Рішення

від 28.02.2019 по справі 910/443/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2019Справа № 910/443/19

За позовом Департамента економіки та комунального майна Харківської міської ради (м. Харків)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Легат 2013" (м. Київ)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Харківська міська рада (м. Харків)

Про стягнення 4.299.739,78 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Замінус М.В.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Замінус М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легат 2013" (далі - відповідач) про стягнення 4.299.739,78 грн., з яких: 3.439.791,82 грн. основного боргу та 859.947,96 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем пайового внеску за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова, укладеного рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.18. у справі № 910/21551/17, між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.19. відкрито провадження у справі № 910/443/19, призначено підготовче засідання на 12.02.19. та залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківську міську раду.

Зазначену ухвалу направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуто підприємством зв'язку з причини того, що відповідача не розшукано .

08.02.19. позивачем подано письмові пояснення по суті спору.

08.02.19. третьою особою подано письмові пояснення щодо позову, в яких Харківською міською радою підтримано позовні вимоги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в повному обсязі.

12.02.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.02.19.

Відповідача про розгляд справи по суті та про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлено в порядку статей 120-121 ГПК України.

28.02.19. позивачем подано клопотання про долучення документів від лютого 2019 року до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28.02.19. судом залучено означені документи до матеріалів справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на обґрунтування свої правової позиції у справі не надав, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи № 910/443/19 повідомлений належним чином.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 28.02.19. судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, про прочини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.02.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору .

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.18. у справі № 910/21551/17, яке набрало законної сили 14.02.18. укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова між Товариством з обмеженою відповідальністю "Легат 2013" (код 38980665) (далі - Замовник) та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (код 25610834) (далі - Департамент).

За умовами пункту 1.1 Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова (далі - Договір) він регулює взаємовідносини між сторонами щодо пайової участі Замовника у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлової будівлі літ. "АГ-1" по просп. Московському, 257 у м. Харкові під багатофункціональний комплекс.

Строк дії Договору погоджено п. 4.1 з часу підписання сторонами або набрання чинності судового рішення щодо укладання цього договору, та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

Замовник здійснює перерахування до бюджету м. Харкова (код платежу - 24170000, рахунок - 31518921700002, МФО - 851011, код ЄДРПОУ - 37999649, банк - ГУДКСУ у Харківській області, одержувач - УДКСУ у місті Харкові Харківської області) коштів у розмірі 3.439.791,82 грн. згідно з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова. Замовник сплачує пайовий внесок в повній сумі єдиним платежем або частинами протягом 10 календарних днів з дня укладання даного договору (п. 2.1.1, п. 2.1.2 Договору).

Оскільки пайового внеску за Договором відповідач позивачу не сплатив, Товариству з обмеженою відповідальністю "Легат 2013" було скеровано претензію № 5888/9-18 від 31.08.18., претензію № б/н від б/д з вимогою сплатити пайовий внесок в сумі 3.439.791,82 грн.

Відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було, як і не було сплачено пайовий внесок в сумі 3.439.791,82 грн., що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону . Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів оплати пайового внеску відповідно до умов Договору та Розрахунку до нього суду на день розгляду справи по суті не надано.

Таким чином, в силу вищеназваних положень законодавства та відповідно до умов Договору, відповідач мав сплатити пайовий внесок в розмірі 3.439.791,82 грн. у строк до 24.02.18. включно єдиним платежем або частинами, однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку відповідач не виконав, пайовий внесок до бюджету не вніс.

Вказане відповідачем не спростовано і не заперечено.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3.439.791,82 грн. заборгованості по сплаті пайового внеску є правомірними, обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 859.947,96 грн. штрафу, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 3.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання Замовником обов'язків, передбачених п. 2.1. цього договору, Замовник сплачує до бюджету м. Харкова штраф у розмірі 25 % від суми не перерахованих коштів у визначений термін.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як зазначалося вище, відповідач порушив строки оплати, встановлені Договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши здійснений прокуратурою розрахунок штрафу, суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню 859.947,96 грн. штрафу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легат 2013" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, б. 41; ідентифікаційний код 38980665) до бюджету міста Харкова (код платежу 24170000, рахунок № 31518921020002, МФО 899998, код ЄДР 37999649, банк Казначейство України (ЕАП), одержувач УДКСУ у м. Харкові Харківської області) 3.439.791 (три мільйони чотириста тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 82 коп. основного боргу та 859.947 (вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 96 коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легат 2013" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, б. 41; ідентифікаційний код 38980665) на користь Департамента економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; ідентифікаційний код 25610834; реєстр.рахунок 35412042033868, банк ГУДКСУ у м. Харкові Харківської області, МФО 851011) 64.496 (шістдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 10 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 01.03.19.

Суддя Т.М. Ващенко