Рішення

від 26.02.2019 по справі 915/1485/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Справа № 915/1485/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18)

до відповідача: Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14) в особі Миколаївської філії Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, 177)

про: стягнення 22854,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 04.02.2019 №09-01/7;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

05.12.2018 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (ПРАТ «Миколаївська ТЕЦ» ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/1893 від 29.11.2018 про стягнення з Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» (далі - Миколаївська філія ГО «УАІ АТО» ) основного боргу за теплову енергію в сумі 11018,44 грн., 559,48 грн. інфляційних втрат, 258,16 грн. 3% річних, 11018,44 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 3486 від 25.01.2018 про постачання теплової енергії в гарячій воді, рахунків на оплату за отриману теплову енергію, актів прийому-передачі теплової енергії у гарячі воді, та застосування статей 526 Цивільного кодексу України та статей 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» та мотивовані тим, що Миколаївська філія ГО «УАІ АТО» не виконала грошові зобов'язання за укладеним між ними договором від 25.01.2018 № 3486 про постачання теплової енергії в гарячій воді щодо оплати вартості теплової енергії, поставленої позивачем за опалювальний період з січня 2018 року по квітень 2018 року, внаслідок чого на суми прострочень позивачем нараховано пеню на підставі пп. 7.2.2 договору та ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» та суму, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2018, після виправлення недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі № 915/1485/18, задоволено клопотання позивача, викладене в позовній заяві, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; визначено відповідачу строк на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 28.01.2019 о 10 год. 00 хв.; встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву.

За результатами проведення судового засідання 28.01.2019 розгляд справи відкладено на 26.02.2019 на 10 год. 50 хв.

26.02.2019 в судове засідання з'явився лише представник позивача, якого суд заслухав.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2019 у справі № 915/1485/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400135574780).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано останньому в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив, в судове засідання двічі не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв, як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, суд 26.02.2019 за результатами розгляду даної справи проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

25.01.2018 між ПРАТ «Миколаївська ТЕЦ» та Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» в особі Миколаївської філії Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» укладений договір № 3486 про постачання теплової енергії в гарячій воді (з урахуванням додатків до нього), за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, узгоджених у додатку № 1 до договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря (п. 2.1 договору).

У додатку № 1/1 до договору зазначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді в період з 01.01.2018 по 01.01.2019 для теплопостачання будинку по вул. Фалеєвська , 3 (офіс ГО «УАІ АТО» ) в межах Q рік=16462 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням 0,00748 Гкал/год ., зокрема на опалення - 0,00748 Гкал/год . Дата зняття споживачем показань приладів обліку - 20-те число поточного місяця; подання звіту енергопостачальній організації - не пізніше 25-го числа (п.п . 1, 1.1, 3 додатку № 1/1 до договору).

Сторонами визначено, що облік споживання теплової енергії споживачем проводиться розрахунковим способом (пп. 5.1 договору).

З моменту прийняття засобу обліку теплової енергії, який встановлено на об'єкті теплопостачання на комерційний облік, нарахування проводяться виключно за показами вузла обліку теплової енергії. Документом, який підтверджує правильність нарахувань за спожиту теплову енергію, є погодження обома сторонами відомість обліку теплової енергії. Друкування відомості обліку кількості теплової енергії та надання постачальнику звіту про фактичне споживання теплової енергії забезпечує власник вузла обліку теплової енергії (п. 5.3 договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифам, установленим енергопостачальною організацією. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 20 числа поточного розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.п . 6.1-6.3 договору).

Енергопостачальна організація і споживач з 25 числа до кінця місяця уточнюють взаєморозрахунки із проведенням перерахунку, при необхідності, у наступному місяці. Претензії споживача щодо нарахувань за спожиту теплову енергію розглядаються з моменту звернення та не підлягають корегуванню за попередні періоди. Станом на 01.01.2018 заборгованість споживача перед енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію складає 3888 грн. 19 коп. (п.п . 6.4-6.5 договору).

Споживачу щомісяця направляється акт прийому-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою, наведеною у додатку № 4 до договору) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один примірник направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного примірника енергопостачальній організації, акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді вважається прийнятим споживачем (пп. 6.6 договору).

Розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутися до суду для вирішення спірного питання (п.п . 8.1-8.2 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.01.2019 року. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли до укладання договору, а саме з 01.10.2017, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п . 9.1, 9.4 договору).

Наведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді, укладений між сторонами договір № 3486 від 25.01.2018 про постачання теплової енергії в гарячій воді є діючим.

На виконання зобов'язань за договором позивачем у спірний період: січень 2018 року - квітень 2018 року поставлено на об'єкт Миколаївської філії ГО «УАІ АТО» теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 11018 грн. 44 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії: від 31.01.2018 № 3486 на суму 6347 грн. 96 коп. - за січень 2018 року; від 28.02.2018 № 3486 на суму 2326 грн. 44 коп. - за лютий 2018 року; від 31.03.2018 № 3486 на суму 2249 грн. 68 коп. - за березень 2018 року; від 30.04.2018 № 3486 на суму 94 грн. 36 коп. - за квітень 2018 року, а також виставленими позивачем ГО «УАІ АТО» за спірний період рахунками на відповідні суми (а.с.26-31).

Зазначені акти та рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії відповідачем отримано, що підтверджується підписами уповноваженого представника останнього у реєстрах вручення споживачам остаточних рахунків за спірний період, проте не повернено, при цьому у визначений пп. 6.6 договору строк не надано мотивованої відмови від підписання або неповернення підписаних примірників енергопостачальній організації. Отже, у відповідності до згаданого вище пп. 6.6 договору, ці акти вважаються погодженими відповідачем.

Відповідач неналежно виконував грошові зобов'язання за договором, прострочивши оплату теплової енергії, поставленої йому у період січень 2018 року - квітень 2018 року, внаслідок чого позивач звернувся до Миколаївської філії ГО «УАІ АТО» з претензією від 12.06.2018 № 361-Ю про сплату заборгованості в сумі 11018 грн. 44 коп. та нарахованої пені, направлення якої відповідачем підтверджується копією фіскального чеку поштового відділення від 12.06.2018, проте Миколаївською філією ГО «УАІ АТО» залишило цю претензію без реагування та виконання.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, виходячи з такого.

Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник ) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч . 1, 3 ст. 275 ГК України).

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч . 6, 7 ст. 276 ГК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Ураховуючи викладені положення законодавства та обставини справи, суд визнає доведеним, що Миколаївською філією ГО «УАІ АТО» порушені договірні грошові зобов'язання щодо оплати поставленої на її об'єкт теплової енергії, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 11018 грн. 44 коп.., яку належить стягнути з відповідача.

Суд також визнає, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» обґрунтовано на прострочену суму оплати вартості поставленої теплової енергії здійснено нарахування, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, і погоджується із розрахунком 3 % річних у сумі 258 грн. 16 коп., нарахованих за період прострочення 22.01.2018-21.11.2018, та індексу інфляції в сумі 559 грн. 48 коп., нарахованих за період прострочення лютий 2018 року - жовтень 2018 року, а тому указані суми нарахувань належить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з Миколаївської філії ГО «УАІ АТО» пені на суми допущених відповідачем прострочень з оплати вартості поставленої теплової енергії суд дійшов до наступного.

Так, господарським законодавством визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. У разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами (ст.ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» ).

Сторони у пп. 7.2.2 договору передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач має сплатити енергопостачальній організації пеню в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Такі умови узгоджуються з положеннями Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» (далі - Закон), згідно зі ст. 1 якого суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні ним на праві власності або орендовані ними на підставі договору для провадження своїх цілей, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін.

Разом з тим, суд не може погодитися із застосуванням саме до ГО «УАІ АТО» положень Закону, оскільки останній регулює відповідальність саме суб'єктів підприємницької діяльності, якими не являється громадська організація, яка не створена з метою одержання прибутку.

Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (Закон України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ГО «УАІ АТО» за класифікацією економічної діяльності (КВЕД) вказано - 94.99 (Діяльність інших організацій, н.в.і.у.) та за даними сайту kved.com.ua цей клас включає, зокрема - асоціацію патріотичного напрямку, у тому числі асоціацію ветеранів війни, тобто не є підприємницьким товариством та не є прибутковою організацією.

Отже, у даному випадку суд вважає можливим при здійсненні розрахунку пені застосувати положення саме Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, на підставі зокрема статей 1,3 цього Закону, якими визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми «Законодавство» , з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та встановлено, що обґрунтованою та підлягаючої до стягнення сумою нарахування пені є сума 1858 грн. 04 коп., з якої: сума 1057 грн. 24 коп. нарахована за період 23.01.-22.07-2018 по акту прийому-передачі за січень 2018 року від 31.01.2018 № 3486 на суму 6347 грн. 96 коп.; сума 393 грн. 58 коп. нарахована за період 21.02-20.08.2018 по акту прийому-передачі за лютий 2018 року від 28.02.2018 № 3486 на суму 2326 грн. 44 коп.; сума 390 грн. 76 коп. нарахована за період 21.03.-20.09.18 по акту прийому-передачі за березень 2018 року від 31.03.2018 № 3486 на суму 2249 грн. 68 коп.; сума 16 грн. 46 коп. нарахована за період 21.04-20.10.2018 по акту прийому-передачі за квітень 2018 року від 30.04.2018 № 3486 на суму 94 грн. 36 коп.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Яс слідує з положень ст. ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача та розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність у відповідний період заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

Отже, виходячи з вищенаведених висновків суду, позовні вимоги ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» належить задовольнити частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 29.11.2018 № 12970 в сумі 1762 грн., яка, у відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , є мінімальною сумою судового збору, належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14, ідентифікаційний код 39892905) в особі Миколаївської філії Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, 177, ідентифікаційний код 39928412) на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18; ідентифікаційний код 30083966) грошові кошти в загальній сумі 13694 грн. 12 коп., з яких: 11018 грн. 44 коп. - основний борг за теплову енергію; 559 грн. 48 коп. - інфляційні втрати; 258 грн. 16 коп. - 3% річних; 1858 грн. 04 коп. - пеня, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1762 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18; ідентифікаційний код 30083966).

Відповідач: Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14, ідентифікаційний код 39892905) в особі Миколаївської філії Громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, 177, ідентифікаційний код 39928412).

Повне рішення складено та підписано 01.03.2019.

Суддя О.Г. Смородінова