Рішення

від 18.02.2019 по справі 922/2901/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2901/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243

до Фізичної особи - підприємця Кучко Лариси Петрівни, АДРЕСА_1

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

громадянин ОСОБА_3 (РНОКП НОМЕР_1 паспорт НОМЕР_3, виданий 16.09.1996, Московський МВХМУУМВС України в Харківській області, адреса: АДРЕСА_2)

громадянин ОСОБА_4 (РНОКП НОМЕР_2 паспорт НОМЕР_4, виданий 31.08.2001, Орджонікідзевський РВХМУУМВС України в Харківській області, адреса: АДРЕСА_3)

про внесення змін до договору оренди землі

за участю представників:

позивача - Берро Н.А. за довіреністю № 08-21/124/2-19 від 14.01.2019

відповідача - Леонова Т.О. згідно ордеру від 05.11.18

третіх осіб :

ОСОБА_3 - не з'явився

ОСОБА_4 особисто

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Харківської міської ради (позивач) до ФОП Кучко Л.П. (відповідач) в якій позивач просить суд внести зміни до договору оренди землі від 14.09.2005 року №88133/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі з 01 січня 2014 року в редакції позовної заяви.

Фактичними підставами позову позивач вказує такі обставини:

- зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є підставою для перегляду розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, встановленої умовами договору оренди землі;

- визначення у статті 288 ПК України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати

Юридичними підставами позову є статті 12, 93, 125, 126, 189 ЗК України, статті 629, 649, 651, 653, 654, 762 ЦК України, статті 179, 184, 188, 193 ГК України, статті 14, 15, 30 Закону України "Про оренду землі", "статті 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель".

Посилаючись на ці норми позивач зазначає, що відповідач в добровільному порядку ухиляється укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 14.09.2005 №88133/05, що свідчить про наявність спору і права стосовно внесення зазначених змін у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 26.10.2018 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та почато підготовче провадження по справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. №32197 від 13.11.2018) відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що право власності відповідача на будівлі, які знаходяться на спірній ділянці було припинено.

Ухвалою суду від 06.12.2018 було продовжено строки підготовчого провадження до 23.01.2018.

Ухвалою суду від 12.12.2018 було залучено громадянин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 17.01.2019 було закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 21.01.2019.

Протокольною ухвалою від21.01.2019 було відкладено розгляд справи по суті на 18.02.2019.

Представник позивача присутній у судовому засіданні 18.02.2019 позов підтримував в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Треті особи своїх пояснень щодо обставин спору не надали.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника ОСОБА_3

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників та третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення XXXV сесії Харківської міської ради від 06.07.2005 №127/05 "Про надання фізичним та юридичним особам земельних ділянок для експлуатації об'єктів самочинного будівництва" між Харківською міською радою (Орендодавець) та ФОП Кучко Ларисою Петрівною (Орендар) було укладено Договір оренди землі від 14.09.2005 № 88133/05 (надалі - Договір).

У відповідності до пунктів 1,2,3 спірного Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться АДРЕСА_5. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,5725 га, у тому числі: під забудовою 0,3744 га, інших угідь 2,1981 га. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. "Е-1", літ. "Ж-1", літ. "З-1", які належать Орендарю на праві приватної власності.

З наданих відповідачем до свого відзиву доказів, вбачається, що 01.12.2005 року між ФОП Кучко Л.П. (як продавцем) та ТОВ Крайзель-Будівельні матеріали код 32917949 (як покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, предметом якого є передача у власність покупця нежитлових будівель: літ Е-1 , літ. Ж-1 , літ. 3-1 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_5.

Вказаний Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 1001545 від 01.12.2005р.

12.12.2015 р., у зв'язку з припиненням права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_5, відповідачем звернувся до Харківської міської ради з заявою про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки у зв'язку з відчуженням вищевказаних нежитлових будівель.

23.01.2006 р. управлінням земельних відносин ХМР відповідачу була надана відповідь про розгляд вказаної заяви з вимогою надати перелік документів для підготовки пропозицій на розгляд ХМР про припинення права користування земельною ділянкою по вул. Драгомирівській, 32 .

20.07.2006 р. ФОП Кучко Л.П. звернулась до податкового органу із повідомленням про розірвання вищевказаного договору оренди земельної ділянки та проханням зупинити нарахування орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, що підтверджується відповідною письмовою заявою, доданою до матеріалів справи.

28.09.2006 р. у зв'язку з наявністю переплати по орендній платі за землю ФОП Кучко Л.П. звернулась до податкового органу із заявою про повернення переплати по орендній платі за землю на рахунок єдиного податку, яка 02.10.2006 року була повернена на рахунок платника - ФОП Кучко Л.П. у сумі 9444,06 грн.

Таким чином, суд зазначає, що й позивач та податковий орган були обізнані про припинення права власності відповідача на нежитлові приміщення, які знаходяться на вищевказаній земельній ділянці ще в 2005 та 2006 році відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №149049410 від 11.12.2018 нежитлові будівлі: літ Е-1 , літ. Ж-1 , літ. 3-1 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_5 належать третім особам, а саме: 1/2 частка належить ОСОБА_3, РНОКП НОМЕР_1, 1/2 частка належить ОСОБА_4 РНОКП НОМЕР_2.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом частини 1 статі 93 ЗК та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями пунктів "а", "е" частини 1 статті 141 ЗК визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 ЦК.

Відповідно до ч. З ст. 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Зокрема, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Згідно зі судовою практикою Верховного суду у справах №910/20774/17 (постанова від 07.11.2018), № 922/3655/17 (постанова від 19.06.2018), № 915/672/17 (постанова від 10.04.2018) Верховний Суд постановив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Верховний Суд зазначає, що після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об'єктів нерухомості особи не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що договір оренди землі №88133/05 від 14.09.2005 є припиненим щодо відчужувача (відповідача) з огляду на вищезазначені положення Закону у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

Суд, відповідно до статті 6 Основного Закону України, як орган судової влади здійснює свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

В основі правозастосовної діяльності суду лежить встановлений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності визнаються рівними перед законом.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, та визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорені або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З огляду на наведені норми законодавства та фактичні обставини щодо припинення права власності відповідача на споруди, що знаходяться на земельній ділянці, яка є предметом спірного договору, суд дійшов висновку про відмову з задоволенні позову, у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог ХМР до ФОП Кучко Л.П.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність у даній справі підстав для задоволення позову покладається судом на позивача.

Відповідачем не було заявлено до стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Харківської міської ради до Фізичної особи - підприємця Кучко Лариси Петрівни відмовити повністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору покласти на Харківську міську раду.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243.

Відповідач - Фізична особа - підприємець Кучко Лариси Петрівни, АДРЕСА_1.

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

- громадянин ОСОБА_3 (РНОКП НОМЕР_1 паспорт НОМЕР_3, виданий 16.09.1996, Московський МВХМУУМВС України в Харківській області, адреса: АДРЕСА_2).

- громадянин ОСОБА_4 (РНОКП НОМЕР_2 паспорт НОМЕР_4, виданий 31.08.2001, Орджонікідзевський РВХМУУМВС України в Харківській області, адреса: АДРЕСА_3).

Повне рішення складено 26.02.2019 р.

Суддя С.А. Прохоров