пеню, зазначену в п.2.6 договору, виходячи із строку фактичного користування майном до дня підписання акта прийому - передачі приміщення з орендного користування

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п.2.1, 2.4, 2.8 договору, відповідач повинен був відшкодовувати передбачені договором витрати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відтак, станом на час розгляду справи по суті строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказує позивач, відповідачем не було сплачено платежі за договором за період з лютого місяця 2017 по серпень місяць 2018.

Зокрема, згідно з розрахунком ціни позову за період з лютого місяця 2017 по серпень місяць 2018 орендодавцем нараховано до сплати експлуатаційні платежі на суму 35696,25 грн, податок на землю у розмірі 23548,18 грн, вартість комунальних послуг на суму 115352,63 грн (32959,87 грн за опалення та 82392,76 грн за електроенергію), які відповідачем не оплачені взагалі, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача відповідної заборгованості на загальну суму 174597,06 грн.

За висновками суду, доводи позивача про існування у відповідача заборгованості зі сплати вищеперелічених платежів на суму 174597,06 грн є обґрунтованими.

Суд зазначає, що в силу п.2.1 договору повноваження щодо нарахування відповідних платежів належить до компетенції орендодавця. Правильності розрахунку позивача відповідачем не спростовано, а також не надано доказів погашення вказаної заборгованості.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості зі сплати експлуатаційних платежів на суму 35696,25 грн, податку на землю у розмірі 23548,18 грн, вартості комунальних послуг на суму 115352,63 грн (32959,87 грн за опалення та 82392,76 грн за електроенергію). Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 174597,06 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочення сплати платежів за договором за період з 11.11.2017 по 11.10.2018 на суму 18971,54 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю орендар сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку зі сплати платежів за договором не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Також щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Перебіг цього строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що позивачем не правильно визначено періоди прострочення відповідачем оплати, однак із врахуванням того, що за перерахунком суду сума пені за прострочення сплати платежів за вірний період нарахування є більшою за суму, нараховану позивачем, то ураховуючи межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню на суму 18971,54 грн.

Також за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4239,84 грн та інфляційні втрати на суму 12494,34 грн за період прострочки з 11.03.2017 по 30.09.2018.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги, то вимоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є законними та обґрунтованими.

За висновками суду, розрахунок 3%річних та інфляційних втрат, який наданий позивачем, є арифметично вірним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 4239,84 грн та інфляційні втрати на суму 12494,34 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків щодо внесення платежів за договором №247/6028 від 30.11.2011 про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, суд дійшов висновку про задоволення вимог Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" 210302,78 грн, з яких: 174597,06 грн основного боргу, 18971,54 грн пені, 12494,34 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 4239,84 грн.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (03057, м.Київ, вул.Академіка Янгеля, будинок 5, ідентифікаційний код 35212317) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м.Київ, проспект Перемоги, будинок 37, ідентифікаційний код 02070921) 174597 (сто сімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто сім) грн 06 коп основного боргу, 18971 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн 54 коп пені, 12494 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн 34 коп інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) грн 84 коп та судовий збір у розмірі 3154 (три тисячі сто п'ятдесят чотири) грн 54 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.02.2019

Суддя Ю.М.Смирнова