Рішення

від 28.02.2019 по справі 477/2218/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2218/18

Провадження №2/477/178/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивачі звернулися до суду із позовом, в якому просили визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 02 вересня 2015 року, право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 2,94 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

В обґрунтування своїх вимог вказували, що після смерті ОСОБА_6 залишилося в спадок зазначене нерухоме майно, яке вони не взмозі оформити в нотаріальному порядку, оскільки спадкодавець, отримавши 1/2 частину ділянки в порядку спадкування після смерті свого батька, не переоформив її на своєї ім'я і правовстановлюючий документ не отримав.

Посилаючись на те, що позивачі є спадкоємцями за законом після його смерті і прийняли спадщину, але через зазначену обставину не можуть оформити її в нотаріальному порядку, тому просили про це суд.

В судове засідання сторони не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Представник позивачів надала заяву з проханням розглянути справу без їх участі, в своїй заяві просила позов задовольнити.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

02 вересня 2015 року помер громадянин ОСОБА_6 і після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді 1/2 частини земельної ділянки, площею 2,94 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Ця власність він отримав в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого 29 лютого 2008 року, на підтвердження чого 02 червня 2010 року державним нотаріусом Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області йому було видано свідоцтво про право на спадщину. Однак своє право власності на підставі цього свідоцтва він не оформив і правовстановлюючого документу не отримав.

В свою чергу, в цілому ця ділянка, яка має кадастрвоий номер 4823382000:03:000:0171, первісно належала ОСОБА_7 відповідно до державного акту серії МК № 011897, виданого 25 серпня 2004 року Жовтневою (тепер - Вітовською) районною державною адміністрацією Миколаївської області.

Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

На час смерті ОСОБА_6 з ним проживала мати - ОСОБА_1.

Крім того, відповідно до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Вітовського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8, заяву про прийняття спадщини подала дружина померлого ОСОБА_2, яка також діяла від імені та в інтересах дітей померлого: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які відносяться до спадкоємців першої черги за законом, що визначено ст. 1261 та ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

Спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (ст. ст. 1216, 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповіту спадкодавиці або інших спадкоємців, які прийняли спадщину, судом не встановлено.

В той же час, під час подальшого оформлення вказаної спадщини у виді нерухомого майна позивачі отримали письмове роз'яснення нотаріуса від 10 січня 2018 року про неможливість її оформлення в нотаріальному порядку через не представлення належним чином оформленого оригіналу правовстановлюючого документу на дану нерухомість - державного акту на ім'я померлого.

За пунктами 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що за відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадок правовстановлюючих документів, нотаріус роз'яснює йому вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Що і стало підставою для звернення позивачів до суду із даним позовом.

Як було зазначено вище, після отримання у спадщину 1/2 частини земельної ділянки площею 2,94 га спадкодавець ОСОБА_6 не оформив її на своє ім'я і не отримав державний акт.

Виходячи з положень ст. 1218 ЦК України з моменту прийняття спадщини земельна ділянка належала йому.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В результаті, дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що 1/2 частина земельної ділянки належала спадкодавцю ОСОБА_6 і це майно входить до складу спадщини після його смерті, а тому в порядку спадкування повинно відійти спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто позивачам в порядку спадкування за законом.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вони не можуть захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ними права власності на нерухомість в порядку спадкування за законом відповідно до їх часток в спадщині, тобто по 1/10 частині земельної ділянки (1/2 : 5).

З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 02 вересня 2015 року, право власності на земельну ділянку, площею 2,94 га, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 4823382000:03:000:0171, розташовану в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області - по 1/10 частині за кожним.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Р.В. Козаченко