Рішення

від 25.02.2019 по справі 914/2394/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2019 Справа №914/2394/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Корисні технології , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Шед - 5 , смт. Івано - Франкове Яворівського району Львівської області,

про : стягнення заборгованості в розмірі 93 714,55 грн,

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників справи:

позивача: ОСОБА_1 - представник.

відповідача: не з'явився.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2394/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корисні технології до Товариства з обмеженою відповідальністю Шед - 5 про стягнення заборгованості в розмірі 93 714,55 грн.

Ухвалою суду від 27.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, проведення судового засідання по розгляду справи по суті призначено на 21.01.2019 р. Ухвалою суду від 21.01.2019 р. розгляд справи по суті відкладено на 11.02.2019 р.

Через канцелярію суду, позивач подав 23.01.2019 р. клопотання від 23.01.2019 р. б/н про долучення доказів, в якій просить суд долучити до матеріалів справи №914/2394/18 належним чином завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період 2018 року.

Ухвалою суду від 11.02.2019 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2019 р.

В судове засідання 25.02.2019 р. позивач з'явився. Через канцелярію суду, подав 19.02.2019 р. клопотання від 19.02.2019 р. б/н про долучення доказів, в якій просить суд долучити до матеріалів справи №914/2394/18 належним чином завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період 2018 року.

Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення вимог договору поставки товару №250417-1 від 25.04.2017 р. своєчасно не здійснив оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість розмірі 91 064,96 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 649,59 грн відповідно до п. 6.2. договору.

В судове засідання 25.02.2019 р. відповідач не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Причини неявки - не повідомив.

ОСОБА_2 з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України , статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

25 квітня 2017 року у місті Львові між ТзОВ Корисні технології (постачальник) та ТзОВ Шед - 5 (покупець) укладено договір поставки товару №250417-1 (далі - Договір), на підставі п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю асфальтобетон, щебінь, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п.3.2 Договору передбачений обов'язок Покупця сплатити вартість поставленого товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

За порушення строків оплати поставленого товару, Покупець несе відповідальність згідно п.6.2 Договору.

Відповідно до п.6.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від загальної суми заборгованості.

Постачальник на виконання умов Договору, свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами, наявними у сторін, зокрема, видатковими накладними та актами. В свою чергу, Покупець зобов'язання стосовно сплати коштів за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

ОСОБА_2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22 жовтня 2018 року, що укладений між ТзОВ Корисні технології та ТзОВ Шед-5 , а саме п.5 якого вбачається наявність заборгованості Покупця перед Постачальником в розмірі 91 064,96 грн. (дев'яносто одна тисяча шістдесят чотири гривні дев'яносто шість копійок). Сторони при підписанні акту визначили, що строк виконання зобов'язання настав в момент його підписання. Даний акт складений в порядку ст.601 ЦК України внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями сторін. Дане положення акту повністю відповідає п.3.2. Договору №250417-1 від 25 квітня 2017 року.

ОСОБА_2 підписаного та скріпленого печатками сторін ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.11.2018 р., за період січень-листопад 2018 р. становить 91 064,86 грн.

21 листопада 2018 року позивачем скеровано відповідачу претензію №21/11-1 щодо несплати наявної заборгованості та надано 7-денний строк на її оплату, однак, дана претензія залишилася без задоволення.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

ОСОБА_2 з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом . Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

ОСОБА_2 зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

ОСОБА_2 зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу . Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Постачальник (позивач у справі) на виконання умов Договору, свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами, наявними у сторін, зокрема, видатковими накладними та актами. В свою чергу, Покупець (відповідач у справі) зобов'язання стосовно сплати коштів за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

ОСОБА_2 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За правилами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

21 листопада 2018 року позивачем скеровано відповідачу претензію №21/11-1 щодо несплати наявної заборгованості в розмірі 91 064,96 грн та надано строк на її оплату, однак, дана претензія залишилася без задоволення.

ОСОБА_2 підписаного та скріпленого печатками сторін ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.11.2018 р., за період січень-листопад 2018 р. становить 91 064,86 грн.

Таким чином, вимови позивача про стягнення з відповідача заборгованості є частково обґрунтованим та такими, що підлягають до задоволення в розмірі 91 064,86 грн. В решті вимог слід відмовити.

Позивач також у позові ставить вимогу про стягнення з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі 2 649,59 грн.

ОСОБА_2 з положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 вищевказаного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

ОСОБА_2 ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від загальної суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 649,59 грн. є правомірними.

ОСОБА_2 з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231 - 236, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шед - 5 ( 81070, Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове, вул. Яворівська, 32, ідентифікаційний код 39279464 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корисні технології ( 79054, м. Львів, вул. С.Петлюри, 4/49, ідентифікаційний код 39073406 ) 91 064,86 грн заборгованості, 2 649,59 грн пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шед - 5 ( 81070, Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове, вул. Яворівська, 32, ідентифікаційний код 39279464 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корисні технології ( 79054, м. Львів, вул. С.Петлюри, 4/49, ідентифікаційний код 39073406 ) 1 405,72 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2019 р.

Суддя Синчук М.М.