Рішення

від 27.02.2019 по справі 747/600/18

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/600/18

Провадження № 2/747/13/19

РІШЕННЯ

іменем України

27.02.2019 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Косенко Ю.Л.,

за участі секретаря Божко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області, про стягнення індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та матеріальної допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Талалаївського районного суду з позовом до відділу освіти, молоді та спорту Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області, про стягнення індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та матеріальної допомоги на оздоровлення. В обґрунтування позову зазначає, що з 15.05.1995 року працює в Талалаївській ОСОБА_2 ступенів на посаді прибиральниці службових приміщень. Заробітна плата по 2017 рік включно нараховувалася їй відділом освіти Талалаївської РДА, який був реорганізований у відділ освіти, молоді та спорту Талалаївської РДА, згідно розпорядження голови РДА від 02.03.2018 року Про реорганізацію та припинення юридичних осіб публічного права . У період з 2008 по 2011 роки та з 2016 по 2017 роки відповідач не здійснював індексацію її заробітної плати, а у період із 2002 по 2017 роки відповідач не виплачував їй матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Позивач неодноразово зверталася до відділу освіти з питань виплати індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення, але отримувала відмови.

Уточнивши позовні вимоги остаточно, у заяві від 12.12.2018 року, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на її користь індексацію заробітної плати за період з липня по вересень 2008 року у сумі 15,59 грн, з березня по грудень 2009 року в сумі 395,45 грн, з квітня по вересень 2010 року в сумі 101,01 грн, з січня по грудень 2016 року в сумі 13292,08 грн, на загальну суму 13804,13 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 2002 по 2017 роки в сумі 13719,11 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з липня по вересень 2008 року у сумі 29,39 грн., з березня по грудень 2009 року в сумі 654,48 грн, з квітня по вересень 2010 року в сумі 137,48 грн, з січня по грудень 2016 року в сумі 3164,33 грн, на загальну суму 3976,68 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивача ОСОБА_3 надала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відзиві на уточнений позов ОСОБА_1 відповідач просить відмовити у його задоволенні. Зазначають, що заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася у відповідності до вимог трудового законодавства та законодавства про оплату праці. Розрахунок наданий позивачем є необґрунтованим. Заробітна плата ОСОБА_1 не підлягала індексації у період з липня по вересень 2008 року, з березня по грудень 2009 року, з квітня по вересень 2010 року у зв'язку із щоквартальним підвищенням розміру заробітної плати, що впливало на зміну базового місяця. Також її заробітна плата не підлягала індексації і у 2016 році, у зв'язку із зміною порогу індексації 103% та збільшенням протягом року розміру заробітної плати. Право на поточну індексацію заробітної плати у ОСОБА_1 настало з червня 2017 року і їй ці кошти виплачено. Що стосується матеріальної допомоги на оздоровлення при виході у відпустку, яку просить стягнути позивач, то вона не є обов'язковою для обслуговуючого персоналу школи, та виплачується лише за наявності фінансування, у межах видатків, на підставі наказу директора школи. Такі накази відносно ОСОБА_1 щодо виплати їй матеріальної допомоги на оздоровлення директором школи за 2002-2017 роки не видавалися. Виплата даної матеріальної допомоги є обов'язковою лише для педагогічних працівників, відповідно до ст. 57 Закону України Про освіту . Крім того відсутні заяви позивача на ім'я директора Талалаївської ЗОШ за 2003-2017 роки щодо виплати їй матеріальної допомоги на оздоровлення.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.05.1995 року і по даний час працює в Талалаївській ОСОБА_2 ступенів на посаді прибиральниці службових приміщень, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с.27).

Сторонами у справі визнається та не оспорюється, що заробітна плата у період з 2002 року по 2017 роки виплачувалася позивачу відділом освіти Талалаївської районної державної адміністрації, який був реорганізований у відділ освіти, молоді та спорту Талалаївської РДА згідно розпорядження голови РДА № 63 від 02.03.2018 року Про реорганізацію та припинення юридичних осіб публічного права (а.с.10).

Відділ освіти, молоді та спорту Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області є юридичною особою (а.с.64).

Розмір щомісячної заробітної плати позивача за період з 2002 по 2015 рік включно підтверджується довідками від 19.12.2018 та від 26.02.2019 виданими відділом освіти, молоді та спорту Талалаївської РДА (а.с.160, 188-189), а за період з 2016 по 2017 роки підтверджується довідками від 17.12.2018 року та від 19.02.2019, виданими Талалаївською селищною радою, оскільки розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі на вказані роки передані селищній раді (а.с.142, 186).

Позивач, в обґрунтування вимог до відділу освіти, молоді та спорту Талалаївської РДА щодо права на індексацію заробітної плати за 2008, 2009, 2010 та 2016 роки та стягнення коштів, як доказ надала суду розрахунок, відповідно до якого за період з липня по вересень 2008 року сума індексації склала 15,59 грн, з березня по грудень 2009 року сума індексації склала 395,45 грн, з квітня по вересень 2010 року -101,01 грн., з січня по грудень 2016 року -13292,08 грн, на загальну суму 13804,13грн. При обчисленні розрахунків індексації заробітної плати за 2008 рік позивачем як базовий місяць враховувався квітень 2008 року, при обчисленні індексації за 2009 рік як базовий враховувався грудень 2008 року, при обчисленні індексації за 2010 рік як базовий враховувався січень 2010 року, а при обчисленні суми індексації за 2016 рік, базовим місяцем зазначено грудень 2013 року (а.с.92-98).

Відповідно до ч.5 ст. 95 КЗпП України і ст. 33 Закону України Про оплату праці заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

З викладеного виходить, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексація заробітної плати працівників провадиться відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 № 1282-XII з наступними змінами та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078.

Статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно ч.1 ст. 2 зазначеного Закону та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру. Відповідно до статей 3-4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із наведених положень законодавства, поріг індексації, який надає право на індексацію грошових доходів населення, встановлено в розмірі 103 відсотка. Зазначений поріг у такому розмірі встановлено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII, до цього часу поріг індексації був встановлений в розмірі 101 відсоток.

Відповідно до п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення заробітної плати місяць у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів отриманих громадянами за цей місяць не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналізуючи зазначені норми законодавства суд доходить висновку, що порядок обрахування розміру індексації заробітної плати залежить від вірного визначення базового місяця, яким є місяць підвищення заробітної плати.

Суд відхиляє як доказ розрахунок, наданий позивачем в обґрунтування вимог щодо стягнення індексації заробітної плати (а.с.92-98), оскільки даними особових рахунків та довідками про розмір заробітної плати підтверджується, що протягом 2008, 2009, 2010 років відбувалося щоквартальне підвищення розміру заробітної плати ОСОБА_1 у зв'язку із чим змінювався базовий місяць і заробітна плата позивача індексації не підлягала. При обрахуванні індексації заробітної плати позивача за 2016 рік базовим місяцем визначено грудень 2013 року (а.с.95-98), але довідками про заробітну плату підтверджується, що у період з грудня 2013 по грудень 2016 року відбувалося підвищення заробітної плати ОСОБА_1 (а.с. 186, 188,189), у зв язку з чим грудень 2013 року не є базовим місяцем для обрахування індексації заробітної плати за період з січня по грудень 2016 року. Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що суми індексації заробітної плати вказані у розрахунку, наданому позивачем, за період з липня по вересень 2008 року- 15,59 грн, з березня по грудень 2009 року -395,45 грн, з квітня по вересень 2010 року -101,01 грн., з січня по грудень 2016 року -13292,08 грн, на загальну суму 13804,13грн, є недостовірними.

Оскільки позивачем не надано інших доказів на підтвердження позовних вимог щодо стягнення індексації заробітної плати за період з липня 2008 по вересень 2008 року у сумі 15,59 грн, з березня 2009 по грудень 2009 року в сумі 395,45 грн., з квітня 2010 по вересень 2010 року в сумі 101,01 грн., з січня 2016 по грудень 2016 року в сумі 13292,08 грн, на загальну суму 13804,13 грн та не спростовані доводи відповідача про вірне нарахування заробітної плати ОСОБА_1 та відсутність підстав для індексації заробітної плати позивача за вказаний період у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення індексації заробітної плати за вищевказаний період повністю.

В зв'язку з відмовою позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення індексації заробітної плати у повному обсязі відсутні і підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з липня по вересень 2008 року у сумі 29,39 грн., з березня по грудень 2009 року в сумі 654,48 грн, з квітня по вересень 2010 року в сумі 137,48 грн, з січня по грудень 2016 року в сумі 3164,33 грн, на загальну суму 3976,68 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2002 по 2017 роки в сумі 13719,11 грн., суд доходить наступного висновку.

Стаття 57 Закону України Про освіту закріплює державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам в тому числі виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Позивач не відноситься до зазначеної категорії, і тому під дію ст. 57 Закону України Про освіту відносно виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу не підпадає і на неї ця норма Закону не поширюється.

На підтвердження позовних вимог щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, позивач посилається на колективні договори, які укладалися між дирекцією Талалаївської ЗОШ та профспілковим комітетом школи, зокрема, на пункт 4.1.5. Колективного договору від 10.03.2010 року (а.с.31-37), та на пункт 7.1.1. Колективного договору на 2016-2020 роки (а.с.38-49). Проаналізувавши зміст колективних договорів, в тому числі пунктів на які посилається позивач, суд доходить висновку про відсутність у них положень, що зобов'язують директора школи виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам школи при виході у відпустку (крім обов'язку визначеного ст. 57 Закону України Про освіту).

Відповідно до п. 4 постанови КМУ Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери № 1298 від 30 серпня 2002 року надається право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Позивачем не доведено, що вона протягом 2002-2017 років зверталася із заявами на ім'я директора Талалаївської ЗОШ щодо їй виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та що директором ЗОШ видавалися відповідні накази про виплату їй вказаної допомоги. З листів Талалаївської РДА вбачається, що у зв'язку з обмеженим фінансуванням кошторисних призначень не вистачало на виплату заробітної плати (а.с.9,12). Згідно повідомлення відділу освіти, молоді та спорту Талалаївської РДА за період 2002-2017 роки кошти на виплату допомоги на оздоровлення технічним працівникам шкіл не виділялись ( а.с.190).

Оскільки надання допомоги на оздоровлення при виході у відпустку працівникам, які не є педагогічними працівниками не є обов'язком керівника, а є його правом і лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, враховуючи відсутність доказів на підтвердження звернення позивача із заявами на ім'я директора школи щодо виплати їй матеріальної допомоги протягом 2002-2017 років при виході у відпустку, відсутність наказів директора Талалаївської ЗОШ за 2002-2017 роки щодо виплати вказаної допомоги суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відділу освіти, молоді та спорту Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 13719 гривень 11 копійок, так як у відповідача не було правових підстав для виплати вказаної допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 247, 263-265 ЦПК України, ч.5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області, про стягнення індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та матеріальної допомоги на оздоровлення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Відділ освіти, молоді та спорту Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02147552, юридична адреса: смт. Талалаївка, вул. Центральна, 5, Талалаївського району, Чернігівської області.

Суддя Ю.Л. Косенко