Рішення
від 27.02.2019 по справі 485/1884/17
СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1884/17

Провадження № 2/485/61/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

У позові зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 травня 2017 року серії НМО №898117, посвідченого приватним нотаріусом Великоолександрівського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_4, їй належала земельна ділянка загальною площею 9,3000 гектара, розташована за адресою Миколаївська область, Снігурівський район, Тамаринська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_5, у зв"язку з чим 30.05.2017 року нею було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

18 серпня 2017 року відповідачем ОСОБА_2 та приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 позивача було введено в оману щодо можливого оформлення земельної ділянки методом складення договору купівлі-продажу земельної ділянки з подальшим його підписанням, та державною реєстрацією, переходу права власності від позивача ОСОБА_1, як власника, продавця вказаної земельної ділянки, до покупця, відповідача ОСОБА_2, земельної ділянки за договором.

Приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 всупереч діючого законодавста, а саме Закону України про внесення змін до розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель №1669 - VIII від 06.10.2016 року, на час коли повністю діяв мораторій, повна фактична заборона щодо продажу земельних ділянок, було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 9,3000 гектарів для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах Тамаринської сільської радиСнігурівського району Миколаївської області, кадастровий № 4825784200610:000:0011.

При цьому позивач вказала про те, що її волевиявлення, як учасника правочину, не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

Враховуючи наведене, просить суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений 18 серпня 2017 року приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3, недійсним.

В судове засідання сторони за належного повідомлення не з"явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.

Позивач в судове засідання не з явилася вдруге, за поданим нею клопотанням по неможливість явки за сімейними обставинами, судове засідання призначене на 06.02.2019 року було відкладено, 27.02.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв язку з бажанням мати представника по представленню її інтересів в суді. Зважаючи на те, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час (з грудня 2017 року) позивачка мала достатньо часу забезпечити представництво своїх інтересів у суді, крім того, підготовче провадження у справі закрито, всі наявні докази сторонами представлено. Відповідно до п. 2 ч.3 ст.223 ЦПК суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідач ОСОБА_2 подав письмову заяву про слухання справи у його відсутність. У відзиві, поданому 15 червня 2018 року, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з тих підстав що позивачем було отримано грошові кошти в сумі 250 000 грн. за продаж земельної ділянки, а також вказав про те, що вказана земельна ділянка з цільовим призначенням для фермерського господарства не відноситься до тих видів землі, на відчуження яких діє мораторій (а.с.33).

Відповідач приватний нотаріус Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 також подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність. В запереченнях наданих проти позовної заяви, які надійшли до суду 29 травня 2018 року, вказала на відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, в обгрунтування вказала про те, що ОСОБА_1 укладаючи спірний договір діяла добровільно, усвідомлюючи значення своїх дій, за попередньою домовленістю із покупцем, умови договору їй були зрозумілі і відповідали реальній домовленості сторін. ОСОБА_1 була добре обізнана щодо цільового призначення земельної ділянки та суми договору, розрахунок з нею був проведений покупцем повністю до підписання вказаного договору. Крім того, нотаріус посилається на пп. "б" п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, яким встановлено заборона купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) щодо земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв). Вищевказана земельна ділянка не була раніше земельною часткою (паєм), не надавалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому щодо неї відсутня заборона відчуження (а.с.21).

Зважаючи на те, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

У з"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого 25 квітня 2015 року, виданого 30.05.2017 року приватним нотаріусом Великоолександрівського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_4 за реєстровим №570, належала земельна ділянка загальною площею 9,3000 гектара в межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, Тамаринська сільська рада і передана для ведення фермерського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки - 4825784200:10:000:0011 (а.с.7-8).

Право власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку було також зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 1261671048257, згідно витягу №88385750 від 30.05.2017 року (а.с.9).

18 серпня 2017 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №328. Відповідно до умов вказаного договору продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 9,3000 гектарів для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах Тамаринської сільської радиСнігурівського району Миколаївської області, кадастровий № 4825784200610:000:0011. Продаж цей, за домовленістю сторін за п.2, вчинено за 250000 грн. (а.с.12).

Відповідно до п.3 вказаного договору, сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану вищевказану земельну ділянку.

Пунктом 16 договору, сторони підтвердили, що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; договір не укладається під впливом тяжкої обставини для продавця; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому; до них не застосовані санкції передбачені ст.4 Закону України "Про санкції", рішення про застосування яких прийняте Радою національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року та введено в дію Указом Президента України від 15.05.2017 року за №133/2017.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1,3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Як встановлено в судовому засіданні, що також не заперечувалось позивачем, спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки підписаний сторонами власноручно. Як зазначено в договорі купівлі-продажу земельної ділянки, сторони уклали договір діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам"яті, розуміючи значення своїх дій, розуміючи українську мову. Приватним нотаріусом встановлено осіб сторін, їх дієздатність. Сторони попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин, зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, позивач стверджує про те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки нотаріусом засвідчено на час дії мораторію, фактичної заборони щодо продажу земельних ділянок.

Тоді як, відповідно пп. а , б п.15 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, в редакції на час укладення спірного договору, була встановлена заборона купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) щодо земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв).

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Вищевказана земельна ділянка не була раніше земельною часткою (паєм), не надавалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а передана вона для фермерського господарства, тому щодо неї відсутня заборона відчуження.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи, що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч.2 ст.76 ЦПК України засобами доказування, суд вважає достовірно встановленими ті факти та обставини, які підтверджуються письмовими доказами, наданими до позову та відзив на позов. Зокрема, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.08.2017 року добровільно, в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначем для ведення фермерського господарства. При цьому, сторони не визнані недієздатними або обмежено дієздатними, висловили свої дійсні наміри щодо продажу продавцем та купівлі покупцем земельної ділянки, що договір не є мнимим, удаваним, зловмисним, його умови сторонам зрозумілі та відповідають реальній домовленості, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, що в ньому обумовлені.

До вказаного висновку суд прийшов, виходячи із того, що нотаріусом, який посвідчував договір, зазначено про те, що встановлено особу громадян, які підписали договір, роз'яснено сторонам договору зміст статей ЦК України, що стосуються договору купівлі-продажу, його предмет, умови, права та обов"язки сторін.

Таким чином, виходячи з аналізу договору та цивільного законодавства, суд вважає безпідставним твердження позивачки у позові про те, що її було введено в оману відповідачами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 27.02.2019 року.

Суддя

СудСнігурівський районний суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення27.02.2019
Оприлюднено04.03.2019
Номер документу80153382
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —485/1884/17

Рішення від 27.02.2019

Цивільне

Снігурівський районний суд Миколаївської області

Квєтка І. А.

Ухвала від 30.10.2018

Цивільне

Снігурівський районний суд Миколаївської області

Квєтка І. А.

Ухвала від 22.06.2018

Цивільне

Снігурівський районний суд Миколаївської області

Кобзар Ю. Ю.

Ухвала від 11.05.2018

Цивільне

Снігурівський районний суд Миколаївської області

Кобзар Ю. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні