Рішення

від 01.02.2019 по справі 925/1094/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м. Черкаси справа № 925/1094/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача - адвоката ОСОБА_1, відповідача - адвоката ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом комунального підприємства Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Баласт 2012 про стягнення 117400 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - комунальне підприємство Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Баласт 2012 (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 22400 грн. основного боргу, 95000 грн. пені та відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків з оплати наданих йому позивачем послуг за договором про надання послуг № 136 від 29.08.2017 року.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 925/1094/18 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач в особі свого представника 21.01.2019 року подав до суду супровідний лист (вх. № 205419) із доказами часткової сплати суми спірної основної заборгованості на суму 6500 грн., 29.01.2019 року подав письмові пояснення по справі (вх. № 3168/19, а.с. 72-74) та клопотання про застосування строку позовної давності (вх. № 3163/19, а.с. 79), за змістом яких позовні вимоги позивач визнав частково в розмірі 15900 грн. основної заборгованості, в решті позову заперечував через його недоведеність та безпідставність, просив застосувати строк позовної давності на стягнення неустойки (пені).

В обґрунтування клопотання про застосування строку позовної давності відповідач зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 258, 264 ЦК України, строк позовної давності на нарахування пені на спірну заборгованість розпочався 03.10.2017 року (дата з якої позивач дізнався про порушення своїх прав) та закінчився, відповідно, 03.10.2018 року, у зв'язку з чим просив суд застосувати строк позовної давності на звернення позивача із вимогою про стягнення спірної заборгованості по пені.

За заявами та клопотаннями сторін розгляд справи неодноразово відкладався.

У судових засіданнях позивач в особі свого представника позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримала і просила задовольнити повністю. Відповідач в особі свого представника позов визнав частково на суму 15900 грн. основної заборгованості, проти задоволення позову в частині стягнення 95000 грн. неустойки заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 01.02.2019 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

29.08.2017 року між відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю Баласт 2012 , як замовником, та позивачем - комунальним підприємством Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів Черкаської міської ради, як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 136 (далі - Договір, а.с. 24-25), за умовами п. 1.1. якого, предметом даного договору є послуги з надання спецтехніки (надалі в тексті Договору - послуги), які виконавець зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти згідно акту приймання-здачі наданих послуг та здійснити їх оплату на умовах даного договору.

Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, домовилися про наступне:

п. 2.1. - загальна вартість послуг за даним договором визначається відповідно до фактично відпрацьованого часу, згідно договірної ціни, що зазначається в актах приймання-здачі наданих послуг, які оформлюються на протязі дії договору;

п. 2.2. - розрахунки за надані послуги здійснюються замовником на протязі та не пізніше 3-х календарних днів з дня підписання двостороннього акту приймання-здачі наданих послуг та на підставі рахунку, що надається виконавцем;

п. 2.3. - оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами виконавця, зазначеними в розділі Юридичні адреси, поштові та банківські реквізити ;

абз. 2 п. 3.1. - виконавець зобов'язується фактичне надання визначених договором послуг оформити відповідними актами приймання-здачі наданих послуг та подати їх на підписання замовнику;

п. 4.1. - за невиконання або неналежне виконання обов'язків за даним договором виконавець і замовник несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України;

п. 4.3. - за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг за кожен день прострочення;

п. 5.2. - всі зміни й доповнення до даного договору повинні бути оформлені в письмовому виді та підписані сторонами.

Відповідно до п. 5.1. даний договір набув чинності з моменту підписання його обома сторонами і діяв до 31.12.2017 року, а в частині оплати до моменту повного його виконання.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

До Договору сторонами погоджений та підписаний додаток № 1 Договірна ціна , згідно з яким вартість послуг котка становить 600,00 грн. за одиницю послуги, послуги ЗІЛ-ММЗ - 500,00 грн. за одиницю послуги, послуги автогрейдера - 1200,00 грн. за одиницю послуги (а.с. 26).

Із актів надання послуг за вересень 2017 року згідно Договору вбачається, що позивач, як виконавець, надав, а відповідач, як замовник, прийняв послуги котка на суму 3600 грн., послуги ЗІЛ-ММЗ на суму 4000 грн., що разом становить 7600,00 грн. в т.ч. 1266,67 грн. ПДВ, послуги автогрейдера на суму 19800,00 грн. в т.ч. 3300,00 грн. ПДВ (копії надані позивачем - а.с. 27, відповідачем - а.с. 76).

Подані суду представниками сторін примірники актів надання послуг за вересень 2017 року відрізняються за змістом. В наданих позивачем примірниках стоять рукописні відмітки 05.10.2017 року та 15.10.2017 року , в наданих відповідачем примірниках таких відміток немає.

Вирішуючи спірне питання щодо дати підписання зазначених актів, суд, дослідивши подані документи, вислухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши обставити справи, прийшов до висновку, що встановленим є факт підписання сторонами актів надання послуг за вересень 2017 року - 29.09.2017 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманих від позивача послуг, позивач 24.05.2018 року направив відповідачу ОСОБА_3 № 483 із вимогою про сплату останнім 22400 грн. боргу за договором про надання послуг № 136 від 29.08.2017 року, до якої також була додана оборотно-сальдова відомість по рахунку відповідача № 631 за 01.01.2017-24.01.2019 рік (а. с. 75, 77).

Із платіжних доручень № 635 від 19.11.2018 року на суму 5000 грн., № 746 від 26.12.2018 року на суму 1000 грн., № 4 від 04.01.2019 року на суму 500 грн. та банківських виписок з рахунку позивача, вбачається, що після відкриття провадження у справі № 925/1094/18 відповідач добровільно частково сплатив позивачу суму спірної основної заборгованості у розмірі 6500 грн.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 28) та враховуючи часткову добровільну сплату заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі, станом на день прийняття рішення у даній справі, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 15900 грн. (22400 - 6500), вимога про її стягнення та про стягнення 95000 грн. неустойки (яка, згідно з розрахунку, складається з 1993,60 грн. інфляційних втрат, 809,98 грн. 3% річних та відповідно 92202,42 грн. пені) є предметом позову у даній справі.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору про надання послуг № 136 від 29.08.2017 року, вимоги позивача та заперечення відповідача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органами місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 ст. 11 ЦК України). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Згідно з статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов'язок за договором про надання послуг № 136 від 29.08.2017 року в повному обсязі, факт надання послуг та їх несплати відповідачем на суму 22400 грн. матеріалами справи підтверджено, відповідачем визнано.

Також, матеріалами справи та представниками сторін у засіданнях суду підтверджено часткову сплату відповідачем основної заборгованості у розмірі 6500 грн. після відкриття провадження та до прийняття рішення у даній справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 6500 грн. основної заборгованості підлягає закриттю, а спірна вимога про стягнення 15900 грн. (22400 - 6500), яку відповідач в особі свого представника визнав, підлягає задоволенню в судовому порядку.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 1993,60 грн. інфляційних втрат, 803,98 грн. 3% річних за період прострочення з 20.10.2017 року по 12.10.2018 року та 92202,42 грн. пені за період прострочення з 20.10.2017 року по 20.04.2018 року. Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені на підставі п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549-552, 610-612, 614, 625 ч. 2 ЦК України, статтями 216-218, 229-232 (зокрема, абз. 3 ч. 2 ст. 231), 234 ГК України, роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17.12.2013 року, умовами п. 4.3. договору про надання послуг № 136 від 29.08.2017 року.

При перевірці розміру заявлених до стягнення відповідних сум інфляційних втрат та 3 % річних, судом встановлено, що останні здійсненні не вірно, з суттєвими арифметичними помилками, та за наслідками власного перерахунку дійшов висновку, що їх розмір становить 1996 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 689 грн. 80 коп. 3% річних, в такому розмірі вони підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача

Відповідно до п. 2.2. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником на протязі та не пізніше 3-х календарних днів з дня підписання двостороннього акту приймання-здачі наданих послуг та на підставі рахунку, що надається виконавцем.

В судових засіданнях з розгляду даної справи було встановлено, що акти надання послуг за вересень 2019 року були підписані представниками сторін 29.09.2017 року.

Таким чином, розрахунки за отримані від позивача послуги відповідач мав здійснити до 03.10.2017 року, і, відповідно, прострочення виконання його зобов'язання розпочинається з 04.10.2017 року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст. 254 ЦК України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у тому числі про стягнення пені у розмірі 92202,42 грн., 17.10.2018 року, здійснивши нарахування пені за період з 20.10.2017 по 20.04.2018 року на загальну суму боргу, не врахувавши положень ч. 6 ст. 232 ГК України та вимог закону про спеціальну позовну давність, згідно з ст. 258 ЦК України.

Відповідно до вищенаведеного, строк позовної давності на звернення до суду із вимогою про стягнення пені розпочався 04.10.2017 року та закінчився 04.10.2018 року.

Враховуючи наведене, суд погоджується із доводами відповідача, щодо пропуску позивачем строку позовної давності на звернення із вимогою про стягнення спірної суми пені, у зв'язку з чим, відповідну заяву відповідача задовольняє і з цих підстав відмовляє у задоволені позову в частині стягнення 92313 грн. 37 коп. (95000 - 1996,83 - 689,8) пені.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним в частині стягнення 15900 грн. основної заборгованості, 1996 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 689 грн. 80 коп. 3% річних, а в частині вимог про стягнення 92313 грн. 57 коп. пені суд надає перевагу запереченням відповідача. Викладеним у відзиві на позов та відмовляє в цій частині вимог у зв'язку із спливом позовної давності на звернення із позовом в цій частині до суду та відсутністю поважних причин пропущення позовної давності.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження в частині вимог про стягнення 6500 грн. основного боргу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Баласт 2012 , код ЄДРПОУ 38368830, місцезнаходження: 18003, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Жуковського, б. 1 на користь комунального підприємства Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 38368830, місцезнаходження: 18003, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Бидгощська, б. 13 - 15900 грн. основної заборгованості, 1996 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 689 грн. 80 коп. 3% річних, 1762 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 114 грн. 18 коп. 3 % річних, 92313 грн. 37 коп. пені - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 лютого 2019 року.

Суддя В.М. Грачов