Ухвала

від 26.02.2019 по справі 924/345/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"26" лютого 2019 р. Справа № 924/345/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах:

1 Міністерства оборони України, м. Київ

2 квартирно - експлуатаційного відділу, м. Хмельницький.

до 1 приватного підприємства "Альбатрос-С", с. Копистин, Хмельницький р-н., Хмельницька обл.

до 2 ОСОБА_1 районної державної адміністрації, м. Хмельницький

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Кабінет Міністрів України, м. Київ

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку

Представники сторін:

від прокуратури - не з'явився

від позивача 1 - ОСОБА_2 за довіреністю

від позивача 2 - ОСОБА_3 за посвідченням

від відповідачів - не з'явились

від третьої особи - не з'явився

встановив:

Прокурор, в інтересах позивачів просить суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ПП "Альбатрос - С" від 07.09.06 № 233;

- зобов'язати приватне підприємство "Альбатрос - С" звільнити земельну ділянку площею 42, 5641 га та відновити її стан, який існував до порушення права.

Обгрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що при укладені спірного договору оренди землі, відповідачі проігнорували вимоги закону відносно порядку зміни цільового призначення земель і не врахували, що орендована земельна ділянка перебуває у державній власності і відноситься до земель оборони.

Представники позивачів в підготовчому засіданні підтвердили намір підтримувати позов. Крім того, представником КЕВ м. Хмельницький подано клопотання про призначення у справі земельно - технічної експертизи на вирішення якої поставити питання - чи накладається земельна ділянка площею 42, 5641 га, що згідно договору оренди № 233 надана у користування ПП "Альбатрос - С" на земельну ділянку площею 286, 7884 га, яка рішенням ОСОБА_1 РДА від 12.05.06 вилучена з державної власності та користування міністерства Оборони України, а також оперативного управління КЕВ.

Представник прокуратури в підготовче засідання не з'явився, в минулому засіданні позов підтримав.

ОСОБА_1 РДА свого представника до суду не направила. Про належність повідомлення вказаного відповідача свідчить поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду про відкладення підготовчого засідання (з підписом про отримання).

Відповідач - ПП "Альбатрос - С" свого представника в підготовче засідання не направив, письмового відзиву не подав. Повідомляючи відповідача про місце, дату та час підготовчого засідання, йому направлено ухвали про поновлення провадження у справі та про відкладення підготовчого засідання. Вказана кореспонденція повернута поштою, з відміткою - "організація не існує". Проте, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, оскільки адреса, на яку направлялась кореспонденція відповідачу, згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ є реєстраційною.

При цьому, суд враховує ч. 7 ст. 120 ГПК, де вказано, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Суд враховує, що відомостей про іншу адресу відповідача в справі немає.

Потрібно вказати, що згідно відомостей, які вказані у позові відповідачем є приватне підприємство "Альбатрос - С", ідентифікаційний код 35916576. Згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ за номером НОМЕР_1 за кодом 35916576 зареєстроване підприємство - фермерське господарство "Альбатрос-С".

Зі спірного договору від 07.09.06 № 233 вбачається, що стороною останнього є орендар - приватне підприємство "Альбатрос-С", ідентифікаційний код 34282451. Такий же код вказаний у витягу з ЄДРЮОФОПГФ відносно юридичної особи - приватне підприємство "Альбатрос-С", наданого до справи 26.02.19.

Тобто, у справі наявні відомості стосовно двох підприємств з назвою "Альбатрос-С", однак з різними організаційно-правовими формами та ідентифікаційними кодами. При цьому, адреса даних підприємств одна і таж. Враховуючи, що спір виник з приводу договору № 233, укладеного 07.09.06, стороною якого є ПП "Альбатрос-С" з кодом 34282451, відповідачем у справі є підприємство "Альбатрос-С", код 34282451 з організаційно-правовою формою - приватне підприємство.

Третя особа свого представника до суду не направила. Про належність повідомлення третьої особи про місце, дату і час підготовчого засідання свідчить поштове повідомлення про отримання нею ухвали суду про відкладення підготовчого засідання (з підписом про отримання).

Прокурор, обгрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивачів, вказує, що така необхідність зумовлена потребою захистити інтереси держави, що порушені незаконним користуванням земель оборони. При цьому, незважаючи на тривалий період порушення прав, у суді відсутня справа з відповідним предметом розгляду за участю сторін, які зазначені у цьому позові. Тому, врахувавши, що Міністерство оборони України є центральним органом у системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони (спір стосується земель оборони), а КЕВ м. Хмельницький є державною установою в системі ЗСУ, на яку покладено відомчий контроль за використанням та цільовим призначенням земель, наданих в користування ЗСУ, а також те, що вказані органи не здійснили належний захист свого порушеного права на користування землею, прокурор звернувся з цим позовом.

Надаючи оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва, суд враховує таке.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).

Пункт третій частини першої статті 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_4 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.

При цьому:

- "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дії і рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною;

- "належність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Зазначені положення узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.18 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі № 926/03/18, від 23.09.18 у справі № 1237/17, від 06.02.19 у справі № 927/246/18.

Врахувавши вищевказані висновки, що узгоджені з аналогічною позицією Верховного Суду, судом враховується і те, що звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.

В даній позовній заяві, як встановлено вище, прокурор, обгрунтовуючи наявність інтересів держави вказує, що дії відповідачів по передачі землі, яка належить до земель оборони, в користування юридичній особі (не державної власності) порушує права держави на користування такою землею та використанні її за цільовим призначенням. Таким чином, звернення з цим позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави, що порушені незаконним користуванням земель оборони.

В той же час, при обгрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначив про пасивність поведінки позивачів, які маючи відповідні повноваження для захисту державних інтересів, впродовж тривалого часу за їх захистом не зверталась.

Судом враховується, що згідно вищевказаної практики Верховного Суду саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Отже, вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивачів, без відповідних підтверджуючих доказів (що не дає можливості, на виконання вимог Верховного Суду, перевірити фактичний стан правовідносин між сторонами), не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання КЕВ м. Хмельницького та Міноборони , які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав держави. При цьому, про наявність відповідних функцій у позивачів зазначив сам прокурор.

В контексті вищенаведеного необхідно вказати, що перед зверненням з цим позовом, прокурор повідомив про такий намір позивачів листами від 29.03.17 № 2/724/3 вих 17 і 2/724/2 вих 17. Дані листи свідчать про те, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб'єкта звернення до суду який може замінювати належного суб'єкта владних повноважень, за умои, що останній може і бажає захищати інтереси держави самостійно. Про неприпустимість такого підходу вказує Верховний суд про що судом відмічено вище.

Наведене свідчить про недоведеність наявності підстав до звернення з позовом саме прокурором, оскільки їх наявність визначається не лише обгрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обгрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.

Таким чином, відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави свідчать про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК.

При цьому, суд прийняв до уваги п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України, де зазначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовну заяву у справі № 924/345/17 залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 26.02.19.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст ухвали складено 28.02.19.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 7 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (Міністерству оборони України - 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект 6)

3- позивачу (КЕВ - 29000, м. Хмельницький, вул. Ціолковського 3/1)

4 - відповідачу ПП "Альбатрос" - 31345, Хмельницький район, с.Копистин)

5 - відповідачу ОСОБА_1 районна державна адміністрація ( 29016, м. Хмельницький, вул. Камянецька б.122/2)

6 - прокуратурі ( м. Хмельницький, вул. Пилипчука 65)

7 - третій особі КМУ (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Всі рекомендованим із повідомленням