Ухвала

від 27.02.2019 по справі 730/189/19

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУДЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/189/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. м. Борзна

Слідчий суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області - ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

слідчого СВ Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзна клопотання слідчого про арешт майна, -

В СТ АН ОВ ИВ :

Слідчий СВ Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 звернувся до суду з даним клопотанням, узгодженим з начальником Борзнянського відділу Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_4 , в якому просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7420882000:02:000:2092 площею 0,5га, яка знаходиться на території Борзнянського району Чернігівської області, власником якої є ОСОБА_5 , який полягає у позбавленні її власника, користувача можливості відчуження, розпоряджання, використання, проведення на ній будь-яких робіт та припинення безгосподарського використання землі, а саме: використання її не за цільовим призначенням. Вимоги клопотання обгрунтовує тим, що в рамках кримінального провадження №42018271070000048 від 22.11.2018р. за ст.254 КК України було встановлено факт використання не за цільовими призначенням зазначеної земельної ділянки проведення виробництва деревного вугілля, чим порушено вимоги ст.20, 91 ЗК України та заподіяно шкоду в розмірі 4213,68 грн. Арешт земельної ділянки необхідний з метою недопущення тривалого зниження або втрати родючості земель, виведення їх з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури грунту, забезпечення збереження речових доказів, припинення використання землі не за цільовим призначенням.

Слідчий в судовому засіданні зазначене клопотання підтримав і просив його задовольнити з вищевказаних підстав, пояснивши, що земельна ділянка, на яку пропонується накласти арешт, не вилучалась під час обшуку й речовим доказом в кримінальному провадженні не визнавалась.

Розгляд даного клопотання з огляду на скорочені строки, передбачені ч.1 ст.172 КПК України, та відсутність в наданих матеріалах інформації про засоби мобільного чи електронного зв`язку, адресу місця проживання проводиться без участі власника (володільця) майна.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши пояснення слідчого, перевіривши матеріали справи, слідчий суддя приходить до такого висновку.

За змістом положень ч.1 ст.170 КПК України арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метоюзабезпечення: 1/збереженняречових доказів; 2/спеціальної конфіскації; 3/конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4/ відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно норм глав 10, 17 КПК України правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту на майно, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

За змістом положень ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Як вбачається з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів, в рамках кримінального провадження №42018271070000048 від 22.11.2018р. за ст.254 КК України в ході досудового розслідування було встановлено використання не за цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 7420882000:02:000:2092 площею 0,5га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, власником якої згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є ОСОБА_5 .

Метою арешту належної ОСОБА_5 земельної ділянки слідчий у своєму клопотанні відповідно до ч.2 ст.170 КПК України вказує лише необхідність забезпечення збереження даного майна як речового доказу. Інші ж наведені в клопотанні посилання на недопущення тривалого зниження або втрати родючості земель, виведення їх з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури грунту, припинення використання землі не за цільовим призначенням з огляду на положення абз.2 ч.1 ст.170 КПК України є ризиками, запобіганню яких є завданням арешту майна.

Водночас, процесуальне рішення про визнання вищевказаної земельної ділянки речовим доказом слідчим у рамках розслідуваного кримінального провадження не приймалось, що не заперечується й самим слідчим у судовому засіданні. Відтак, відсутні й правові підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

В даному випадку безпідставний арешт майна буде порушенням ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.41 Конституції України, якими передбачено, непорушність права власності у всіх його формах; всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди; не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні, крім випадків передбачених законом.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, дане клопотання слідчого є необгрунтованим і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, слідчий суддя, -

У ХВ АЛ ИВ :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 , узгодженого з начальником Борзнянського відділу Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна відмовити.

Копію даної ухвали направити слідчому, прокурору, заінтересованим особам.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя Борзнянського районного суду ОСОБА_1