Рішення

від 26.02.2019 по справі 920/1003/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.2019 Справа № 920/1003/18 Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Соп'яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Малюку Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/1003/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельної фірми "МЖКБУД", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Суми Моноліт", м.Суми

про стягнення 216 463 грн. 10 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: в.о. директора ОСОБА_1М.(наказ №3-к від 11.01.2019);

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач подав позовну заяву № 59 від 12.12.2018, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди № 27 від 27.11.2014 у розмірі 216463 грн. 10 коп., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2018 справу № 920/1003/18 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та було призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.02.2019 у даній справі підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2019.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, з відміткою про вручення відповідачу копії ухвали суду. Відповідач своїм правом надати відзив та направити повноваженого представника в судове засідання не скористався, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами, відповідно до ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

27.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА ФІРМА МЖКБУД та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Суми Моноліт» був укладений договір оренди майна № 27.

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендарю (відповідачу) у строкове платне користування елементи опалубки, окремі машини та механізми, а відповідач зобов'язався прийняти майно та своєчасно здійснювати оплату за його використання (орендні платежі).

Згідно п.2.1 договору орендодавець надає орендарю у тимчасове користування майно строком на 365 календарних днів з моменту оформлення акту приймання передачі.

Сторони дійшли згоди, що щомісячна орендна плата за тимчасове користування майном встановлюється у Специфікаціях (Додатки до договору) та становить 4,5% загальної вартості майна, що передається у користування (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.5. договору остаточні розрахунки за договором оренди відповідач зобов'язаний здійснити протягом 5 (п'яти) банківських днів після повернення майна орендодавцю за відповідним Актом приймання - передачі, за виключенням авансового платежу.

Закінчення строку орендних правовідносин не звільняє орендаря від обов'язку сплати орендних платежів у повному обсязі за фактичний строк користування майном (п.2.2 договору).

Як встановлено судом, відповідно до п.2.1 договору позивач передав відповідачу майно строком на 365 календарних днів, що відраховуються з дати фактичної передачу майна, тобто з 27.11.2014 і діє 365 календарних днів.

Відповідно до п.5.1. договору відповідач був зобов'язаний після закінчення строку дії договору протягом 5 календарних днів повернути орендодавцю орендоване майно, тобто до 02.12.2015. Проте, майно повернуто не було і до цього часу знаходиться у користуванні відповідача.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки відповідач не повернув орендоване майно, а позивач не заперечував проти користування, договір оренди було поновлено.

Згідно специфікації (Додаток № 1 до договору) (а.с.19), відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 7596,48 грн. не пізніше останнього календарного дня місяця, за який сплачується орендна плата, про що також зазначено в акті приймання-передачі елементів опалубки, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками.

За період користування майном з 01.01.2016 по 27.11.2018 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 265876,80 грн., відповідач частково погасив заборгованість, сплативши 49413,70 грн.

Проте, в порушення умов договору відповідач в установлені договором строки за оренду майна не розрахувався, в зв'язку з чим заборгованість становить 216463 грн. 10 коп.

Відповідачу направлялась претензія № 23 від 14.06.2018 з вимогою сплатити заборгованість, проте останнім залишена без відповіді і задоволення.

У зв'язку з несплатою відповідачем зазначеної заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту свого порушеного права.

Факт користування відповідачем орендованим майном також підтверджується Актами здачі - приймання робіт, наявними в матеріалах справи.

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду належні докази, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Таким чином, за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами справи договору, а також на положеннях діючого законодавства, відтак, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідачем не подано суду доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень таким вимогам, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 216463 грн. 10 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2016 по 30.11.2018.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3246 грн. 95 коп.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії «Суми Моноліт» (40034, м. Суми, вул. Героїв Крут, 27, оф. 311; код ЄДРПОУ 33526040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 26-А; код ЄДРПОУ 13667585) 216463 грн. 10 коп. заборгованості за договором, 3246 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.02.2019.

Суддя ОСОБА_2