Рішення

від 25.02.2019 по справі 913/641/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Справа № 913/641/18

Провадження №13/913/641/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Яресько Б.В. , розглянувши у порядку спрощеного судового провадження справу за позовом Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль , м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 спілка Добробут , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 63 665 грн 54 коп.

Представники сторін не прибули.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 спілки Добробут (далі - відповідач) на користь Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль суму основного боргу у розмірі 41 712 грн 14 коп. пеню у розмірі 6 171 грн 60 коп., три проценти річних у розмірі 2 641 грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 140 грн 54 коп. Також просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1762 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.12.2018 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 січня 2019 року.

10 січня 2019 року на адресу Господарського суду Луганської області надійшла заява від 08.01.2019. №06-05-04 позивача, за якою просить суд призначену на 14.01.2019 р. справу, у разі не прибуття представника позивача, слухати без участі позивача та повідомили, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

14 січня 2019 року представники сторін в судове засідання не прибули.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.01.2019 р. відкладено судове засідання для розгляду справи на 01 лютого 2019 року.

01 лютого 2019 року представники сторін в судове засідання не прибули. Розгляд справи відкладено на 25.02.2018 р.

22 лютого 2019 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі у разі не прибуття представника.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 25.02.2019 не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог ГПК України.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Між позивачем та відповідачем було складено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №191 від 15.10.2007 р. за яким відповідно до розділу 1 договору позивачем здійснювалось постачання гарячої води в потрібних відповідачу обсягах. Відповідно до п.2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону у приміщення загальною площею 52,00 м2. Згідно з п.5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності розрахунковим способом. Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом виключно в грошовій формі відповідно до діючих, тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим ко мітетом Сєвєродонецької міської ради. Відповідно до п. 6.2 договору облік розрахунковий період є календарний місяць.

Так, у період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, жовтня 2015 року по квітень 2016 року, жовтня 2016 року по квітень 2018 року та з жовтня 2017 року по січень 2018 року, позивач поставив теплову енергії у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення відповідача на загальну суму 41712,14 грн.

Постачання теплової енергії підтверджується Актами про включення теплоустановок від 28.10.2014 року, 22 жовтня 2015 року, 23 жовтня 2016 року та 01 листопада 2017 року. Відповідачу у періоді з жовтня 2014 року по січень 2018 року надавались рахунки.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 171 грн 60 коп. за період з 28.11.2017 р. по 31.07.2018 р., три проценти річних у розмірі 2 641 грн 26 коп. за період 01.10.2014 р. по 31.07.2018 р., та інфляційні втрати у розмірі 13 140 грн 54 коп. за період з 01.01.2015 по 31.07.2018 р.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є фактичне постачання теплової енергії та її отримання відповідачем.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України Про засади функціонування ринку електричної енергії України та Про електроенергетику.

Згідно зі ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до п.2 ч.3 ст.16 Закону України Про житлово-комунальні послуги, комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, зокрема, міжопалювалого періоду для систем опалення.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до приписів ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін), виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог у частині стягнення заборгованості в розмірі 63665 грн. 54 коп. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 спілки Добробут (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський 66/53, ЕДРПОУ 26070937) на користь Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк-3, ЄДРПОУ 00131050) заборгованість у розмірі 41712 грн 14 коп., 3% річних - 2641 грн 26 коп., інфляційні втрати - 13140 грн. 54 коп., пеню 6171 грн. 60 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.02.2019 р.

Суддя Б.В. Яресько