Постанова

від 20.06.2007 по справі 5/159-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/159-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 червня 2007 р.                                                                                   № 5/159-05  

    Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:                                                                                                                                                                                                                              Перепічая В.С. . (головуючого),

                                                              Вовка І.В.,

                                                              Гончарука П.А.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Стара аптека” на постанову  Харківського апеляційного господарського суду  від 22 лютого 2007 року у справі № 5/159-05 за позовом  Головного  фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації  до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Стара аптека” про виселення, -

                                             В С Т А Н О В И В:

У травні  2005 року  Головне  фінансове управління Сумської обласної державної адміністрації  звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Стара аптека” з урахуванням уточнених позовних вимог,   про  виселення  відповідача  з орендованого приміщення розташованого за  адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 3, у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди від  1 травня 1998 року та відмовою відповідача звільнити об'єкт оренди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Сумської області від 11 грудня 2006 року  провадження  у справі № 5/159-05   в частині  визнання недійсним  договору  оренди  нежитлового приміщення  загальною площею 97 м2, розташованого за  адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 3 від 1 червня  1998 року, укладеного між Головним фінансовим управлінням Сумської  обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Стара аптека”  припинено, у зв'язку з відмовою  позивача від позову в цій частині. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Головного  фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації  42,50 грн. державного мита.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від 22 лютого 2007 року рішення господарського суду Сумської області від 11 грудня 2006 року  скасовано  в частині   відмови  в задоволенні позову про виселення

Доповідач : Гончарук П.А.

відповідача  із нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 3, загальною площею 97,4 м2. Прийнято в цій частині нове рішення про його виселення  із даного нежитлового приміщення. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з відповідача 42,50 грн. державного мита.

У касаційній скарзі відповідач  просить  постанову Харківського апеляційного господарського суду  від 22 лютого 2007 року в частині   його виселення з  орендованого приміщення скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 11 грудня 2006 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва на 20 червня 2007 року  

Заслухавши пояснення  представників сторін, прокурора, яка висловилась  в підтримку оскаржуваної постанови, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями 1 травня 1998 року сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1, відповідно до умов якого позивач надає, а відповідач приймає нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі  адміністративного будинку за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 3 загальною площею 97,4 м2 для користування з метою зберігання та роздрібної реалізації медикаментів та лікарських засобів.  Зазначене приміщення є об'єктом державної власності.

1 травня 1998 року на виконання договору позивач передав відповідачу орендоване приміщення за актом прийому-передачі, підписаним сторонами.

Відповідно до пунктів 1.2 та 7.1 зазначеного договору він діє з 1 травня 1998 року по 1 травня 2005 року.

До закінчення  строку дії договору  позивач повідомив відповідача  про  відсутність наміру  продовжувати договірні відносини.

Встановлено, що 1  червня 1998 року між сторонами був укладений новий договір оренди цього ж приміщення, відповідно до умов якого позивач передав його відповідачу строком на шість років з 1 червня  1998 року по 1 червня 2004 року.

Встановивши, відсутність  заяви  однієї із сторін про припинення або  зміну умов договору оренди від 1 червня 1998 року протягом одного місяця після закінчення терміну дії  договору, суд першої інстанції дійшов до висновку, що строк дії договору  оренди від 1 червня 1998 року, в силу ст. 17 Закону України “Про оренду державного та  комунального майна “, продовжено до 1 червня 2010 року, а тому правові  підстави для виселення відповідача відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про виселення відповідача та  приймаючи нове рішення по справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що договір оренди від 1 червня 1998 року  є неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди щодо розміру орендної плати, з урахуванням визначеної КМ України  Методики розрахунку  та порядку використання орендної плати, який є істотною умовою договору оренди і даний договір не створює будь  - яких цивільних прав та обов'язків для сторін.

У зв'язку з тим, що  оренда  спірного приміщення  здійснювалась відповідачем на підставі договору оренди № 1 від 1 травня 1998, строк дії якого закінчився  1 травня 2005 року, позивач  до спливу  встановленого п. 7.3 зазначеного договору  місячного  строку,  повідомляв відповідача про  небажання продовжувати  дію договору,  суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виселення відповідача  з орендованого приміщення.

Проте  з такими висновками суду апеляційної інстанції  погодитись не можна.

Однією з істотних умов договору  оренди, в силу ст.10 Закону України  “Про оренду державного та  комунального майна “, є орендна плата  з урахуванням її індексації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,  договір оренди  від 1 червня  1998 року укладено   повноважними представниками сторін та погоджено,  відповідно до  вимог ст. 9 Закону України  “Про оренду  держаного та комунального майна “, з представництвом   Фонду державного майна у м. Суми.

В  розділі  5  цього договору  сторони погодили орендну плату  з урахуванням її індексації.

На вказані обставини апеляційний господарський суд не звернув належної уваги, та без достатніх правових підстав визнав даний договір неукладеним.

Не є підставою для встановлення факту некуладеності  договору оренди, оригінал якого надавався  для огляду  судовій колегії, наявність у його копіях різного змісту п.6.1, в якому визначені умови пролонгації та розірвання договору , а також невідповідність розміру орендної плати згідно визначеної КМ України  Методики розрахунку та порядку використання орендної плати.

Таким чином, виходячи з наявності  укладених сторонами двох договорів оренди щодо одного  і того ж майна, жоден з яких  не визнано недійсним  у встановленому законом порядку, один з яких припинив свою дію, а інший продовжує діяти, суд першої інстанції дійшов до  правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо виселення відповідача із орендованого приміщення, а апеляційний господарський суд без достатніх правових підстав скасував у даній частині рішення суду першої інстанції.

Тому постанова  суду другої інстанції в цій частині  підлягає скасуванню, а рішення суду  першої інстанції слід залишити без змін.

Судові рішення  в частині  припинення провадження у справі у зв'язку відмовою позивача від позову про визнання недійсними договору оренди постановлені з дотриманням процесуальних  норм  і сторонами не оскаржуються.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                    ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Стара аптека” задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду  від 22 лютого 2007 року у справі № 5/159-05 в частині скасування рішення господарського суду Сумської області від 11 грудня  2006 року про відмову в позові та прийняття  нового  рішення про задоволення позову  - скасувати. В решті дану постанову та рішення господарського суду Сумської області від 11 грудня  2006 року в повному обсязі –залишити без змін.

Головуючий           Перепічай В.С.

Судді                                                                                     Вовк І.В.

                                                                                      Гончарук П.А.