Рішення

від 19.02.2019 по справі 338/1106/18

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1106/18

19 лютого 2019 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Шишка О.А.,

з участю: секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яблунської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення сесії сільської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання протиправними та скасування рішення сесії Яблунської сільської ради від 01.04.2007 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 037941, виданого ОСОБА_2, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2, яка знаходиться в с.Яблунька Богородчанського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2620489201:01:001:0263.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що рішенням Яблунської сільської ради від 29.01.1993 року № 5 його батькові ОСОБА_3 в с.Яблунька Богородчанського району передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,28 га для ведення особистого підсобного господарства. На підставі чинного на той час земельного законодавства батько законно набув право власності на вказану земельну ділянку. 28.04.2003 року батько помер й усе його майно успадкувала його мати ОСОБА_4. Після смерті матері 28.02.2017 року він, як єдиний спадкоємець, оформив спадщину на житловий будинок на вул.Лесі Українки в с.Яблунька. Вступивши у спадщину, прибираючи вказаний батьківський будинок, в червні 2018 року він знайшов рішення Яблунської сільської ради від 29.01.1993 року № 5 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,28 га. Маючи намір успадкувати належну батькам земельну ділянку, він звернувся у Яблунську сільську раду для отримання необхідних довідок, однак там йому повідомили, що вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2. Вважає протиправним рішення сільської ради про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, яка законно перебувала на праві приватної власності у його батька, й таким, що підлягає до скасування. З цих же підстав вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню державний акт, виданий відповідачці ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з викладених підстав, просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Яблунської сільської ради, в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила та пояснила, що батько відповідача ОСОБА_3 не набув права власності на спірну земельну ділянку, оскільки він не оформив державний акт на право власності на землю. Оскільки з 1993 року цією земельною ділянкою користувалася відповідачка ОСОБА_2, то сільською радою прийнято рішення про передачу саме їй цієї земельної ділянки. Вважає рішення сільської ради правомірним, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що спірною земельною ділянкою вона користується приблизно з 1993 року. Раніше цією землею користувався батько позивача ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_3 на початку 1990-х років переїхав проживати в м.Івано-Франківськ, то він дозволив, за грошову винагороду, користуватися їхній сім'ї спірною земельною ділянкою. Оскільки право на землю ОСОБА_3 так і не оформив, після його смерті вказану земельну ділянку рішенням Яблунської сільської ради від 13.05.2003 року було виділено жительці села ОСОБА_5 Однак, рішенням сільської ради від 14.08.2003 року № 2 скасовано рішення від 13.05.2003 року про виділення землі ОСОБА_5 та цим же рішенням спірну земельну ділянку передано їй. Пізніше, рішенням від 01.04.2007 року їй надано дозвіл на приватизацію усіх виділених їй земель, на підставі якого вона отримала й Державний акт, зокрема, й на спірну земельну ділянку. Вважає рішення сільської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку правомірними, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, що передбачено ст. 392 ЦК України.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Судом встановлено, що рішенням Яблунської сільської ради від 29.01.1993 року № 5 батькові позивачу ОСОБА_3 в с.Яблунька Богородчанського району передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,28 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с.8). Аналогічне рішення про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки цієї ж площі прийнято сесією Яблунської сільської ради від 13.09.1997 року № 4 (а.с.15-16).

Позивач стверджує, що на підставі рішення Яблунської сільської ради від 29.01.1993 року № 5, відповідно до вимог ст.ст.22 та 23 чинної на той час редакції Земельного кодексу України, його батько набув право власності на спірну земельну ділянку, яке підлягає спадкуванню.

Так, на момент прийняття рішення Яблунською сільською радою 29.01.1993 року № 5 діяв Земельний Кодекс України від 18 грудня 1990 року (далі - ЗК України 1990 року), відтак до спірних правовідносин слід застосовувати його приписи.

Статтею 3 ЗК України від 18 грудня 1990 року визначено, зокрема, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (стаття 6 ЗК України 1990 року ).

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

За приписами статті 23 ЗК України 1990 року (дію статті 23 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету від 26 грудня 1992 року № 15-92 згідно з Декретом від 26 грудня 1992 року № 15-92 ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету , а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Таким чином зазначеним пунктом визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що після прийняття рішенняЯблунською сільською радою від 29.01.1993 року № 5 про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,28 га запис у земельно-кадастрову книгу із зазначенням саме такого розміру земельної ділянки внесеним не був, що підтверджується погосподарською книгою с.Яблунька (а.с.80-83). Крім того, для реалізації рішення про передачу йому у власність земельної ділянки, не видавався й державний акт на право приватної власності на землю.

Отже, посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка належала його батькові на праві власності на підставі рішення Яблунської сільської ради від 29.01.1993 року № 5 та плану встановлення меж земельної ділянки, а відтак увійшла до складу спадкового майна, є безпідставним.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року у справі № 635/2215/16-ц.

З огляду на зазначене, суд вважає необгрунтованим твердження позивача про те, що відповідачці ОСОБА_2 виділено земельну ділянку, яка була у власності його батька. Враховуючи те, що ОСОБА_2 тривалий час користувалася спірною земельною ділянкою після смерті ОСОБА_3, Яблунською сільською радою на законних підставах 01.04.2007 року прийнято оспорюване рішення.

Беручи до уваги те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 037941, виданий ОСОБА_2 на основі правомірного рішення сільської ради, то в суду відсутні підстави для його скасування. З цих же підстав, на думку суду, не підлягає до скасування державна реєстрація земельної ділянки ОСОБА_2, яка знаходиться в с.Яблунька Богородчанського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2620489201:01:001:0263.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, ст. 1218 ЦК України, ст.ст.3, 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року), керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Яблунської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення сесії Яблунської сільської ради від 01.04.2007 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 037941, виданого ОСОБА_2, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2, яка знаходиться в с.Яблунька Богородчанського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2620489201:01:001:0263.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Головуючий О. А. Шишко