Постанова

від 28.02.2019 по справі 916/841/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/841/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

при секретарі судового засідання Федорончукі Д.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 307/вих-мр, дата видачі : 28.12.18;

від відповідача - ОСОБА_2, наказ № 1/2019, дата видачі : 20.02.19;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018, проголошене об 11:41:21суддею ОСОБА_3 у м. Одесі, повний текст якого складено 03 . 12.2018,

у справі № 916/841/18

за позовом скаржника

до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Плюс ЛТД»

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого приміщення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018р. Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ВК ТОВ)«Старт-Плюс ЛТД» про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55, орієнтовною площею 0,0179 на користь Одеської міської ради шляхом знесення самочинно побудованого приміщення габаритними розмірами 2.09х8.38м до нежилої будівлі площею 80,8 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог повивач посилається на виявлений під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил управління державного архітектурно-будівельного контролю факт самочинної реконструкції нежитлової одноповерхової будівлі торгового павільйону - бару із зміною геометричних розмірів з прибудовою приміщення габаритними розмірами 2.09х8.38м шляхом встановлення металевого каркасу, обшиття його металевим профілем та влаштування покрівлі даху.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 в задоволені позову відмовлено повністю з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема на думку скаржника, рішення місцевого суду прийнято без врахування приписів ДБН А.2.2-3-2014, ст.ст. 34, 36, 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011р., ст.ст. 12, 83, 125, 126, 211,212 Земельного кодексу України, ст.ст. 144, 145 Конституції України, ст.ст. 10, 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування та ст.ст. 15, 16, 376, 391, 396 Цивільного кодексу України.

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не були прийняті до уваги доводи Одеської міської ради про те, що відповідач не надав під час перевірки документи, що дають право на виконання будівельних робіт за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 55, а також документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, про що складено Акт, ОСОБА_4 і Протокол від 16.03.2018, що підтверджує, що ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» здійснило будівництво на землях загального користування.

Крім того, скаржник зазначає, що місцевим судом не надано належної оцінки тому факту, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, оскільки договір оренди землі від 01.04.2005, укладений між Одеською міською радою та ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» строком на 10 років, не був зареєстрований у Державному реєстрі земель.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак в судовому засіданні відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2018 під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради /далі- ДАБК ОМР/ виявлено факт самочинної реконструкції нежитлової одноповерхової будівлі торгового павільйону - бару для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55 (замовник будівництва - ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» ), про що складено Акт № 000267.

У Акті зазначено, що на території загального користування виконуються будівельно-монтажні роботи з реконструкції нежитлової одноповерхової будівлі торгового павільйону - бару зі зміною геометричних розмірів з прибудовою приміщення габаритними розмірами 2.09x8.38 м. шляхом встановлення металевого каркасу, обшиття його металевим профілем та влаштування покрівлі даху.

Під час проведення перевірки власником ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» були надані наступні документи: копія свідоцтва про право власності від 09.06.2003 № 024747 на нежилу будівлю площею 80,8 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55; копія договору оренди землі від 01.04.2005 строком на 10 років, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5Ю під № 1269 та не зареєстрованого у Державному реєстрі земель; копія розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 22.05.2003 № 766 про затвердження Акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації - торгового павільйону - бару по Французькому бульвару, 55, у м. Одесі загальною площею 80,8 кв.м.; копія технічного паспорта від 22.11.2002 № 3083 на магазин - бар, розташований за вищевказаною адресою; копія акту про пожежу від 06.04.2015 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар. 53, з фотофіксацією наслідків пожежі за вищезазначеною адресою на 3-х арк.

Документи, що дають право на виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55, а також документи, що підтверджують право власності або право користування даною земельною ділянкою під час проведення перевірки надані не були.

В Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутні відомості щодо одержання ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» права на виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55.

Також 16.03.2018 Управлінням ДАБК ОМР відносно ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» було складено Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому зазначені вищевказані обставини та ОСОБА_4 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. ОСОБА_4, який був чинним на час прийняття рішення місцевим судом, було зобов'язано ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» усунути виявлені порушення вимог містобудівного законодавства України шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або знесення об'єкта самочинного будівництва.

В подальшому, 28.03.2018 Управлінням ДАБК ОМР відносно ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» було винесено Постанову про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № 007/18/156-вих., якою визнано ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» винним у вчинені правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» , та накладено штраф у сумі 63 432 грн., яка була чинна на час прийняття рішення місцевим судом.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» на землях загального користування виконує будівельно-монтажні роботи з реконструкції нежитлової одноповерхової будівлі торгового павільйон - бару зі зміною геометричних розмірів (прибудовою приміщення габаритними розмірами 2.09x8.38 м.) шляхом встановлення металевого каркасу, обшиття його металевим профілем та влаштування покрівлі даху без набуття права на виконання таких робіт, чим порушено вимоги п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 (зі змінами) та звернувся за захистом свої порушених прав та інтересів у сфері земельних правовідносин.

В той же час, згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з частиною першою статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Поняття самовільного зайняття земельної ділянки визначено статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. №963. Згідно з цією нормою самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з наведеного, необхідною умовою застосування статті 212 Земельного кодексу України (на яку посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог) є встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки. В свою чергу обов'язковою ознакою цього є, зокрема, відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Дійсно, відповідачем на час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано суду належним чином оформлених документів на користування земельною ділянкою загальною площею 0,0179га. розташованою за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 55. враховуючи той факт, що строк дії договору оренди від 01.04.2005, за яким ВК ТОВ «Старт-Плюс ЛТД» було надано Одеською міською радою зазначену земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 10 років, на підставі рішення Одеської міської ради від 11.10.2004р. №3204-ІV Про затвердження проекту відведення та надання ВК ТОВ Старт-Плюс ЛТД в оренду земельної ділянки, загальною площею 0,0179га. за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 55 для експлуатації та обслуговування павільйону - бару з літнім майданчиком , сплив у 2015р. Крім того, зазначений договір не був зареєстрований у Державному реєстрі земель.

Разом з тим, спірна земельна ділянка використовується відповідачем для експлуатації об`єкта нерухомого майна за реєстраційним №15176880151101 у вигляді нежитлової будівлі 1-го поверху, яка належить йому на праві власності, що підтверджується інформаційною довідною з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічним паспортом від 22.11.2002, Розпорядженням Приморської районної адміністрації №766 від22.05.2003 Про затвердження акта державної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації-торгового павільону-бару по Французському бульвару ріг пров.Шампанський , свідоцтвом про право власності № 024747 від 9.06.2003. Позивачем в порушення вимог ст.ст. 73,74,77 ГПК України не було надано належних доказів того, що прибудоване приміщення не входить до належного на праві власності відповідачу нежитлового приміщення загальною площею 159,7кв.м.

Згідно зі ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник нерухомого майна має право, на свій розсуд здійснювати ремонт та зміни, якщо це не порушує прав інших власників.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці є тим юридичним фактом, з яким земельне законодавство України пов'язує право відповідача і на земельну ділянку, на якій розташоване це майно, а відтак фактичне використання спірної земельної ділянки без документів, за наявності права власності у останнього на нерухоме майно, яке знаходиться на цій ділянці не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Відтак, підстави для застосування до спірних правовідносин ст.ст. 12, 83, 125, 126, 211,212 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування та ст.ст. 15, 16, 376, 391, 396 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач у позові та в апеляційній скарзі, відсутні, а відповідно відсутні і підстави для звільнення відповідачем спірної земельної ділянки.

За таких обставин апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

При цьому судова колегія зазначає, що відповідачем при здійсненні користування земельною ділянкою та реконструкції будівлі за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 55 дійсно допущено порушення чинних норм щодо належного їх оформлення, за що його і було притягнуто до встановленої законом відповідальності Постановою про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № 007/18/156-вих., яка була чинна на час прийняття рішення місцевим судом.

Крім того, колегія вважає, що за означених обставин обраний позивачем спосіб захисту в даному спорі не відновить права позивача, які можливо відновити лише шляхом зобов'язання укласти договір оренди/купівлі-продажу земельної ділянки або стягнення неотриманого прибутку, а призведе до порушення конституційних прав відповідача та ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Одеської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018р. у справі №916/841/18 - без змін.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 у справі №916/841/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Одеської міської ради - без задоволення.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.02.2019 р. о 12.30

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Н.М. Принцевська