Рішення

від 27.02.2019 по справі 910/780/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2019Справа № 910/780/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметснаб" (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 18)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромпостач" (03607, м. Київ, вул. Полковника Шутова, буд. 16, офіс. 208)

про стягнення 163 362,60 грн.

за участю представників

від позивача: Бєляцький Д.В.

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 27.02.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укпрметснаб" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромпостач" про стягнення 163 362,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі договору поставки, який був укладений сторонами у спрощений спосіб, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 163 362,60 грн., про що свідчать підписані між сторонами видаткові накладні №РН-Ки001177 від 25.09.2018 та №РН-Ки001178 від 25.09.2018. За доводами позивача, відповідач всупереч виставленому рахунку №СФ-Ки000921 від 18.09.2018 та направленій вимозі №01/11 від 01.11.2018 не здійснив оплати поставленого товару, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 163 362,60 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/780/19 та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 27.02.2019.

У судове засідання, призначене на 27.02.2019 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103048932898, з якого вбачається, що ухвалу суду від 28.01.2018 відповідач отримав 06.02.2019.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

18 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укпрметснаб" (надалі- позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпромпостач" (надалі- відповідач, покупець) була досягнута усна домовленість щодо укладення договору на поставку товару у спрощений спосіб.

В рамках укладеного договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №СФ-Ки000921 від 18.09.2018 на загальну суму 166 078,60 грн.

Згідно видаткових накладних №РН-Ки001177 та №РН-Ки001178 від 25.09.2018 (товарно-транспортних накладних №РРН-Ки1178, №РРН-Ки1177 від 25.09.2018) позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 163 362,60 грн, який був прийнятий останнім без будь-яких заперечень щодо якості та кількості.

За умовами укладеного договору поставка товару здійснюється протягом трьох робочих днів після 100% попередньої оплати його вартості (п. 3 рахунку-фактури).

За доводами позивача, внаслідок довготривалих господарських відносин з відповідачем, останньому була здійснена поставка товару без передоплати, однак, станом на січень 2019 року, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару так і не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою №01/11 від 01.11.2018 сплату існуючу заборгованість за поставлений товар у семиденний строк з моменту отримання вказаної вимоги, проте, остання була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 163 362,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку-фактури на оплату товару та прийняття товару згідно видаткових накладних засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на підставі виставлено позивачем рахунку-фактури №СФ-Ки000921 від 18.09.2018, що є письмовим договором постачання, укладеним у спрощений спосіб відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, останнім було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 163 362,60 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками товариств видатковими накладними №РН-Ки001177 та №РН-Ки001178 від 25.09.2018 та товарно-транспортними накладними №РРН-Ки1178, №РРН-Ки1177 від 25.09.2018), належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту п. 3 рахунку-фактури вбачається, що поставка товару здійснюється протягом трьох робочих днів після 100% попередньої оплати його вартості.

Враховуючи те, що поставка товару була здійснена позивачем без попередньої оплати та без подальшої оплати після прийняття відповідачем товару та підписання видаткових і товарно-транспортних накладних від 25.09.2018, позивач звернувся до ТОВ "Будпромпостач" з вимогою № 01/11 від 01.11.2018 сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар протягом 7-ми днів з моменту її отримання.

Дана вимога була отримана відповідачем 08.11.2018, про що свідчить відповідна відмітка про отримання за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромпостач" Батко К.С., завірена печаткою товариства, однак, станом на момент розгляду спору, залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3 рахунку-фактури та отриману відповідачем вимогу, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що відповідач вказані обставин та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належної оплати поставленого товару чи доказів повернення товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 163 362,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромпостач" (03607, м. Київ, вул. Полковника Шутова, буд. 16, офіс. 208, ідентифікаційний код 38482752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметснаб" (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 18, ідентифікаційний код 35764558) заборгованість у розмірі 163 362 (сто шістдесят три тисячі триста шістдесят дві) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн 44 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.03.2019

Суддя Л. Г. Пукшин