Рішення

від 26.02.2019 по справі 920/101/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.2019 Справа № 920/101/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М.,

розглянувши матеріали справи № 920/101/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін,

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001,

код 20077720),

до відповідача: Глухівського національного педагогічного університету імені

ОСОБА_1 (вул. Києво-Московська, 24, м. Глухів, Сумська

область, 41400, код 02125527),

про стягнення заборгованості в сумі 4303 грн. 75 коп. за договором № 2125/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 06.02.2014,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача: Глухівського національного педагогічного університету імені ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 3155 грн. 15 коп., з яких 1551, 16 грн. пеня, 331,44 грн. 3% річних, 2421,15 грн. інфляційні втрати за неналежне виконання умов договору № 2125/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 06.02.2014, а також стягнення з відповідача судового збору в сумі 1921,00 грн.

25.01.2019 ухвалою господарського суду Сумської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

22.02.2109 відповідачем подано до суду заяву про визнання позову, в якій позивач не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Клопотань про відкладення розгляду справи чи надання додаткових доказів від сторін суду надано не було.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив.

06.02.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі позивач) та Глухівським національним педагогічним університетом імені ОСОБА_1 (надалі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2125/14-ТЕ-29.

Згідно п. 1.1, 1.2 вказаного договору, продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання договору позивач з січня 2014 року по березень 2014 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 15782 грн. 41 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з 31.01.2014 по 31.03.2014, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с. 26-28).

Згідно п. 6.1 цього договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобовязання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобовязання, зокрема вимоги п. 6.1 договору.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за договором купівлі продажу природного газу від 06.02.2014 № 2125/14-ТЕ-29 у строк, встановлений п.6.1 Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором купівлі продажу природного газу від 06.02.2014 № 2125/14-ТЕ-29 в частині строків проведення розрахунків за газ поставлений у січні-березні 2014 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних нарахувань виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 331 грн. 44 коп. 3% річних та 2421 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Відповідач контр розрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх правомірність та стягнення з відповідача на користь позивача 331 грн. 44 коп. 3% річних та 2421 грн. 15 коп. інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення пені позивач зазначає , що пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1551 грн. 16 коп.

Враховуючи, що пеня нарахована у відповідності до положень договору та норм чинного законодавства, суд позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1551 грн. 16 коп. задовольняє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суду звертає увагу на те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов повністю, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн. відповідно до платіжного доручення від 11.01.2019 № 7000263.

Отже, сплачена сума судового збору в розмірі 960,50 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а залишок судового збору у сумі 960,50 грн. покладається на відповідача.

Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 34311206083032, МФО 899998, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 960 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 7000263 від 11.01.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 185, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Глухівського національного педагогічного університету імені ОСОБА_1 (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Києво-Московська, 24, код 02125527) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1551 грн. 16 коп. пені, 331 грн. 44 коп. - 3% річних, 2421 грн. 15 коп. інфляційних втрат, а також 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі в сумі 960,50 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 34311206083032, МФО 899998, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 960 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 7000263 від 11.01.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 28.02.2019.

Суддя ОСОБА_2