Рішення

від 20.02.2019 по справі 240/5295/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м.Житомир справа № 240/5295/18

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРА ПЛАСТИК УКР" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2018 року №0020691401, №0020701401,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРА ПЛАСТИК УКР" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2018 року №0020691401, №0020701401.

Ухвалою суду від 28.11.2018року відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.01.2019року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРА ПЛАСТИК УКР", позовні вимоги підтримала в повному обсязі і пояснила, що Відповідачем була проведена документальна планова перевірка підприємства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015року по 31.03.2018року. За результатами такої перевірки, на думку представника Позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку про невизнання валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, зумовлених використанням в господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 134663,00грн. Такі помилкові висновки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Як пояснила представник Позивача, вказані результати перевірки та винесені рішення були оскаржені до ДФС. За результатами розгляду скарг Позивачу було зменшено податкові нарахування лише в частині щодо збільшення зобов'язань з податку на прибуток, зумовлених використанням в господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 134663,00грн.

Представники Відповідача, Головного управління ДФС у Житомирській області, проти позову заперечили і пояснили, що дійсно в період з 09.07.2018року по 27.07.2018року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова перевірка підприємства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015року по 31.03.2018року. За результатами такої перевірки, на думку представників Відповідача, правомірно було встановлено заниження платником своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як пояснили представники Відповідача, такі порушення були зумовлені недотриманням вимог Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що призвело до відсутності належного документального підтвердження використання платником в своїй господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 134663,00грн.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення платником своїх зобов'язань з цього податку та сум, що підлягають віднесенню до від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 09.07.2018року по 27.07.2018року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова перевірка підприємства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015року по 31.03.2018року, про що був складений відповідний акт перевірки від 02.08.2018року. За результатами такої перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 23.08.2018року:

- №0020711401, відповідно до якого підприємству збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 17730,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 4433,00грн.;

- №0020691401, відповідно до якого підприємству збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 25233,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 6308,00грн.;

- №0020701401, відповідно до якого підприємству зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду за березень 2018року на 1698,00грн.

За результатами оскарження Позивачем вказаних податкових повідомлень - рішень до ДФС скарга платника була задоволена лише в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток, зумовлених використанням в господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 134663,00грн., а в іншій частині скарга була залишена без задовллення. По цій причині вказане податкове повідомлення - рішення від 23.08.2018року №0020711401 Позивачем не оскаржується та не є предметом судового розгляду в даній справі.

Як зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях №0020691401 та №0020701401 від 23.08.2018 року, підставою для їх винесення стали порушення Позивачем вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 02.08.2018року, та пояснень представників податкового органу в судовому засіданні підставою для їх винесення стала відсутність належного документального підтвердження використання платником в своїй господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 134663,00грн.

Такі доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що Позивачем в період з (3 квартали 2016року) по 1 квартал 2018року до валових витрат було віднесено 134663,00грн., що були зумовлені придбанням паливно-мастильних матеріалів у Приватного підприємства "ОККО БІЗНЕС КОНТРАКТ". Правомірність такого віднесення вказаних коштів до валових витрат Позивача підтверджено в рішенні ДФС від 29.10.2018року за результатами розгляду скарг цього платника (а.с.68-76).

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що Позивачем в цей же період у вартості придбаних вказаних паливно-мастильних матеріалів було сплачено податку на додану вартість на загальну суму 26932,72грн.

Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні бухгалтерською довідкою, карткою рахунку 631 (розрахунки з ПП "ОККО БІЗНЕС КОНТРАКТ" за період з 01.09.2016р. по 31.03.2018р.) та податковими накладними (а.с.175-245т.1).

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг підлягають віднесенню до податкового кредиту.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до вимог п.198.2 цієї ж статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Безспірно, відповідно до вимог частини "г" п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Господарською діяльністю згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ є діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

В судовому засіданні встановлено, що придбані паливно-мастильні матеріали використовувалися в господарській діяльності платника у зв'язку із використанням цим платником орендованих автомобілів. Віднесення витрат, зумовлених такою орендою транспортних засобів, до валових витрат платника податковим органом також визнано правомірним (а.с.1-10т.2).

Порядок використання Позивачем паливно-мастильних матеріалів в його господарській діяльності та їх облік визначено наказами №8/1п та №10/1-2п від 01.09.2016р., № 10/1-п від 03.01.2017р., №11/1-п та №11/2-п від 01.09.2017р. №12/2-п від 09.01.2018р. Звіти про використання таких паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності Позивача затверджуються відповідними звітами (а.с.246-254т.1).

Таким чином, якщо вартість товарів (паливно-мастильних матеріалів), придбаних для користування орендованими транспортними засобами, включається до вартості товарів/послуг, які використовуються в операціях, пов'язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі товари/послуги придбаваються для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.

Суд вважає безпідставними доводи податкового органу, викладені у відзиві на позов, та доводи його представників в судовому засіданні, що такий облік витрачання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності Позивача протирічить вимогам Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 року N1955-IV та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, щодо обов'язкового ведення подорожніх листів.

По-перше, цей Закон N1955-IV визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення. Як зазначено в ст.1 цього ж Закону транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Таким чином, сфера дії цього Закону не розповсюджується на Позивача, так як Позивач не здійснює транспортно-експедиторську діяльність.

По-друге, жоден із зазначених нормативно-правових актів не містить вимоги щодо обов'язкового обліку використання транспортних засобів чи паливно-мастильних матеріалів шляхом заповнення подорожніх листів.

Вимога щодо обов'язкового ведення подорожніх листів виключена ще згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 р. N 983.

Таким чином, Позивач правомірно сплачений у вартості придбаних вказаних паливно-мастильних матеріалів податок на додану вартість на загальну суму 26932,72грн. відніс до свого податкового кредиту за відповідні звітні періоди з вересня 2016року по березень 2018року включно.

Правові норми п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, які на думку податкового органу порушені платником і стали виключно підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, регулюють лише окремі правовідносини щодо нарахування платник податку податкових зобов'язань виходячи з бази оподаткування певних товарів/послуг, необоротних активів в залежності від цілей їх використання, а не механізм визначення його від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду.

За приписами цієї правової норми платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, в тому числі, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Законодавець прямо зазначає, що застосування таких вимог можливо виключно для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року. Всупереч цьому Відповідачем не надано жодних доказів того, що спірні паливно-мастильні матеріали є товарами, необоротними активами, придбаними до 01.07.2015року.

Більш того, вказані правові норми не регулюють відносини щодо можливих наслідків наявності у платника різниць між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Такі відносини врегульовані правовими нормами ст.200 Податкового кодексу України.

За приписами п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як зазначено в п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наявність у Позивача як платника цього податку від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надавало йому право на її зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Зазначене свідчить, що у Відповідача були відсутні підстави для збільшення Позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 25233,00грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 6308,00грн. та зменшення на 1698,00грн. від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2018року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 23.08.2018року №0020691401, №0020701401 винесені не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню в повному обсязі.

За подання позову Позивачем сплачено судовий збір в сумі 3524,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №730 від 06.11.2018р. та №762 від 26.11.2018р.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРА ПЛАСТИК УКР" у вигляді судового збору в сумі 3524,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 23.08.2018 року №0020691401, №0020701401.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРА ПЛАСТИК УКР" (10009, м.Житомир, вул.Селецька,32, ЄДРПОУ 38727990) у вигляді судового збору в сумі 3524,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м.Житоир, вул.Юрка Тютюнника,7, ЄДРПОУ39459195).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 27 лютого 2019 року