Ухвала

від 28.02.2019 по справі 0540/8556/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 лютого 2019 року справа №0540/8556/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: суддя-доповідач Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 р. у справі № 0540/8556/18 (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальміус Арена" до Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 0540/8556/18 з апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року апеляційна скарга була залишена без руху, з наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом подання документу про сплату судового збору.

В ухвалі було роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що в разі невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали була надіслана на адресу апелянта, що підтверджується супровідним листом та отримана скаржником 12.02.2019. Отже, останній день усунення недоліків з урахуванням вихідних 22.02.2019.

21 лютого 2019 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання, в якому він просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування зазначено, що в межах строків, встановлених судом, апелянт позбавлений можливості сплатити судовий збір, оскільки відсутні асигнування для сплати судового збору, апелянту для їх виділення з Державного бюджету України потрібно додатковий час.

Проте, зазначена заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Стаття 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.

Отже, законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд.

Разом з тим, клопотання особи про продовження строку повинно бути належним чином обґрунтовано з підтвердження належними доказами обставин, які позбавляють його можливості сплатити судовий збір у визначений судом строк та можливість сплати у подальшому.

У підтвердження зазначених обставин апелянтом надано лист до ДФС України та листи Мінфін України щодо збільшення видатків, листи Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області безспірне списання коштів.

Суд зазначає, що вказані документи не можуть вважатись належним доказом, що свідче про можливість сплати апелянтом судового збору.

Отже, матеріали справи не містять підтвердження належними доказами щодо можливого фінансування цих витрат найближчим часом, що не може бути підставою для подальшого подовження процесуальних строків.

Статтею 44 КАС України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу та подала апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Зазначене стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Щодо посилання апелянта на рішення Європейського суду по правам людини за якими необхідність сплати судових витрат є обмеженням права на доступ до суду, суд зазначає, щозазначені висновки мали місце в інших правовідносинах у справах Європейського суду, норми Закону № 3674-VI не суперечить Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, обов'язок сплати судового збору гарантується на принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду, відповідає встановленим статті 129 Конституції України основним засадам судочинства.

Крім того, відповідно до висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 05.02.2016 року та правової позиції Верховного Суду викладеного в ухвалах від 21.03.2018 року (справа №813/2320/13-а), від 03.01.2018 (справа №826/18916/16), від 19.03.2018 року (справа №804/4712/16), постанові від 27.03.2018 року (справа №804/15691/15), обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення сплати судового збору,. Отже, не є підставою для необґрунтованого продовження строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити апелянту у задоволені клопотання.

Відповідно до даних в реєстрі підтверджень оплати із Казначейства, відсутні данні про зарахування судового збору по зазначеній справі. Будь-яких документальних підтверджень про сплату судового збору до суду не надійшло.

Станом на 28 лютого 2019 року апелянтом не були усунуті недоліки апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений строк судом, вона повертається позивачу.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

За приписами ч. 6 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Оскільки апелянтом не усунуті недоліки, суд вважає за необхідне повернути заявникові апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволені клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку для усунення недоліків.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 р. у справі № 0540/8556/18 - повернути заявникові.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 28 лютого 2019 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова