Постанова

від 06.02.2019 по справі 627/488/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 627/488/16-ц

провадження № 61-25552св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю.В.,

учасники справи:

позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Діна ,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Діна на рішення Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Малінської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Діна (далі - СТОВ Діна ) звернулося до суду з позовом доОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про усунення перешкод користування земельною ділянкою, зобов'язання орендодавця виконувати договірні умови та відшкодування майнової шкоди .

Позовна заява мотивована тим, що 01 березня 2006 року між ним та

ОСОБА_5 був укладений договір оренди земельної ділянки площею

3,8498 га на 10 років. Договір оренди зареєстровано у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК (далі - Краснокутський РВ Харківської регіональної філії

ДП Центр ДЗК ) 26 листопада 2007 року, а прийнято товариством до користування 30 листопада 2007 року за актом прийому-передачі.

Після смерті ОСОБА_5 власником вказаної земельної ділянки став

ОСОБА_2 Останній приймав орендну плату за землю, що підтверджує його згоду з усіма умовами укладеного договору оренди землі від 01 березня

2006 року. Проте, 05 квітня 2016 року виявлено, що земельна ділянка площею 3,8498 га обробляється невідомою технікою, син ОСОБА_2 - ОСОБА_4, без попереджень орендаря виділив спірну земельну ділянку і розпочав оранку, чим порушив структуру посівних площ та агротехнологічний процес підприємства.

У зв'язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, СТОВ Діна просило суд повернути земельну ділянку площею 3,8498 га в своє користування на умовах оренди згідно договору оренди землі від 01 березня 2006 року, який було зареєстровано у Краснокутському РВ Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 листопада 2007 року. Призупинити незаконні дії ОСОБА_2, а саме не вчиняти дії, які перешкоджають

СТОВ Діна використовувати спірну земельну ділянку на умовах оренди землі від 01 березня 2006 року, зобов'язати ОСОБА_2 виконувати умови договору оренди землі від 01 березня 2006 року, стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 77 329,23 грн, а також судові витрати.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 06 березня 2017 року у складі судді Каліберди В. А. позов СТОВ Діна задоволено частково. Повернуто земельну ділянку площею 3,8498 га в користування

СТОВ Діна на умовах оренди згідно договору оренди землі від 01 березня

2006 року, який було зареєстровано у Краснокутському РВ Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 листопада 2007 року до 26 листопада 2017 року. Призупинено незаконні дії ОСОБА_2, а саме: не вчиняти дії, які перешкоджають СТОВ Діна використовувати земельну ділянку площею 3,8498 га на умовах оренди згідно договору оренди землі від 01 березня

2006 року, який було зареєстровано у Краснокутському РВ Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 листопада 2007 року до 26 листопада 2017 року. Зобов'язано ОСОБА_2 виконувати умови договору оренди землі від 01 березня 2006 року, який було зареєстровано у Краснокутському РВ Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 листопада 2007 року до

26 листопада 2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації, а тому строк дії договору, укладеного між ОСОБА_5 та СТОВ Діна - до 26 листопада

2017 року. Що стосується позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди, то вони задоволенню не підлягають, оскільки ні до матеріалів справи, а ні під час судового розгляду справи представником позивача не надано жодного документального підтвердження заявлених вимог.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 червня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 06 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог СТОВ Діна про усунення перешкод користування земельною ділянкою, зобов'язання орендодавця виконувати договірні умови та відшкодування майнової шкоди скасовано, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації. Аналізуючи умови договорів оренди та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України

від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13, від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс14.

У липні 2017 року СТОВ Діна подало до Вищого спеціалізованого суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки договір оренди землі

від 01 березня 2006 року набув чинності 27 листопада 2007 року (дата його державної реєстрації), а земельну ділянку передано за актом приймання-передачі, підписаний сторонами, 30 листопада 2007 року, то відповідно десятирічний термін дії вказаного договору спливає 27 листопада 2017 року.

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на касаційну скаргу СТОВ Діна . У запереченні вказано, що термін оренди земельної ділянки закінчився

01 березня 2016 року, що передбачено пунктом 8 вказаного договору оренди, тому касаційну скаргу СТОВ Діна просить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 01 березня 2006 року ОСОБА_5 уклала з

СТОВ Діна договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_5 передала СТОВ Діна свою земельну ділянку площею 3,8498 га ріллі, яка належала їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю, строком на 10 років. Договір оренди був зареєстрований у Краснокутському РВ Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 листопада 2007 року.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 листопада 2013 року, посвідченим державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку площею 3,9486 га, розташовану на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, про що свідчить відмітка у державному акті на право приватної власності на землю.

Пунктом 38 вказаного договору оренди землі від 01 березня 2006 року, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни або розірвання договору.

Відповідно до пункту 41 вказаного договору оренди землі, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 30 листопада 2007 року.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду України

від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії договору оренди землі почався після набрання ним чинності (державної реєстрації), тобто строк дії договору між СТОВ Діна та

ОСОБА_5 спливає 26 листопада 2017 року. Вимоги позивача про повернення земельної ділянки, призупинення незаконних дії ОСОБА_2 та зобов'язання останнього виконувати умови договору оренди землі

від 01 березня 2006 року, який був зареєстрований у Краснокутському РВ Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 листопада 2007 року до

26 листопада 2017 року є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наданими позивачем доказами.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що вказаний договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2006 року набув чинності з моменту його підписання, оскільки такі висновки суперечать умовам цього договору та нормам матеріального права, та неправильно врахував правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13, від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс14, які у подальшому були змінені (зокрема постановою Верховного Суду України

від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17).

Отже, апеляційний суд всупереч нормам процесуального права помилково залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та досліджених доказів, не врахував указані вище норми матеріального права, а тому безпідставно скасував рішення місцевого суду.

Суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим з ОСОБА_2 на користь СТОВ Діна слід стягнути

3 307,20 грн судового збору, сплаченого позивачем при поданні касаційної скарги.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Діна задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року скасувати, рішення Краснокутського районного суду Харківської області

від 06 березня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Діна

3 307 (три тисячі триста сім) грн 20 (двадцять) коп., сплаченого позивачем судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк