Рішення

від 26.02.2019 по справі 904/5615/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5615/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрист-Ком", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 1642163,12 грн

у присутності представників:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, ордер серії ДП № 694/003 від 26.02.2019, договір про надання професійної правничої допомоги № 51/18/2019 від 16.01.2019;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

13.12.2018 Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрист-Ком" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 1619000,00 грн основного боргу, 17298,00 грн інфляційних нарахувань та 5865,12 грн 3% річних, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 2/04 про відступлення права вимоги, укладеного між сторонами 18.04.2018.

Ухвалою від 18.12.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 14.01.2019.

14.01.2019 позивач подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат щодо надання правової допомоги у справі за позовом АТ "Криворізька теплоцентраль" до ТОВ "Юрист-Ком", згідно з яким загальний розмір понесених витрат та тих, які очікуються бути понесеними, становить 33132,44 грн. Також 05.02.2019 позивач подав до справи докази отримання професійної правової допомоги.

Відповідач вдруге своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча суд, відкладаючи 14.01.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні через повернення від відповідача судової кореспонденції, повторно надав йому можливість скористатись у повній мірі своїми процесуальними правами та обов'язками.

Тож, суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснено всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених ГПК України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. В матеріалах справи наявна поштова кореспонденція суду, а саме конверти з судовими ухвалами, що повернулись від відповідача з додаванням довідки оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", а відтак є всі підстави вважати, що відповідач свідомо не забирав рекомендовану поштову кореспонденцію суду з поштового відділення, тобто фактично відмовився від її отримання. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача та достеменну обізнаність останнього про виклик до суду у відповідності до 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 05.02.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті за наявними у справі матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 165 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2018 між ПАТ "Криворізька теплоцентраль" (далі - кредитор, позивач) та ТОВ "Юрист-Ком" (далі - новий кредитор, відповідач) укладено договір про відступлення права вимоги № 2/04 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги за зобов'язанням за договором до боржників кредитора (далі - боржники), що визначені в додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 договору розмір заборгованості боржників за зобов'язанням щодо кредитора обліковуються відповідно до договорів купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді та період її виникнення визначені в додатку № 1 до цього договору.

За даним договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржників належного виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, що визначені в додатку № 1 в загальній сумі 8042000,00 грн (п. 1.3).

16.05.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою були внесені зміни до преамбули договору з приводу зміни типу товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-УІ, внесені зміни в розділ 8 договору щодо реквізитів кредитора, а також доданий додаток № 1.1. до договору та внесені зміни до додатку № 2 до договору.

Пунктом 1.3 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 16.05.2018, сторони зазначили, що за даним договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржників належного виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, що визначені в додатку № 1, додатку № 1.1, в загальній сумі 12130990,00 грн.

31.07.2018 сторони додатковою угодою № 2 додали до договору додаток № 1.2, а також змінили п. 1.3. договору, зазначивши, що за даним договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржників належного виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, що визначені в додатку № 1, додатку № 1.1, додатку № 1.2, в загальній сумі 13189718,46 грн.

Згідно з п. 2.4 договору, кредитор протягом п'яти днів з моменту підписання даного договору зобов'язаний передати новому кредитору копії необхідних документів (договорів, розрахунків, тощо), які засвідчують право вимоги до боржників, що передається за даним договором, та належно повідомити боржників про нового кредитора по даному договору.

За передане право вимоги новий кредитор зобов'язаний до 30 червня 2019 року перерахувати кредитору грошові кошти відповідно до графіку перерахування коштів, викладеного в додатку № 2 договору (п. 2.1. договору).

На виконання умов договору позивач на підставі актів приймання-передачі від 20.04.2018 та 17.05.2018 передав відповідачу копії договорів купівлі-продажу теплової енергії з боржниками позивача, а також повідомив останніх про відступлення права вимоги новому кредиторові, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення до боржників.

В свою чергу, відповідно до графіку перерахунку грошових коштів, викладеного в додатку № 2 договору, відповідач мав сплатити позивачу за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року кошти на загальну суму 2150000,00 грн, але в порушення взятих на себе зобов'язань останній фактично сплатив лише 531000,00 грн. В результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1619000,00 грн.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, нарахувавши при цьому на суму основного боргу інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач позовні вимоги не визнав та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За своєю правовою природою наявний у справі договір є договором про відступлення права вимоги.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Разом з тим, ч. 1 ст. 517 ЦК України передбачає обов'язок первісного кредитора у зобов'язанні передачі новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт передачі позивачем права вимоги відповідачу останнім не оспорений та підтверджений матеріалами справи.

Доказів повного перерахунку відповідачем грошових коштів на рахунок позивача за передане йому право вимоги до боржників позивача за зобов'язанням відповідно до договорів купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді матеріали справи не містять.

Отже, позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості у загальній сумі 1619000,00 грн за невиконання ним свого обов'язку щодо перерахування грошових коштів за передане право вимоги за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року.

Пунктом 3.1. договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст . 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, окрім основного боргу у сумі 1619000,00 грн, заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року включно на суму 17298,00 грн та 3% річних за період з 02.07.2018 по 01.12.2018 на суму 5865,12 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку по вірність та обґрунтованість їх нарахування, тож до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати та 3% річних у визначених позивачем сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо своєчасного перерахування коштів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 24632,44 грн, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрист-Ком" (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського (23 лютого), буд. 164, прим. 8; ідентифікаційний код 39590279) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 1619000,00 грн основного боргу, 17298,00 грн інфляційних втрат, 5865,12 грн 3% річних та 24632,44 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 01.03.2019.

Суддя ОСОБА_2