Постанова

від 20.02.2019 по справі 5005/2329/2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 5005/2329/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - Чорний І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

від 11.12.2018

у складі колегії суддів: Білецької Л.М. (головуючого), Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

у справі № 5005/2329/2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. 23.02.2011 Господарський суд Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" порушив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ".

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі №5005/2329/2011 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ". Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ". Припинено повноваження ліквідатора у справі № 5005/2329/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ" арбітражного керуючого Тущенко Сергія Васильовича. Провадження у справі закрито.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Не погодившись із вказаною ухвалою, ПАТ "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018 закрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк".

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 28.12.2018 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось через Центральний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. № 23.1/2666 від 28.12.2018 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 5005/2329/2011, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. 11.01.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. вих. № 23.1/2666 від 28.12.2018 разом зі справою № 5005/2326/2011 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 5005/2329/2011 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.01.2019.

8. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 5005/2329/2011 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. вих. № 23.1/2666 від 28.12.2018 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 20.02.2019 об 11 год. 15 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погодившись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції ПАТ "Дельта Банк" подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

10. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до з'ясування наявності правового зв'язку між ПАТ "Дельта Банк" та учасниками справи № 5005/2329/2011 а також оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, обмежившись лише вказівками про те, що скаржником не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду вирішено питання про його права та обов'язки.

11. Представник скаржника в судовому засіданні 20.02.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші органи).

17. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в силу частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, необхідною підставою власне їх процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов'язків або інтересів судовим рішенням, яке вони оскаржують. За такої умови вони розглядаються не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

18. Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство. В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.

19. У відповідності до абзацу 16 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

20. При цьому вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

21. Законом про банкрутство визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

22. Відтак, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника справи про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника або за наслідком їх визнання боржником у процедурі досудової ліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

23. Аналізуючи право особи на розгляд її скарги в апеляційному суді з урахуванням практики застосування статті 6 Конвенції, з урахуванням практики ЄСПЛ у Рішенні 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", яким зазначено, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

24. Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

25. Отже, в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

26. Судом першої інстанції має бути розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

27. ПАТ "Дельта Банк" своє право на оскарження обґрунтовує тим, що набув прав кредитора від ПАТ "Омега Банк" за договором купівлі продажу прав вимоги від 19.08.2014, за яким до скаржника перейшли права вимоги за кредитним договором № №Н080904/К-13/13 від 18.06.2008.

28. Судом апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Дельта Банк" під час провадження у справі про банкрутство ПП "Балтимор" не заявлявся як правонаступник прав та обов'язків ПАТ "Омега Банк", сам цей банк значиться у реєстрі вимог кредиторів. Скаржник не є кредитором відповідно затвердженого реєстру вимог кредиторів. Під час провадження у справі про банкрутство та під час реалізації заставного майна ні суду, ні боржнику не було відомо про відступлення ПАТ "Омега Банк" своїх прав.

29. Законом про банкрутство передбачено дотримання кредитором певної процедури визнання його вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів, яка не була дотримана скаржником.

30. Відтак, скаржник не вправі оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі №5005/2329/2011 згідно статей 17, 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.

31. Окрім того, в даному конкретному випадку, питання правонаступництва щодо кредиторських вимог до боржника мають досліджуватися судом на предмет дійсності відступлених прав та розглядатися в суді першої інстанції.

32. З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що скаржник позбавлений права на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство.

33. Крім того, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що скаржником не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі №5005/2329/2011 вирішено питання про його права та обов'язки.

34. Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у даній справі.

35. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 10 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

36. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

37. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

38. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

39. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

41. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

42. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

43. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали були дотримані.

44. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. вих. № 23.1/2666 від 28.12.2018 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 5005/2329/2011 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 5005/2329/2011 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко