Ухвала

від 12.02.2019 по справі 15/110-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" лютого 2019 р.           м. Київ           Справа № 15/110-10

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши скаргу № 68 від 14.01.2019 р. комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі

за позовом           Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до          Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа”, Київська обл., м. Біла Церква

про                    стягнення 8855507,87 грн.

Секретар судового засідання:                                                                      Зоря В.С.

за участю представників:

від стягувача: не з'явився;

від боржника: не з'явився;

від ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.09.2010 р. позов дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задоволено частково; стягнуто з комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 6894129,42 грн. боргу, 993804,69 грн. інфляційних втрат, 289019,07 грн. 3% річних, 500000,00 грн. пені, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 231,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

12.10.2010 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 21.09.2010 р., яке набрало законної сили 12.10.2010 р., було видано наказ.

До господарського суду Київської області надійшла скарга № 68 від 14.01.2019 р. комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” на бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, в якій скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Київській області та зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області направити постанову від 10.12.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову від 21.01.2015 р. про звільнення майна боржника з під арешту до органу, установи, посадовій особі, яким раніше була надіслана постанова про накладення арешту на майно (кошти) для її виконання та внесення до Державного реєстру речових прав запису про припинення обтяжень на нерухоме майно, яке обтяжено на підставі виконавчого провадження № 22645770, а саме: номер запису про обтяження: 5551934 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12836726 від 05.05.2014 р.), все майно в межах суми 8702684,42 грн.; номер запису про обтяження: 5486873 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12701631 від 26.04.2014 р.), все майно в межах суми 8702684,42 грн.; номер запису про обтяження 5486739 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12701407 від 26.04.2014 р.), все майно в межах суми 8702684,42 грн.; номер запису про обтяження: 5486692 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12701303 від 26.04.2014 р.), все майно в межах суми 8702684,42 грн.

В обґрунтування вимог скарги скаржник посилається на те, що після винесення у виконавчому проваджені № 22645770 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Київській області від 21.01.2015 р. про звільнення майна боржника з-під арешту, записів щодо зняття обтяжень на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав не внесено, і, відповідно, арешт на нерухоме майно знято не було. При цьому, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, згідно записів у Реєстрі про обтяження № 5551934, № 5486873, № 5486739, № 5486692 нерухоме майно скаржника до цього часу перебуває в реєстрі обтяжень на підставі постанови ВПВРУ ДВС ГУЮ у Київській області від 17.11.2010 р. З огляду на викладене, за твердження скаржника, бездіяльність головного державного виконавця ВПВРУ ДВС ГУЮ у Київській області, що полягала у не направленні ним до органу, установи, посадовій особі, яким раніше була надіслана, постанови про зняття арешту з майна боржника, призвела до негативних наслідків в діяльності підприємства, а також до порушення прав та свобод скаржника щодо вільного користування майном.

31.01.2019 р. до господарського суду Київської області від скаржника надійшла заява про розгляд справи за відсутності скаржника, в якій скаржник зазначає, що вимоги скарги підтримує та просить суд розглядати скаргу за його відсутності.

05.02.2019 р. до господарського суду Київської області від ДВС надійшов відзив, в якому державний виконавець просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Представник скаржника у судові засідання 05.02.2019 р. та 12.02.2019 р. не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою, яка міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103267237801 та № 0103267507132, а також заявою скаржника, в якій він просить розгляд скарги проводити за його відсутності.

Представник стягувача у судові засідання 05.02.2019 р., 12.02.2019 р. не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою, яка міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103267237623 та № 0103267507140.

Представник ВПВРУ ДВС ГУЮ у Київській області у судовому засіданні 05.02.2019 р., заперечував щодо задоволення вимог скарги, а у судове засідання 12.02.2019 р. не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання відділ ДВС був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника відділу ДВС на бланку повідомлення про оголошення відкладення розгляду скарги від 05.02.2019 р.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу № 68 від 14.01.2019 р. комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та заслухавши пояснення представника відділу ДВС, судом встановлено наступне:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.09.2010 р. позов дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задоволено частково; стягнуто з комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 6894129,42 грн. боргу, 993804,69 грн. інфляційних втрат, 289019,07 грн. 3% річних, 500000,00 грн. пені, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 231,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

12.10.2010 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 21.09.2010 р., яке набрало законної сили 12.10.2010 р., було видано наказ.

Згідно п. 7 Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ, який набрав чинності з 05.10.2016 р. встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, яка діяла на час винесення постанови про звільнення майна боржника з-під арешту 21.01.2015 р.), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як передбачено ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Постановою від 17.11.2010 р. державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на підставі заяви представника стягувача відкрито виконавче провадження № 22645770 з виконання наказу № 15/110-10 від 12.10.2010 р. та накладено арешт на все майно, що належить боржнику, в межах суми звернення стягнення - 8702684,42 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Постановою від 10.12.2014 р. державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Київській області наказ від 12.10.2010 р. виданий у справі 15/110-10 було повернуто стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки листом стягувач повідомив про відмову від виконання рішення.

Постановою від 21.01.2015 р. державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Київській області було звільнено з-під арешту все майно, що належить боржнику - комунальному підприємству Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” та постановлено копії постанови направити на виконання до органу (установи), якому була надіслана до виконання постанова про накладання арешту на майно боржника, а також сторонам.

Докази направлення копії вказаної постанови до органу (установи), якому була надіслана до виконання постанова про накладання арешту на майно боржника та сторонам, в матеріалах скарги відсутні.

Щодо зазначеної обставини, то у поданому відділом ДВС відзиві надано пояснення, що згідно Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 р. № 1829/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 р. за № 699/30567), журнал реєстрації вихідної кореспонденції зберігається 3 роки. У зв'язку з цим, відсутня можливість надати копію відповідного запису із журналу реєстрації вихідної кореспонденції, зокрема, щодо направлення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та щодо направлення постанови про звільнення майна боржника з-під арешту до органу, якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника та сторонам.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

З інформації про виконавче провадження № 22645770 від 27.12.2018 р. вбачається, що виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області завершено.

Крім того, згідно з інформації про виконавче провадження 17.11.2010 р. відкрито виконавче провадження (з накладенням арешту на майно боржника); 29.11.2010 р. зупинено виконавче провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 (внесення підприємства ПЕК до реєстру підприємств ПЕК) до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»; 10.12.2014 р. було поновлено виконавче провадження, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 870268,44 грн.; 10.12.2014 р. старшим державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із відмовою стягувача від виконання рішення; 21.01.2015 р. старшим державним відділу ДВС було винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту та згідно з п. 2 постанови про звільнення майна боржника з-під арешту у виконавчому провадженні № 22645770 державним виконавцем постановлено копії зазначеної постанови направити на виконання до органу (установи), якому була надіслана до виконання постанова про накладання арешту на майно боржника, а також сторонам.

Таким чином, у державного виконавця відділу ДВС був відсутній обов'язок щодо зняття арешту, накладеного на майно боржника, у разі повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України про виконавче провадження, з боржника було стягнуто виконавчий збір, який, відповідно до інформації про виконавче провадження, було стягнуто з боржника на депозитний рахунок відділу ДВС (платіжна вимога від 19.12.2014 р. № 45858809.2).

Відповідно до наявної в матеріалах скарги інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 152548227, сформованої 14.01.2019 р., нерухоме майно боржника перебуває в реєстрі обтяжень за № запису про обтяження № 5551934, № 5486873, № 5486739, № 5486692 на підставі постанови ВПВРУ ДВС ГУЮ у Київській області від 17.11.2010 р., постановленої у виконавчому проваджені № 22645770.

Як вбачається з наявних в матеріалах скарги заяв № 1545 від 03.12.2018 р. та № 591 від 03.05.2018 р., скаржник звертався до начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області із заявами про зняття арешту з майна боржника, застосованого у виконавчому провадженні № 22645770 під час примусового виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 15/110-10 від 12.10.2010 р.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на час винесення постанови про звільнення майна боржника з-під арешту 21.01.2015 р.) державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у вказаній редакції) державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, станом на час винесення постанови про звільнення майна боржника з-під арешту (21.01.2015 р.) на державного виконавця не було покладено функцій державного реєстратора.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в зазначеній редакції) визначено, що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи, в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ними особи. Державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Частиною 3 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у вказаній редакції) встановлено, що за заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Таким чином, вказаними нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у діючій на той час редакції, саме на боржника - КП Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” було покладено обов'язок звернення до органів, що ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно, після отримання ним від державного виконавця додаткової копії постанови для її пред'явлення до цих органів.

Враховуючи викладене, суд вважає що державний виконавець діяв у межах повноважень, встановлених чинним законодавством станом на 21.01.2015 р., у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення скарги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Київській області щодо не направлення постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві та звільнення майна боржника з-під арешту.

В пункті 9.13 постанови № 9 від 17.10.2012 р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене, вимоги скарги КП Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” на бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Київській області, в якій скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Київській області та зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області направити постанову від 10.12.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову від 21.01.2015 р. про звільнення майна боржника з під арешту до органу, установи, посадовій особі, яким раніше була надіслана постанова про накладення арешту на майно (кошти) для її виконання та внесення до Державного реєстру речових прав запису про припинення обтяжень на нерухоме майно, яке обтяжено на підставі виконавчого провадження № 22645770, а саме: номер запису про обтяження: 5551934 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12836726 від 05.05.2014 р.), все майно в межах суми 8702684,42 грн.; номер запису про обтяження: 5486873 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12701631 від 26.04.2014 р.), все майно в межах суми 8702684,42 грн.; номер запису про обтяження 5486739 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12701407 від 26.04.2014 р.), все майно в межах суми 8702684,42 грн.; номер запису про обтяження: 5486692 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12701303 від 26.04.2014 р.), все майно в межах суми 8702684,42 грн. є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги № 68 від 14.01.2019 р. комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 22645770 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 28.02.2019 р.

Суддя                               О.О. Рябцева