Рішення

від 27.02.2019 по справі 917/1634/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2019 Справа № 917/1634/18

м. Полтава

за позовною заявою Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради, провулок Героїв Бреста, 35-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39623

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Красіна, 23» , вул. Троїцька, 23/33, м. Кременчук, Полтавська область, 39630

про стягнення 13 366,74 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 01.03.2019 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 13366,74 грн. за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 3112 від 01.04.2006 року, з яких 12185,35 грн. основного боргу, 790,70 грн. пені, 390,69 грн. 3% річних.

За ухвалою від 27.12.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення № 3112 від 01.04.2006 року, зокрема не сплатив за надані позивачем послуги в період в період з серпня 2016 року по жовтень 2018 року.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 493 від 18.01.2019 року, а.с. 75-77) відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що зазначена в позові заборгованість повинна бути сплачена мешканцями будинку згідно показників встановлених у квартирах індивідуальних лічильників водопостачання відповідно до п. 9 укладеного договору.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 1544 від 18.02.2019 року, а.с. 87-89) із доводами відповідача не погоджується та зазначає, що сума заявлених позовних вимог не включає в себе заборгованість мешканців будинку, в підтвердження надає довідку № 16/493 від 17.01.2019 року (а.с. 90), де окремо зазначено загальні суми показників лічильників встановлених у квартирах та нежитлових приміщеннях за кожен місяць періоду, за який сформувалася заборгованість відповідача.

Ухвалою від 19.02.2019 року за клопотанням позивача суд поновив строк для подання відповіді на відзив та запропонував відповідачу в строк не пізніше 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення (ст. 167 ГПК України) та докази їх направлення на адресу позивача. Відповідач заперечень не надав.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01 квітня 2006 року між Комунальним підприємством Кременчукводоканал Кременчуцької міської ради (Виконавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Красіна 23 (ОСОБА_1) був укладений договір № 3112 про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (надалі - Договір, а.с. 16-18).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Виконавець зобов'язується надати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення, а ОСОБА_1 зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цим Договором (п.п. 1, 2 Договору);

- при наявності засобів обліку води споживач сплачує за фактичну кількість використаної води по показниках засобів обліку згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005року № 630, за діючими тарифами. Об'єм водовідведення визначається по кількості спожитої води (п. 9 Договору);

- зміна вартості послуг доводиться до ОСОБА_1 через засоби масової інформації, а розрахунки за послуги за новими тарифами проводяться з дня затвердження нових тарифів (п. 10 Договору);

- розрахунковим періодом послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 13 Договору);

- за несвоєчасне внесення плати зі ОСОБА_1 стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день затримки (п. 18 Договору);

- Договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення (п. 36 Договору);

- Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із-сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 37 Договору).

Відповідно до п. 9 Договору, розрахунки за використану воду провадяться згідно з показами будинкового засобу обліку, прийнятого КП Кременчукводоканал на комерційний облік згідно з актом прийняття вузла обліку споживання води від 28.09.2008 року (а.с. 19).

Разом з цим, п. 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України , затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 передбачено, що у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та інших джерел, що фактично означає, що обсяг відведеної води дорівнює обсягу поставленої води.

Приймаючи до уваги те, що каналізаційний випуск ОСОБА_1 засобами обліку не обладнаний, обсяг відведеної води для нього визначається обсягом централізовано поставленої питної води. При цьому кількість централізовано поставленої ОСОБА_1 води визначається за показаннями приладу обліку.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ПК Кременчукводоканал з серпня 2016 року по жовтень 2018 року надав ОСОБА_1 послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 12 185,35 грн., зокрема:

- 497,23 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 55,10 куб.м. води, наданих у серпні 2016 року, але з урахуванням проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 489,27 грн.

- 346,87 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 38,44 куб.м. води, наданих у вересні 2016 року але з урахуванням проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 341,32 грн;

- 276,14 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 30,60 куб.м. води, наданих у жовтні 2016 року але з урахуванням проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 271,72 грн.;

- 661,19 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 73,27 куб.м. води, наданих у листопаді 2016 року;

- 438,83 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 48,63 куб.м. води, наданих у грудні 2016 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 431,81 грн.;

- 730,94 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 81,00 куб.м. води, наданих у січні 2017 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 719,24 грн.;

- 350,00 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 30,00 куб.м. води, наданих у лютому 2017 року, але з урахуванням проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 344,40 грн.;

- 829,56 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 62,00 куб.м. води, наданих у квітні 2017 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 816,29 грн.;

- 1150,68 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 86,00 куб.м. води, наданих у травні 2017 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивана сторнування вартість послуг становить 516,79 грн.;

- 695,76 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 52,00 куб.м. води, наданих у липні 2017 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 684,63 грн.;

- 173,94 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 13,00 куб.м. води, наданих у серпні 2017 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 171,16 грн.;

- 936,60 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 70,00 куб.м. води, наданих у жовтні 2017 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 763,62 грн.;

- 827,12 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 106,00 куб.м. води, наданих у грудні 2017 року, але з урахуванням проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 813,89 грн.;

- 2289,67 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 147,00 куб.м. води, наданих у березні 2018 року, але з урахуванням проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 2253,04 грн. ;

- 591,89 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 38,00 куб.м., води, наданих у квітні 2018 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 582,42 грн.;

- 124,61 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 8,00 куб.м., води, наданих у травні 2018 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 122,62 грн.;

- 514,01 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 33,00 куб.м., води, наданих у червні 2018 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 505,79 грн.;

- 278,81 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 17,90 куб.м., води ,наданих у серпні 2018 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 274,35 грн.;

- 1054,84 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 61,70 куб.м., води, наданих у вересні 2018 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 1037,96 грн.;

- 390,08 грн. - загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення 21,70 куб.м., води, наданих у жовтні 2018 року, але з урахування проведеного бухгалтерією позивача сторнування вартість послуг становить 383,84 грн.

Копії виписаних позивачем рахунків на оплату послуг, наданих за період з серпня 2016 року по жовтень 2018 року залучені до матеріалів справи (а.с. 27-46).

Відповідач оплату наданих послуг не здійснював.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 05.02.2018 року (а.с. 24-26) із вимогою погасити заборгованість в сумі 7 237,57 грн. Претензію позивача ОСОБА_1 залишив без реагування.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 13366,74 грн. за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 3112 від 01.04.2006 року, з яких 12185,35 грн. основного боргу, 790,70 грн. пені, 390,69 грн. 3% річних (розрахунок, а.с. 62-64).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 204 ЦК України передбачає презумпцію дійсності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами не надано доказів визнання судом недійсним договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 3112 від 01.04.2006 року в цілому або в певній його частині. За даними позивача, відповідно до п. 37 Договору, останній не розривався і на даний час є діючим. Відповідач дану обставину не спростовує.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів позову, на виконання умов Договору в період з серпня 2016 року по жовтень 2018 року позивач надав відповідачу послуги та виставив рахунки на їх сплату:

- за послуги, надані в серпні 2016 року на суму 489,27 грн.;

- за послуги, надані у вересні 2016 року на суму 341,32 грн.;

- за послуги, надані у жовтні 2016 року на суму 271,72 грн.;

- за послуги, надані у листопаді 2016 року на суму 650,61 грн.;

- за послуги, надані у грудні 2016 року на суму 431,81 грн.;

- за послуги, надані у січні 2017 року на суму 719,24 грн.;

- за послуги, надані у лютому 2017 року на суму 344,40 грн.;

- за послуги, надані у квітні 2017 року на суму 816,29 грн.;

- за послуги, надані у травні 2017 року на суму 1132,27 грн.;

- за послуги, надані у липні 2017 року на суму 684,63 грн.;

- за послуги, надані у серпні 2017 року на суму 171,16 грн.;

- за послуги, надані у жовтні 2017 року на суму 763,62 грн.;

- за послуги, надані у грудні 2017 року на суму 813,89 грн.;

- за послуги, надані у березні 2018 року на суму 2253,04 грн.;

- за послуги, надані у квітні 2018 року на суму 582,42 грн.;

- за послуги, надані у травні 2018 року на суму 122,62 грн.;

- за послуги, надані у червні 2018 року на суму 505,79 грн.;

- за послуги, надані у серпні 2018 року на суму 274,35 грн.;

- за послуги, надані у вересні 2018 року на суму 1037,96 грн.;

- за послуги, надані у жовтні 2018 року на суму 383,84 грн.

Враховуючи те, що виписаний позивачем рахунок за послуги, надані у травні 2017 року зазначений без урахування проведеного позивачем сторнування, що підтверджується засвідченою позивачем копією детального розрахунку заборгованості по контрагенту ОСББ Красіна, 23 , сума боргу за цей період становить 516,79 грн.

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що відповідач оплату за надані послуги відповідач не здійснив, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 12 174,77 грн., і іншій частині відхиляються як невмотивовані.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Пунктом 18 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати зі ОСОБА_1 стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 790,70 грн. пені, нарахованої за період з 26.01.2018 року по 03.12.2018 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

При перевірці правильності розрахунку пені за оплату послуг, наданих в березні та квітні 2018 року, судом встановлено, що позивачем перевищено межі строку нарахування штрафних санкцій, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України (розрахунок пені, а.с. 62-63).

Таким чином, до стягнення підлягає 779,47 грн. пені, розмір якої відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. В іншій частині вимог про стягнення пені у позові відмовляється.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Посилаючись на останню наведену норму позивач заявив до стягнення 390,69 грн. 3% річних, нарахованих за період 21.09.2016 року по 03.12.2018 року.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних встановив завищення їх розміру з боку позивача, нараховані за послуги, надані в листопаді 2016 року (розрахунок 3% річних, а.с. 64).

Здійснивши перерахунок, суд встановив, що вимоги в цій частині обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню в сумі 390,07 грн. 3% річних, в іншій частині вимоги щодо стягнення річних відхиляються як невмотивовані.

Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних, інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. ОСОБА_2".

В запереченнях, викладених у відзиві на позов, відповідач зазначає, що більшість квартир та нежитлових приміщень у будинку № 23/33 по вул. Троїцькій в м. Кременчуці обладнано індивідуальними лічильниками холодного водопостачання, за якими співвласники будинку розраховуються з КП Кременчукводоканал на підставі індивідуальних договорів відповідно до показників квартирних лічильників на водопостачання, та підтверджує, що в будинку присутній як колективний споживач, що уклав договір на постачання в інтересах співвласників, так і індивідуальні споживачі, які уклали індивідуальні договори на водопостачання, що передбачено ст. 1 ОСОБА_2 України Про житлово-комунальні послуги . Відповідач посилається також на те, що сума позову має бути розподілена між споживачами житлового будинку № 23/33 по вул. Троїцькій в м. Кременчуці в порядку ст. 10 ОСОБА_2 України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання .

Суд не приймає доводи відповідача, наведені у відзиві на позов з огляду на наступне.

За приписами п. 9 Договору, споживач сплачує за фактичну кількість використаної води по показниках засобів обліку згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 за діючими тарифами.

Згідно п. 10 вказаних Правил оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі проводиться лише у разі здійснення обліку у всіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 15 Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

ОСОБА_1 за Договором є відповідач, таким чином і обов'язок щодо оплати за послуги покладається на останнього та вимоги п. 10 Правил поширюється в даному випадку також на нього ж.

Із даних довідки позивача № 16/493 від 17.01.2019 року (а.с. 90) вбачається, що сума заявлених позовних вимог не включає в себе заборгованість мешканців будинку, оскільки об'єм для нарахування в спірному періоді розрахований як різниця показників загальнобудинкового лічильника та показників засобів обліку встановлених в житлових та нежитлових приміщеннях.

Відповідач заперечує проти розрахунку заявленої суми боргу посилаючись також на приписи п. 2 ч. 3 ст. 10 ОСОБА_2 України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , згідно якої розподіл серед споживачів різниці між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, здійснюється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315 затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі по тексту Методика).

При цьому вищевказаний наказ Мінрегіонрозвитку вступив в дію з моменту його опублікування у Офіційному віснику України, 2019 (№ 7 ст. 234) - 25.01.2019 року.

Оскільки заборгованість, яка є предметом позову, сформувалася у період серпень 2016 - жовтень 2018 року, тобто до моменту введення в дію Методики, відсутні підстави для розподілу серед споживачів (фізичних осіб) різниці між показниками загальнобудинкового вузла обліку та суми показників індивідуальних засобів обліку послуги водопостачання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 12174,77 грн. основного боргу за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 3112 від 01.04.2006 року, 779,47 грн. пені, 390,07 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Красіна, 23» (вул. Троїцька, 23/33, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 34169994) на користь Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради (пров. Героїв Бреста, 35А, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, код ЄДРПОУ 03361655) - 12174,77 грн. основного боргу, 779,47 грн. пені, 390,07 грн. 3% річних; 1759,04 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко