Рішення

від 20.02.2019 по справі 910/15155/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2019 р.Справа № 910/15155/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО"

в особі відокремленого підрозділу "Луганська теплова електрична

станція" ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСОН ГРАНД"

про стягнення 491 035,09 грн. неустойки

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Луганська теплова електрична станція" ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСОН ГРАНД" (далі - відповідач) про стягнення 491 035,09 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору підряду № 2321-ВЭ-ЛуТЕС від 12.06.2017 р. в частині виконання робіт.

Ухвалою суду від 21.11.2018 р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.12.2018 р.

Протокольною ухвалою від 20.12.2018 р. підготовче засідання відкладено на 29.01.2019 р.

Протокольною ухвалою від 29.01.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2019 р.

20.11.2018 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.02.2019 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 20.02.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Луганська теплова електрична станція" ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІКСОН ГРАНД" (Підрядник) було укладено договір підряду № 2321-ВЭ-ЛуТЕС (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Підрядник зобов'язався виконати роботи "ремонт приміщень санвузлів ДТЕК Луганська ТЕС", а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Умовами п.3.1. Договору сторони погодили строки виконання робіт: початок виконання - 19.06.2017 р., закінчення робіт - 29.12.2017 р. Роботи виконуються згідно із затвердженим сторонами Графіком виконання робіт, який являється невід'ємною частиною даного Договору (додаток №3).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно по Актах приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), Довідках про вартість виконаних підрядних робіт (форма КТ-3), підписаними повноважними представниками обох сторін.

Відповідно до п. 10.1. Договору, даний Договір вступає в силу в день його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2018 р., а у випадку неналежного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на підставі п. 5.4.1. Договору, позивач перерахував на рахунок відповідача суму авансу за виконання робіт у розмірі 146000,00 грн. з ПДВ, за платіжним дорученням №2116908011 від 27.07.2017 р (а.с.86).

При цьому, позивач вказує, що станом на час звернення до суду відповідач свої зобов'язання виконав частково, на загальну суму 164156,27 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2017 року на суму 87 905,40 грн. з ПДВ; №2 за грудень 2017 року на суму 19496,14 грн. з ПДВ; №3 за грудень 2017 року на суму 56763,73 грн. з ПДВ.

Позивач вказує, що решта робіт на суму загальну суму 496 983,73 грн. з ПДВ, відповідачем не виконана.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 883 Кодексу, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 8.2.1., 8.2.2. Договору, за порушення строків виконання робіт, погоджених невиконання робіт або етапу робіт, передбачених графіком виконання робіт (п.3.1. Договору), Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт по Договору. У разі, якщо невиконання робіт, або етапу робіт в строк, передбачений графіком виконання робіт (п.3.1.Договору) , буде перевищувати 10 (десять) календарних днів, то Підрядник, починаючи з 11 (одинадцятого) дня, сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,5% від вартості робіт по Договору за кожен день прострочення.

Позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлені Договором строки робіт у повному обсязі за Договором, просить стягнути з останнього 49 698,97 грн. штрафу на підставі п. 8.2.1. Договору, та 424 921,09 грн. пені, на підставі п. 8.2.2. Договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати виконаних позивачем робіт за Договором підряду, наявні підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафу та пені, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим вважає вимоги про стягнення з відповідача 49 698,97 грн. штрафу та 424 921,09 грн. пені доведеними, обґрунтованими та не спростованими у встановленому законом порядку відповідачем.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач жодних доказів на спростування вимог і тверджень позивача суду не надав, на неодноразові виклики суду у засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв; будь-яких заяв, клопотань від відповідача через відділ діловодства суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 491 035, 9 грн. неустойки (49 698,97 грн. штрафу та 424 921,09 грн.) є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСОН ГРАНД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" (85612, Донецька обл., Марїнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків/ адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 57; код ЄДРПОУ 31831942) в особі відокремленого підрозділу "Луганська теплова електрична станція" ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" (91480, Луганська обл., Новоайдарський р-н., м. Щастя, вул. Гагаріна, 1 "О"; код ЄДРПОУ 26174683) 491 035 (чотириста дев'яносто одну тисячу тридцять п'ять) грн. 09 коп. неустойки та 7 365 (сім тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 52 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.03.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна