Рішення

від 20.02.2019 по справі 914/2051/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 Справа №914/2051/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТ ТБ» , м. Львів

про: стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, пені в сумі 23 321,06 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 772/6-11 від 20.11.2018 року.

від відповідача: ОСОБА_2 - договір № ДА-08/23 від 23.08.2018 року.

Суд встановив: 05.11.2018 року за вх. № 2182 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТ ТБ» про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, пені в сумі 23 321,06 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 16.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2018 року, підготовче засідання відкладено на 10.12.2018 року, у зв'язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2018 року, підготовче засідання відкладено на 09.01.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 22.01.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 30.01.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 06.02.2019 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2019 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 20.02.2019 року.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 16.11.2018 року, від 10.12.2018 року, від 09.01.2019 року, від 22.01.2019 року, від 30.01.2019 року, від 06.02.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.11.2018 р. за вх. № 45393/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

05.12.2018 р. за вх. № 46584/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

26.12.2018 р. за вх. № 49814/18 представник позивача подав відповідь на відзив.

23.01.2019 р. за вх. № 3090/19 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.01.2019 р. за вх. № 3092/19 представник позивача подав пояснення.

14.02.2019 р. за вх. № 6665/19 представник позивача подав пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 16.11.2018 року, від 10.12.2018 року, від 09.01.2019 року, від 22.01.2019 року, від 30.01.2019 року, від 06.02.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

16.11.2018 р. за вх. № 44227/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення підготовчого провадження.

19.11.2018 р. за вх. № 44457/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення підготовчого провадження.

10.12.2018 р. за вх. № 47206/18 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.02.2019 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 01.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Міст - ТБ та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі директора Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення було укладено договір № КЛФ ТК-03/01-18 про надання телекомунікаційних послуг (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що у відповідності до умов Договору № КЛФ ТК-03/01-18 від 01.01.2018 року, Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Львівської філії КРРТ (надалі - позивач) було надано ТОВ Телерадіокомпанія Міст - ТБ телекомунікаційні послуги щодо забезпечення подачі сигналів телевізійного мовлення, звукового супроводження, в тому числі стереофонічного звукового супроводження, надання службових каналів прямого телефонного зв'язку, здійснення відеоперегонів власними технічними засобами Виконавця згідно з Додатком № 1.

Пунктом 4.3. Договору (Умови розрахунків) передбачено, що Замовник здійснює оплату згідно рахунку Виконавця протягом десяти банківських днів з моменту його отримання шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Виконавця.

Окрім цього, позивач зазначає, що згідно Угоди про розірвання Договору від 31.08.2018 р., Замовник зобов'язувався здійснити повний розрахунок перед Виконавцем за надані до моменту розірвання Договору послуги в строк до 28.09.2018 р.

Однак, станом на 25.10.2018 р. залишаються недоплаченими Замовником рахунки за надані телекомунікаційні послуги за період з травня 2018 року по серпень 2018 року в розмірі 21594,44 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно з ст. ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.4. Договору, в разі невиконання Замовником п. 4.3. Договору, Виконавець має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Рахунки на сплату пені виставляються окремо.

Згідно розрахунку пені за несвоєчасно виконання грошового зобов'язання за період з травня по серпень 2018 року, згідно з умовами Договору, відповідач зобов'язаний сплатити пеню, розмір якої згідно розрахунку склав 1 726,62 (одну тисяча сімсот двадцять шість гривень шістдесят дві коп.).

Позивач наголошує, що Львівською філією Концерну РРТ, у відповідності із вимогами ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово скеровувались відповідачу претензії, а саме: № 368/6-07 від 14 травня 2018 року на суму 16519,42 грн.; № 641/6-07 від 05 вересня 2018 року на суму 16932,62 грн., проте вимоги, заявлені в останній претензії задоволені не були. Станом на 25.10.2018 р. відповідачем не оплачені рахунки за надані телекомунікаційні послуги на суму 21594,44 грн., а саме: травень 2018р. - 5398,61 грн., червень 2018р. - 5398,61 грн., липень 2018р. - 5398,61 грн., серпень 2018 р. - 5398,61 грн. Факт надання послуг підтверджується Актами виконаних робіт за травень - серпень 2018 року, що підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Позивач зауважує, що підписані відповідачем акти виконаних робіт за травень -серпень 2018 року є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідають вимогам, зокрема ст. 9 згаданого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що, відповідно, є підставою виникнення обов'язку шодо здійснення розрахунків за надані послуги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).

Позивач стверджує, що свої зобов'язання ТОВ Телерадіокомпанія Міст - ТБ за Договором не виконує.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання ЇЇ обов'язку.

У відповідності до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та Інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог . що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України, Львівська філія Концерну РРТ повідомляє, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає 1762,00 грн., що становить суму сплаченого судового збору (згідно платіжного доручення від 25.10.2018 р. № 2039, оригінал якого долучено до матеріалів позовної заяви) за подання позовної заяви про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги та пені в розмірі 23321,06 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що ним визнаються обставини укладення Договору № КЛФ ТК-03/01-18 про надання телекомунікаційних послуг від 01.01.2018 р. та Угоди про розірвання Договору від 01.01.2018 р. про надання телекомунікаційних послуг № КЛФ ТК-03/01 -18 від 31.08.2018 р.

Відповідач наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Правова оцінка обставин, наданих позивачем, не містить обставин порушення договірних умов. Позивачем не надано доказів порушення умов проведення розрахунків, всупереч умовам Договору.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.3. Договору, Замовник здійснює оплату згідно рахунку Виконавці протягом десяти банківських днів з моменту його отримання шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Виконавця. Якщо замовник отримав рахунок Виконавця пізніше строку, зазначеного у п. 3.2 Договору, термін оплати продовжується на строк такої затримки. Позивачам не надано ні рахунків, ні доказів їх надсилання відповідачу - що є прямим порушенням умов договору, і вказує що саме позивач не виконує укладений Договір. Оскільки відсутні рахунки, та докази їх надсилання відповідачу та докази отримання відповідачем таких рахунків - то не виникають умови договору щодо зобов'язання їх сплатити. Позивачем не надано доказів неотримання коштів на розрахунковий рахунок. Разом з тим, обов'язок оплати послуг позивача взятий на себе саме відповідачем, а щодо розрахунків, відповідач не зміг пояснити, що саме містилось у поштовій кореспонденції яка була отримана відповідачем.

Відповідно до п.1.4. постанови ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р., з урахуванням статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідач стверджує, що в матеріалах судової справи відсутні докази надходження коштів на рахунок кредитора (позивача), згідно реквізитів, що зазначені в Розділі 8 Договору. Тобто не надано ні довідки з банку, ні банківських виписок, які б підтверджували доводи позивача, що ним не отримано кошти.

Відповідно до ч. 1. ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, на думку відповідача, позивач безпідставно звернувся до суду із твердженням порушення прав, оскільки самим позивачем не виконуються умови договору, про що свідчить відсутність рахунків в додатках до позовної заяви, що суперечить п. 4.3. укладеного Договору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 01.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Міст - ТБ та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі директора Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення було укладено договір № КЛФ ТК-03/01-18 про надання телекомунікаційних послуг (надалі - Договір).

У відповідності до умов Договору № КЛФ ТК-03/01-18 від 01.01.2018 року, Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, в особі Львівської філії КРРТ (надалі - позивач), було надано ТОВ Телерадіокомпанія Міст - ТБ телекомунікаційні послуги щодо забезпечення подачі сигналів телевізійного мовлення, звукового супроводження, в тому числі стереофонічного звукового супроводження, надання службових каналів прямого телефонного зв'язку, здійснення відеоперегонів власними технічними засобами Виконавця згідно з Додатком № 1.

Пунктом 4.3. Договору (Умови розрахунків) передбачено, що Замовник здійснює оплату згідно рахунку Виконавця протягом десяти банківських днів з моменту його отримання шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Виконавця.

На думку відповідача, відповідно до п. 2.2. Договору, Замовник бере на себе зобов'язання: своєчасно проводити розрахунки за надані послуги у порядку, визначеному розділом 5 цього Договору. Однак, в додатках до позовної заяви відсутній 5 розділ Договору. Таким чином, позивач не надав суду докази порушення умов виконання Договору, оскільки не долучив до позовної заяви 5 розділ Договору, який повинен містити умови проведення розрахунків між сторонами. Позивачем не надано доказів надсилання рахунків, всупереч умовам Договору. Однак, як встановлено судом, існуючий текст Договору був підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, а також не надано доказів внесення змін в умови Договору в порядку, що передбачений ст. 188 ГК України.

Окрім цього, згідно Угоди про розірвання Договору від 31.08.2018 р., Замовник зобов'язувався здійснити повний розрахунок перед Виконавцем за надані телекомунікаційні послуги до моменту розірвання Договору в строк до 28.09.2018 р.

Однак, станом на 25.10.2018 р. залишаються недоплаченими Замовником рахунки за надані телекомунікаційні послуги за період з травня 2018 року по серпень 2018 року в розмірі 21594,44 грн.

Львівською філією Концерн РРТ, у відповідності із вимогами ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово скеровувались відповідачу претензії, а саме: № 368/6-07 від 14 травня 2018 року на суму 16519,42 грн.; № 641/6-07 від 05 вересня 2018 року на суму 16932,62 грн., проте вимоги, заявлені в претензіях задоволені не були. Станом на 25.10.2018 р. відповідачем не оплачені рахунки за надані телекомунікаційні послуги на суму 21594,44 грн., а саме: травень 2018 р. - 5398,61 грн., червень 2018р. - 5398,61 грн., липень 2018 р. - 5398,61 грн., серпень 2018 р. - 5398,61 грн.

Крім того, факт надання послуг підтверджується Актами виконаних робіт за травень - серпень 2018 року, що підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Доказами виконання позивачем зобов'язань, у відповідності до умов укладеного Договору № КЛФ ТК-03/01-18 від 01.01.2018р. про надання телекомунікаційних послуг є акти виконаних робіт за травень - серпень 2018 року, які були підписані уповноваженими представниками обох сторін - Концерну РРТ в особі Львівської філії Концерну РРТ та ТОВ ТРК Міст ГБ , та були долучені до позовної заяви від 25.10.2018 р. № 718/6-11. Більше того, акти виконаних робіт у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними обліковими документами, які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 згаданого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що, відповідно, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. Дане положення знайшло своє підтвердження в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012.

Належними та допустимими доказами звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості є те, що, у відповідності із вимогами ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, позивач неодноразово скеровував відповідачу претензії про погашення наявної заборгованості та нарахованої пені, а саме: № 368/6-07 від 14 травня 2018 року на суму 16519,42 грн.; № 641/6-07 від 05 вересня 2018 року на суму 16932,62 грн., проте вимоги, заявлені в претензіях, задоволені не були. Копії згаданих претензій були долучені до позовної заяви (додаток № 4, № 5 до позовної заяви).

Також, належним та допустимим доказом наявності правових підстав виникнення боргу, стягнення якого є предметом позову, є Договір про надання телекомунікаційних послуг № КЛФ ТК-03/01-18 від 01.01.2018 р., копія якого також була долучена до позовної заяви (додаток № 3 до позовної заяви), який є дійсним, немає рішення відповідного суду про визнання його недійним, нікчемним у встановленому законом порядку. У відповідності з умовами даного Договору, позивачем надавались відповідачу телекомунікаційні послуги, які за період з січня - квітень 2018 року були оплачені відповідачем, однак з травня 2018 року відповідач припинив виконувати зобов'язання, прийняті на себе згідно підписаного Договору про надання телекомунікаційних послуг.

Доказом вжиття, передбачених чинним законодавством заходів щодо отримання коштів, стягнення яких є предметом позову, є згадані вище претензії № 368/6-07 від 14 травня 2018 року, № 641/6-07 від 05 вересня 2018 року, які скеровувались на адресу відповідача, а також Угода про розірвання договору про надання телекомунікаційних послуг від 31.08.2018 р., згідно з умовами якої замовник - відповідач по справі, зобов'язувався здійснити повний розрахунок перед Виконавцем за надані послуги до моменту розірвання Договору в строк до 28.09.2018 р. Копія вказаної угоди також долучена до позовної заяви.

Доказом фактичного виконання зобов'язань, у відповідності до умов укладеного Договору, є забезпечення подачі сигналів телевізійного мовлення, звукового супроводження, в тому числі стереофонічного звукового супроводження, надання службових каналів прямого телефонного зв'язку, здійснення відео перегонів власними технічними засобами позивача, яке підтверджується підписаними актами виконаних робіт за період травень - серпень 2018 року.

Щодо документального обґрунтування розрахунку суми боргу, стягнення якого є предметом позову, то 05.12.2018 року до Господарського суду Львівської області було подане відповідне клопотання від 04.12.2018 р. № 907/6-11, яке прийняте та зареєстроване канцелярією суду про долучення до матеріалів справи копій рахунків за період з травня по серпень 2018 року на суму 21594,44 грн., а саме: травень 2018 р. - 5398,61 грн., червень 2018 р. - 5398,61 грн., липень 2018 р. - 5398,61 грн., серпень 2018 р. - 5398,61 грн., які визначають вартість наданих послуг помісячно з врахуванням ПДВ. Вказані рахунки скеровувались на адресу відповідача, є копії квитанцій та списків згрупованих поштових відправлень про відправлення зазначених рахунків та актів виконаних робіт на поштову адресу відповідача. Хоча відповідачем заперечується факт отримання рахунків з посиланням на відсутність опису вкладення в кореспонденцію, однак представник відповідача не зміг пояснити, яка саме кореспонденція отримана ним від позивача, згідно наявної інформації.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно з ст. ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , згідно якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно п. 5.4. Договору, в разі невиконання Замовником п. 4.3. Договору, Виконавець має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку пені за несвоєчасно виконання грошового зобов'язання за період з травня по серпень 2018 року, згідно з умовами Договору, відповідач зобов'язаний сплатити пеню, розмір якої, згідно розрахунку, склав 1 726,62 (одну тисяча сімсот двадцять шість гривень шістдесят дві коп.).

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТ ТБ» про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, пені в сумі 23 321,06 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 2039 від 25.10.2018 року на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Міст - ТБ (п/р 260031387401 в ПАТ Банк інвестицій та заощаджень , МФО 380281, ЄДРПОУ 25550345, ІПН 255503413041) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (п/р 26003000028138 в АТ Укрексімбанк , ЄДРПОУ 34926798, МФО 322313, Св. №100328209, ІНП 011900426147) заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 21 594 (двадцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 44 коп. та пеню в розмірі 1 726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) грн. 62 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Міст - ТБ (п/р 260031387401 в ПАТ Банк інвестицій та заощаджень , МФО 380281, ЄДРПОУ 25550345, ІПН 255503413041) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (п/р 26003000028138 в АТ Укрексімбанк , ЄДРПОУ 34926798, МФО 322313, Св. №100328209, ІНП 011900426147) суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.03.2019 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.