Рішення

від 21.05.2007 по справі 773-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

773-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 120

РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2007Справа №2-28/773-2007

За позовом Державного підприємства „Енергоринок”, м. Київ,

до відповідача – Закритого акціонерного товариства „Східно – Кримська енергетична компанія”, м. Сімферополь,

про стягнення 432 562,67 грн.  

                                                                                                  Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Калінін М.В. – юрисконсульт, довіреність № 01/10-110Д від                09.03.2007 року (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача – Міхадюк М.В. – юрисконсульт, довіреність № 03/1429 від  20.10.2006 р. (довіреність у справі)  

Суть спору:

           Державне підприємство „Енергоринок”, м. Київ, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Закритого акціонерного товариства „Східно – Кримська енергетична компанія”, м. Сімферополь, про стягнення 432 562,67 грн. заборгованості, у тому числі 307 271,82 грн. основного боргу, 27 367,66 грн. пені, 77 931,05 грн. інфляційних збитків та 3 % річних у розмірі 19 992,14 грн.

           02.04.2007 р. позивач надав суду  заяву про збільшення розміру позовних вимог № 04/42-2065 від 29.03.2007 р., в якій Державне підприємство „Енергоринок”, м. Київ, збільшило розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та  3  % річних на заборгованість відповідача і просило стягнути з Закритого акціонерного товариства „Східно – Кримська енергетична компанія”, м. Сімферополь, 307 271,82 грн. основного боргу, 98 721,62 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 23 128,19 грн. та 27 367,66 грн. пені.

         Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги, з урахуванням вищевказаної заяви про збільшення розміру вимог від 29.03.2007 р., підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

        Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, погодився в частині стягнення з Закритого  акціонерного  товариства  „Східно  –  Кримська  енергетична  компанія”, м. Сімферополь, основного боргу у сумі 307 271,82 грн., з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву № 03/41 від 12.01.2007 р., залученому до матеріалів справи.  

          Слухання справи відкладалось відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, у зв'язку з клопотаннями сторін та для надання суду додаткових доказів у справі.

          Строк розгляду справи було продовжено за клопотанням сторін у порядку                   ст. 69 ГПК України, для надання сторонами додаткових доказів і документів у справі.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд       

В С Т А Н О В И В:

        12.09.2002 року між сторонами було укладено договір № 1136/01.

         Відповідно до п. 1.1. Статті 1 даного договору позивач зобов'язувався продавати, а відповідач купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

       Пунктом 5.4. вищевказаного договору передбачалось, що остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточного або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача. У цьому випадку відповідач зобов'язувався обов'зково вказати призначення платежу.

       На виконання умов вищевказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі.

       Так, відповідно до умов договору, відповідач за період з 01.11.2003 р. по              31.12.2004 р. придбав у позивача електричну енергію в обсязі – 29160641 кВт/г на загальну суму 2 032 092,70 грн., що підтверджується актами купівлі – продажу електричної енергії, які підписані та скріплені печатками обох підприємств та виписаними рахунками – фактурами за вищевказаний період.

       Однак відповідач, у порушення умов вищевказаного договору, свої зобов'язання виконав несвоєчасно та не у повному обсязі.

       Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 307 271,82 грн., що підтверджується довідкою позивача про стан взаємних розрахунків між сторонами за продану з ОРЕ електроенергію за період з 01.11.2003 р. по  31.12.2004 р., станом на 01.10.2006 р., за договором № 1136/01 (арк. справи - 50), а також актом звірки розрахунків між Державним підприємством „Енергоринок”, м. Київ, та Закритим акціонерним товариством „Східно – Кримська енергетична компанія”, м. Сімферополь, станом на 01.09.2006 р., підписаним обома сторонами та скріпленому печатками, в якому відповідач визнав суму боргу за вищевказаний період у повному обсязі (арк. справи - 51).  

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Згідно з ч. 1  ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності  конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Крім того, слід зазначити, що на момент передачі позивачем електричної енергії на суму 2 032 092,70 грн., отримання його відповідачем та часткового виконання зобов'язання відповідачем (часткової сплати заборгованості), діяли норми Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. № 1540-VІ.

     Статтею 165 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. було передбачено, що якщо  строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом  витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.        

Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, а саме, згідно з абз. 2 п. 4 вказаних Положень, щодо цивільних відносин, які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують  існувати після набрання ним чинності.

        Підпунктом 6.3.2. вищезазначеного договору передбачено, що у разі несплати відповідачем за куплену у позивача електроенергію відповідно до термінів, встановлених п. 5.4. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати позивач може нарахувати відповідачу неустойку у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення.

       Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

        Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

       Тому відповідачу нараховано пеню за період з 01.04.2006 р. по 01.10.2006 р. у розмірі 27 367,66 грн.

         Однак, як передбачено п. 1 частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Як було зазначено вище, позивачем нарахована пеня за період з 01.04.2006 р. по 01.10.2006 р. у розмірі 27 367,66 грн. Однак, враховуючи те, що останнє зобов'язання по сплаті основного боргу виникло у січні 2005 року, то строк нарахування пені сплинув у липні 2005 року.

          У зв'язку з вищевказаним, відносно стягнення з відповідача пені, у позові повинно бути відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми боргу.

Таким чином, відповідачу нараховано 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 19 992,14 грн. та індекс інфляції у сумі 77 931,05 грн.

Однак, позивачем у ході розгляду справи було збільшено розмір позовних вимог в частині нарахування 3 % річних та індексу інфляції .Так, позивач просив стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 98 721,62 грн. та 3 % річних в розмірі 23 128,19 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.  

         Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, на день розгляду справи, в сумі 429 121,63 грн. заборгованості, у тому числі  307 271,82 грн. основного боргу, 98 721,62 індексу інфляції та 3 % річних у сумі 23 128,19 грн., документально встановлений. Він підтверджений матеріалами справи, зокрема, довідкою позивача про стан взаємних розрахунків між сторонами, та основний борг не оспорювався відповідачем, а визнаний ним в акті звірки розрахунків станом на 01.09.2006 р., підписаним обома сторонами та скріпленому печатками, в якому відповідач визнав суму основного боргу за вищевказаний період у повному обсязі.

За таких обставин позов, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог від 02.04.2007 р., підлягає задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам  відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 08.06.2007 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                               

В И Р І Ш И В:

1).    Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Східно – Кримська енергетична компанія” (юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь,                        вул. Київська, 74/6; фактична адреса: 98231, м. Щолкіно, а/я 1, р/р 26009301392238 у філії «Відділення ПІБ в АРК» м. Керч, МФО 324548, ідентифікаційний код 31059536) на користь Державного підприємства „Енергоринок” (01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Комінтерну, 27, ідентифікаційний код 21515381, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання в національній валюті (для перерахування суми основного боргу) № 26032301861 у Головному операційному управлінні ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465; поточний рахунок в національній валюті (для перерахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних) № 26008302861 у Головному операційному управлінні ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465) 429 121,63 грн. заборгованості, у тому числі  307 271,82 грн. основного боргу, 98 721,62 індексу інфляції та 3 % річних у сумі 23 128,19 грн., а також 4 528,59 грн. державного мита та 117,06 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

           3). В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.