Постанова

від 18.12.2006 по справі 17215-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17215-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.12.2006Справа №2-16/17215-2006А

За позовом – Фірми «Кримювелірсервіс» ЛТД (95011, м. Сімферополь, вул. Маяковського, 6, р/р 26001257765001 в  КРУ «Приватбанк», МФО 324436, ОКПО 19186728, з/з 241-966, факс 253-259)

До відповідача  - Управління  Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя (95001, м. Сімферополь, вул. Леніна, 17, з/з 25-97-61)

Про   визнання нечинними рішень

                                                                      Суддя В.А.Омельченко

                                                                      Секретар судового засідання  Н.С.Хлебнікова                                                                                                       

ПРЕДСТАВНИКИ:

11.12.2006 року

від позивача –   Коханова Г.В., представник дов. б/н від 25.09.2006 року

від відповідача –  Роде С.В., начальник юридичного відділу дов. № 4564/01-5 від 11.11.2005 року

18.12.2006 року

від позивача –   Коханова Г.В., представник дов. б/н від 25.09.2006 року

від відповідача –  не з'явився

Суть спору – Позивач - Фірма «Кримювелірсервіс» ЛТД, м. Сімферополь звернувся  до  господарського суду АРК з позовною заявою до відповідача  Управління пенсійного фонду  України в Центральному районі м. Сімферополя   про  визнання  нечинними  та відміну Рішення № 637 про застосування фінансових санкцій за  несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів по страховим внескам від 30.05.2006 року у вигляді штрафу на суму  3266, 05 грн. та  Рішення  № 638 про   застосування  фінансових санкцій за  донарахування   органом ПФУ або страховиком  сум  своєчасно не нарахованих  та несплачених страхових внесків від 30.05.2006 року на  суму 2106,92 грн.

Позовні вимоги  мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано донарахував позивачу страхові внески по ставці 32,3% в сумі 16998,37 грн.,  сума  страхових внесків несвоєчасно перерахованих авансових платежів в сумі 6532,09 грн.  У вказані періоди позивач був платником  єдиного податку по ставці 10% і не повинен сплачувати внески до Пенсійного фонду України.

          Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на  норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03г. № 1058-IV, відповідно до яких підприємства, у тому числі й ті, що обрали особливий спосіб оподаткування, є працедавцями-страхувальниками, а також платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.   Також  відповідач вказує, що відповідно до вищевказаного Закону  страхувальники  придбають статус платників страхових внесків з дня  їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду .

          В ході розгляду справи була оголошена перерва судового засідання в порядку ст. 150 КАС України, після закінчення якої  провадження по справі було  продовжено.

          Після  вияснення  усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 21.11.2006 року.

          Після закінчення дебатів  сторін, суд  віддалявся  для  ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

          Розглянувши  матеріали справи та дослідивши  письмові докази, а також заслухавши  представників сторін, суд, -

                                        В С Т А Н О В И В :

23 серпня 2005 року  Управлінням Пенсійного фонду України  в Центральному районі м. Сімферополя    була проведена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування і перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Фірми «Кримювелірсервіс» ЛТД  за період з 01.04.2005 року по 22.08.2005 року за результатами  якої складений акт № 305.

              На підставі акту позивачу донараховані внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по ставці 32,3 % на загальну суму  16 998,37 грн.  

На підставі вказаного акту  УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя  було винесено рішення  № 637  про застосування  фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів по страховим внескам від 30.05.2006 року у вигляді штрафу на суму  3266, 05 грн. та  Рішення  № 638 про   застосування  фінансових санкцій за  донарахування   органом ПФУ або страховиком  сум  своєчасно не нарахованих  та несплачених страхових внесків від 30.05.2006 року на  суму 2106,92 грн.

Вказані рішення є нечинними з наступних підстав.

            Фірма «Кримювелірсервіс» ЛТД з 01.01.2000р. по 01.01.2004р. і з 01.07.04р. по дійсний час є платником єдиного податку по ставці 10%,  це підтверджується свідоцтвом №620 від 01.01.2002 року, №130 від 01.01.2003 року, № 501 від 01.07.2004року,  № 417 від 01.01.2005 року, № 379 від 01.01.2006 року.   Порядок сплати єдиного податку встановлений Указом Президента України від 03.07.98р., №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності  суб'єктів малого підприємництва» і Законом України від 19.10.00г. № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва». Указ був прийнятий відповідно до п.4 «Перехідних  положень» Конституції України і діє  до прийняття Верховною Радою України  відповідного закону з цих питань.

Стаття  6 Указу передбачає, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору  на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування.

Після  вступу в силу з 01.01.04р. Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. № 1058-IV змінився статус платежів в Пенсійний фонд України: страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що становлять систему оподаткування, і на ці внески не розповсюджується податкове законодавство.           Однак зміни  до Указу Президента України від 03.07.98г. №727/98 новий закон не вніс. Зміни в Указ можуть  бути внесені тільки спеціальним законом щодо спрощеної системи оподаткування, як це передбачено п. 4 «Перехідних положень» Конституції України.

Деякі особливості та обмеження для платників єдиного податку запроваджений Законом України  „ Про державний бюджет на 2005р.” та Законом України „Про внесення змін в Закон України „Про державний бюджет на 2005р.” та деякі інші законодавчі акти України” від 25.03.05р., але згідно зі ст. 58 Конституції України    вони не мають зворотної сили. Появлення таких норм тільки побічно підтверджує, що до 01.01.05р. Указ Президента   України №727/98 діяв без змін.

Крім того, Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням №58-р від 10.03.05р. підтримав узгоджену з Мінфіном та ДПАУ пропозицію Пенсійного фонду України  про тимчасове ( до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування) припинення перевірок платників  єдиного податку, стягнення заборгованості з внесків за 2004р. та 1 квартал 2005р., а також застосування відповідних санкцій.   

Суд погоджується з доводами про те, що правовідносини, пов'язані із сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування, регулюється  Законом України № 1058-IV, а також Законом України  «Про збір на загальнодержавне державне пенсійне страхування» № 400/97- ВР.

Однак Указ Президента України №727 від 03.07.98г., що має силу спеціального законодавчого акту про спрощену систему оподаткування, був виданий в період,  коли пенсійний збір входив в систему оподаткування. Відмінити його може лише Закон України з цих питань (п.4 «Перехідних положень» Конституції України). Отже Указ не може бути відмінний Законом України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки Указ не відмінений, згідно з п.31 Конституції України він є обов'язковим для виконання на території України. У зв'язку з неврегульованістю цієї суперечності і в цілях недопущення подвійної сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Держкомпідприємництва  України  інформаційним листом від 26.12.2003г.  №7577 роз'яснив, що з 01.01.2004р. до внесення відповідних  змін до законодавства України суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів, сплачують внески до Пенсійного фонду України згідно з нормами Указу Президента України від 03.07.1998року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».    

Як платник єдиного податку позивач відповідно до Указу Президента України  №727 не є платником внесків  на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тому донарахування йому як платнику внесків 32,3 % порушує його права.

          Позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому що є платником єдиного податку.    

           Відповідно до  ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

           Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

           Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

          Проте відповідач всупереч встановленим нормам законодавства не надав суду доказів, які б свідчили, що його дії правомірні.

          Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ст. 70 КАСУ).

          На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.ст. 69,70,86 КАС України суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Пунктом 2 ч.3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно до п.п. б, п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито», що дорівнює 3,40 грн., зайво сплачене державне мито у сумі 81,60 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п.1 ст. 8 Декрету КМУ «Про державне мито» по його заяві до органу ДПІ.

Судові витрати,  понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

           Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні  - 18.12.2006 р.

           Постанова оформлена  та підписана відповідно до ст. 160 КАС України –20.12.2006 р.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч.1 ст. 94, ст.150, ч.ч. 1-3 ст. 160, 162, 167  КАС України, суд,-  

                                            П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити

2.          Визнавати  нечинними Рішення № 637 про застосування фінансових санкцій за  несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів по страховим внескам від 30.05.2006 року у вигляді штрафу на суму  3266, 05 грн. та  Рішення  № 638 про   застосування  фінансових санкцій за  донарахування   органом ПФУ або страховиком  сум  своєчасно не нарахованих  та несплачених страхових внесків від 30.05.2006 року на  суму 2106,92 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України ( рахунок № 31118095600002 в банку платника : Управління державного казначейства в АР Крим, Держбюджет, м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 22301854) на користь 03,40 грн. державного мита.

          Постанова  може бути оскаржена  до Севастопольського апеляційного господарського суду через  господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження постанови в  десятиденний строк з дня її проголошення, з  подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

          Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.