Рішення
від 21.02.2019 по справі 211/4590/17
ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/4590/17

Провадження № 2/211/122/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 лютого 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

представника позивача (представника відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, представника відповідача (представника позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення майна спільною сумісною власністю подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, про визнання частки майна спільною сумісною власністю подружжя,-

встановив:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з вищевказаним зазначивши, що перебуває з 28 травня 2004 року в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають двох неповнолітніх дітей. В серпні 2017 року ОСОБА_6 пішов з дому, забравши сімейні заощадження та ювілейні вироби, а 05 вересня 2017 року звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. В період шлюбу ними було придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та в ПАТ Фінанси та кредит зберігалися спільні сімейні кошти в сумі 62398,87 грн., які чоловік відповідно до заяви від 25.12.2015 р. просив перерахувати на поточний рахунок в ПАТ АКБ Індустріалбанк . Тому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 та вклад в сумі 62398 грн. 87 коп. на депозитному рахунку в ПАТ Фінанси та кредит спільною сумісною власністю подружжя.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_5 заявлені вимоги уточнила, вказавши, що все що має вона та члени її сім'ї придбано за її кошти, що підтверджується даними про розмір її заробітної плати. Квартира, на яку претендує відповідач, повністю утримувалась протягом всіх років за її власний кошт. Крім того, відповідно до медичного висновку № 148, дитина, яка проживає з нею - ОСОБА_8, визнана інвалідом, тому за рахунок особливих потреб дитини вважає, що розмір її частки в квартирі повинен бути більшим. Просить суд визнати квартиру АДРЕСА_2 та вклад в сумі 62398,87 грн. спільною власністю подружжя з визначенням її частки в спільному майні подружжя в розмірі 2/3 частини спільної квартири 2/3 частини коштів на депозитному рахунку.

Відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом, вказавши, що в період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти ОСОБА_5 було придбано 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2006 р., яку було оформлено по 1/4 частці на ОСОБА_5, їх спільного сина ОСОБА_7 та дітей дружини від попередніх шлюбів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тому просить визнати 1/4 частину квартири АДРЕСА_3, - спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2017 року було відкрито провадження у справі та призначено дату судового засідання.

Ухвалою суду від 05 лютого 2018 року зустрічний позов ОСОБА_6 про визнання частки майна спільною сумісною власністю подружжя - прийняти до спільного розгляду з позовом ОСОБА_9 про визначення майна спільною сумісною власністю подружжя, вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про визнання частки майна спільною сумісною власністю подружжя - об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визначення майна спільною сумісною власністю подружжя. Залучено до участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про визнання частки майна спільною сумісною власністю подружжя в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7.

Ухвалою від 16 серпня 2018 р. уточнену позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху для усунення недоліків, які вона 17.08.2018 р. усунула.

Протокольною ухвалою від 16 серпня 2018 р. замінено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 неналежного відповідача ОСОБА_9 належним відповідачем ОСОБА_5 в зв'язку зі зміною нею прізвища.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 наполягав на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених в позові, зустрічний позов не визнав. Суду пояснив, що відповідачем не доведено факту того, що він вкладав свої кошти в придбання квартири АДРЕСА_4, а отже належна 1/4 частка позивача не підлягає визнанню спільною сумісною власністю подружжя.

Представник відповідача ОСОБА_2 первісний позов не визнала, на задоволенні зустрічного позову наполягав з підстав, викладених в ньому. Пояснив, що уточний позов не надано, доказів про вручення не надано. Зазначила, що по депозитному вкладу банк перебуває в стадії ліквідації ,тому відповідач не заперечує проти визнання банківського вкладу спільною сумісною власністю подружжя. По визначенню часток однокімнатної квартири визнає позов лише в частині визнання часток сторін рівними - по 1/2 за кожним.

Треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмових пояснень не надали, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважали, що первісний позов підлягає задоволенню, в зустрічному позові слід відмовити.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, сторони з 28 травня 2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 жовтня 2017 року між ними розірвано (а.с. 67 - копія рішення суду). Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_9 присвоєно прізвище Фортуна .

Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що не заперечується відповідачем.

В період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 жовтня 2013 року, ОСОБА_6 придбав квартиру під № 54 у будинку № 11 по вулиці Лісового в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (а.с. 8-10 - копії договору, витягу).

Згідно п. 4.9.1 договору, покупець свідчить, що на момент купівлі даної квартири одружений з ОСОБА_9 і купує нерухомість в спільну сумісну власність подружжя з письмової згоди дружини. ОСОБА_10 подала письмову заяву-згоду на купівлю квартири, яка знаходиться на зберіганні у справах приватного нотаріуса ОСОБА_11

На підставі кредиторської вимоги ОСОБА_6 про визнання його кредитором АТ Банк Фінанси та кредит в сумі 62398,87 грн. від 25 грудня 2015 року, між ПАТ АКБ Індустріалбанк та ОСОБА_6 25 грудня 2015 року укладено договір банківського рахунку на здійснення розрахунково-касового обслуговування фізичних осіб № 3101/0961/11/15, куди ОСОБА_6 просив перерахувати належні йому в АТ банк фінанси та кредит кошти (а.с. 11-16 - корпія повідомлення, вимоги, договору з додатками).

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2006 р. на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбано квартиру АДРЕСА_5, яка належить вищезазначеним особам на праві спільної часткової власності по 1/4 частці кожному (а.с. 55-56 - копії договору, витягу).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута на час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року по справі № 6-843цс17.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст.61 СК України).

Згідно із частинами 1 та 3 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. (ст.70 СК України).

Взаємної згоди при реалізації права на поділ майна колишні дружина та чоловік не досягли, тому спір підлягає вирішенню судом за позовом одного з подружжя. Оскільки шлюбний контракт між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не укладено, доказів попередньої домовленості щодо визначення розміру часток майна дружини та чоловіка не надано, то слід виходити з принципу рівності часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що презюмується частиною 1 статті 70 СК України.

Оскільки сторони не домовилися про порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, спірне майно підлягає поділу судом.

Вирішуючи питання про розмір часток сторін в майні, суд виходить з того, що інше не визначено домовленістю між сторонами, а тому вважає їх рівними.

За змістом частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Позивачем в обґрунтування заперечень проти зустрічного позову не надано ні відзиву на позов, ні жодних посилань та доказів щодо придбання частки квартири АДРЕСА_6 за кошти, які належали їй особисто, на підставі договору дарування, в порядку спадкування, тощо.

Тому з огляду на викладене суд вважає заявлені ОСОБА_6 вимоги, викладені в зустрічному позові, доведеними.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_5 посилається на положення частини 3 статті 70 СК України, відповідно до якої за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Однак при дослідженні письмових доказів суд дійшов до висновку про відсутність підстав для збільшення частки майна позивача, оскільки в судовому засіданні не доведено, що позивачкою стягнуто аліменти з відповідача та розмір присуджених судом аліментів на утримання дітей є недостатнім для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку та лікування (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року по справі № 522/4152/15-ц). Більш того, в матеріалах справи відсутні навіть копії свідоцтв про народження дітей.

Крім того, суд зазначає, що проживання з позивачкою дітей від шлюбу з ОСОБА_6, не є безумовною підставою для зміни розміру часток, при цьому поділ спільного майна подружжя на рівні частки є достатнім для забезпечення нормального розвитку дітей (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №382/2454/15-ц).

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються сторони, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про часткове задоволенні вимог ОСОБА_5 та повне задоволення вимог ОСОБА_6

Згідно до ч.1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частинами 1,2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки сторонами вимоги про відшкодування судових витрат не заявлялися, вони покладаються на сторони.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 60, 61,63, 70-73 СК України, ст.ст. 2,10, 12, 13, 81, 141, 158, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_7, загальною площею 34,76 кв.м., житловою - 17,4 кв.м., та банківський вклад в сумі 62398 (шістдесят дві тисячі триста дев'яносто вісім) гривень 87 коп., що знаходиться на поточному рахунку № 26204010014131 в ПАТ АКБ Індустріалбанку - спільною сумісною власністю ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6), визначивши їх частки рівними, тобто по Ѕ частці за кожним.

Зустрічний позов ОСОБА_6 - задовольнити.

Визнати 1/4 частину квартири АДРЕСА_4, загальною площею 86,6 кв.м., житловою - 54,6 кв.м. - спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 березня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко

Дата ухвалення рішення21.02.2019
Оприлюднено04.03.2019

Судовий реєстр по справі —211/4590/17

Ухвала від 20.04.2023

Цивільне

Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу

Ніколенко Д. М.

Рішення від 21.02.2019

Цивільне

Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу

Ніколенко Д. М.

Рішення від 21.02.2019

Цивільне

Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу

Ніколенко Д. М.

Ухвала від 16.08.2018

Цивільне

Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу

Ніколенко Д. М.

Ухвала від 05.02.2018

Цивільне

Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу

Ніколенко Д. М.

Ухвала від 10.10.2017

Цивільне

Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу

Ніколенко Д. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні