Рішення

від 13.02.2019 по справі 600/620/17

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/620/17

Справа № 2/600/61/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Липної О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд із позовною заявою до відповідача про визнання за ним права власності на житловий будинок (А) загальною площею 96,1 м.кв., житловою площею 69,3 м.кв., літню кухню (Б) площею 26,2 м.кв., гараж (В) площею 21,7 м.кв., сарай (Г) площею 42,2 м.кв., що знаходяться на вул. Центральна, 44 в с. Денисів Козівського району Тернопільської області.

В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що 16.07.2002 року помер його батько - ОСОБА_2, а 17.08.2016 року - мати - ОСОБА_3. На момент смерті кожного з батьків, він проживав разом із ними та вважає себе таким, що прийняв спадщину після смерті батька, так як вступив у фактичне управління спадковим майном. Вказує, що звернувшись до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, йому було відмовлено у вчинення відповідної нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що на момент звернення позивача відсутній такий об'єкт приватної власності як колгоспний двір і роз'яснено право на звернення у зв'язку з цим до суду. Крім того, позивач зазначив, що його доньки та дружина, які також були членами колгоспного двору, до якого належав будинок, який є предметом позову, не заперечували проти визнання за ним права власності на весь будинок. На підставі вказаного, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 13.08.2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено попереднє судове засідання.

04.06.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає, не заперечує щодо їх задоволення і просив здійснювати розгляд справи у відсутності його представника.

07.11.2018 року ухвалою суду відкладено підготовче засідання у цій справі у зв'язку із неявкою усіх учасників справи.

13.02.2019 року від позивача надійшло клопотання про відмову від частини позовних вимог. Зокрема ОСОБА_1 відмовився від визнання за ним права власності на частки його дружини та дітей у будинку, який є предметом позову, що становить 3/6 частини такого.

При цьому, у вказаному клопотанні позивач просив визнати за ним право власності на 1/6 згаданого вище будинку в порядку спадкування після смерті його батька - ОСОБА_2; 1/6 цього будинку в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3 та 1/6 цього ж будинку, яка б повинна була належати йому.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 13.02.2019 року постановлено прийняти відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог та в цій частині закрито провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.

Оскільки сторони, які були повідомлені належним чином про місце, дату та час розгляду справи в підготовче засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною 3 ст.200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 44, с. Денисів, Козівського району Тернопільської області належав колгоспному двору, що складався з двох членів, головою якого була ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 02.01.1990 року (а.с.11).

Згідно з відомостями виписки з погосподарської книги від 31.01.2017 року №01-52-3/10 станом на 15.04.1991 року членами вказаного вище колгоспного двору були: ОСОБА_3 (голова), ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_4 (невістка), ОСОБА_5 (онука) та ОСОБА_6 (онука) (а.с.13).

Вказані відомості підтверджуються також і довідкою ОСОБА_7 РБТІ від 28.02.2017 року №19 (а.с.9) та копією довідки Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 20.02.2017 року №01-77-3/10 (а.с.12).

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії І-ИД №081570 від 17.07.2002 року ОСОБА_2 помер 16.07.2002 року (а.с.3).

Крім того, 17.08.2016 року померла і ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №205561 від 19.08.2016 року (а.с.6).

Із копії свідоцтва про народження серії ІІ-УР №968015 вбачається, що ОСОБА_1 народився 27.04.1961 року, батьками якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.15).

ОСОБА_2, який помер 16.07.2002 року, постійно проживав та був зареєстрований у будинку за адресою: вул. Центральна, 44, с. Денисів, Козівського району Тернопільської області. На день його смерті у будинку за вказаною адресою також проживали і були зареєстровані: його дружина - ОСОБА_3, син - ОСОБА_1, невістка - ОСОБА_4, внучки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.5).

ОСОБА_1 після смерті свого батька - ОСОБА_2, який помер 16.07.2002 року, вступив в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 01.02.2017 року №01-59-3/10 (а.с.4).

На момент смерті ОСОБА_3 у згаданому будинку, окрім померлої, проживали та були зареєстровані: її син - ОСОБА_1, невістка - ОСОБА_4 та внучка - ОСОБА_8 (а.с.7).

Крім того, як вбачається із копії заповіту ОСОБА_3, складеного 18.08.2006 року, остання на випадок своєї смерті заповіла усе належне їй майно де б воно не знаходилось і з чого б не складалось ОСОБА_1 (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3, 19.10.2017 року за заявою її сина ОСОБА_7 державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №113/2017 щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями у с. Денисів, Козівського району Тернопільської області на вул. Центральна, 44. Проте, постановою державного нотаріуса йому було відмовлено у вчинені такої нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що зазначений будинок відноситься до колгоспного двору, який не передбачений чинним законодавством як об'єкт приватної власності (а.с.46).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 ч.1 ст.549 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент смерті ОСОБА_2П.) серед іншого було встановлено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Крім того, ч.1 ст.392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, на підставі вищевказаного, враховуючи, що ОСОБА_2 помер 16.07.2002 року і після його смерті ОСОБА_1 фактично вступив в управління його часткою у будинку №44 з надвірними будівлями і спорудами на вул. Центральній у с. Денисів Козівського району Тернопільської області, а також те, що ОСОБА_3 заповіла усе належне їй майно (в тому числі і частку в будинку №44 з надвірними будівлями і спорудами на вул. Центральній у с. Денисів Козівського району Тернопільської області) ОСОБА_1, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.392 ЦК України, суд вважає, що слід визнати за позивачем право власності на 3/6 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд на вул. Центральній, 44 у с. Денисів, Козівського району Тернопільської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 3/6 частини будинковолодіння, яке складається із: житлового будинку (А) загальною площею 96,1 м.кв., житловою площею 69,3 м.кв., літньої кухні (Б) площею 26,2 м.кв., гаража (В) площею 21,7 м.кв., сараю (Г) площею 42,2 м.кв., що знаходяться на вул. Центральна, 44 в с. Денисів Козівського району Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1, дані паспорта - серія МС №344638.

Відповідач - Денисівська сільська рада Козівського району Тернопільської області; місцезнаходження: с. Денисів, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ - 04395550.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 22.02.2019 року.

Суддя О.Б.Гриновець