Рішення

від 27.02.2019 по справі 742/4059/18

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/155/19

Єдиний унікальний № 742/4059/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань ОСОБА_1, за участю представника позивача ОСОБА_2В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке хлібоприймальне підприємство до ОСОБА_3 про повернення суми позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_3І суму позики в розмірі 19000,00 грн. та судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі письмової заяви ОСОБА_3, який працював сторожем ТОВ Прилуцьке хлібоприймальне підприємство , позивачем було перераховано на його картковий рахунок 08 лютого 2018 року позику в розмірі 25000 грн. Сторонами було погоджено, що повернення позичених коштів відбуватиметься шляхом відрахування із заробітної плати відповідача по 1500 грн. щомісячно, починаючи з квітня 2018 року. Проте, 17 вересня 2018 року ОСОБА_3 звільнився із займаної посади за угодою сторін. Оскільки, відповідач не виконав умови договору позики та не повернув кошти в повному обсязі, тому позивач і просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за договором позики в розмірі 19000 грн., а також сплачений судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судовому засідання позовні вимоги визнав, але повідомив, що не має фінансової можливості одноразово повернути позику, бо втратив роботу, є інвалідом ІІІ групи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, виходячи з приписів наведених правових норм, та положень ст.ст.202,207 ЦК України, представлена суду письмова заява є підтвердженням укладення договору позики в письмовій формі, який внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Як вбачається з копії письмової заяви ОСОБА_3 від 05 лютого 2018 року, останній просив в.о.директора ТОВ Прилуцьке хлібоприймальне підприємство зворотню фінансову позику в розмірі 25000 грн. в зв язку з оперативним лікуванням дружини. Просив утримувати з його заробітної плати по 1500 грн. з квітня місяця (а.с.4).

У відповідності до копії платіжного доручення №964 від 08 лютого 2018 року, ТОВ Прилуцьке хлібоприймальне підприємство перерахувало ОСОБА_3 фінансову позику в розмірі 25000 грн. (а.с.5).

Згідно копії наказу №98-к від 17 вересня 2018 року Про звільнення відповідно до п.1 ст.36 КЗпП , ОСОБА_3 звільнений з посади сторожа за угодою сторін з 17 вересня 2018 року (а.с.6,7).

Позивачем на адресу ОСОБА_3 направлено Повідомлення про повернення боргу (безвідсоткової позики) від 24 вересня 2018 року за вих. №727/1 (а.с.8-9).

У відповідності до ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно приписів ст.ст. 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, оцінюючи у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що відповідач умов договору не виконав, кошти в установлені строки не повертає, не оспорив у встановленому законом порядку договір позики та не звертався до суду з позовом до ТОВ Прилуцьке хлібоприймальне підприємство про визнання договору недійсним, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми позики в розмірі 19000 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та є законними і обґрунтованими.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає, що оскільки позов задоволено, судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке хлібоприймальне підприємство (Чернігівська обл., м.Прилуки, пров.Залізничний, 19, ЄДРПОУ 37139103) до ОСОБА_3 (Чернігівська обл., м.Прилуки, вул.Білецького-Носенка, буд.27, ІПН НОМЕР_1) про повернення суми позики - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке хлібоприймальне підприємство , код ЄДРПОУ 37139103 заборгованість за договором позики в розмірі 19 000 грн. та судовий збір в розмірі 1762,00 грн., а всього 20762 (двадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Ільченко