Рішення

від 28.02.2019 по справі 344/12092/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/12092/15-ц

Провадження № 2/344/261/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мистецького об'єднання Елегія , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 обласна рада про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення інфляційних збитків та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Мистецького об'єднання Елегія . Вимогами позову просив скасувати наказ № 7 про звільнення працівників МО Елегія від 04.09.2008 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України, як незаконний; зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по заробітній платі, а саме середній заробіток за час затримання середньомісячної заробітної плати по день фактичного розрахунку (за період з 01 грудня 2006 року по даний час) у розмірі 127 890 грн. до моменту набрання рішенням законної сили з розрахунку 1218 грн./міс; зобов'язати відповідача провести індексацію заробітної плати у межах прожиткового мінімуму з моменту невиплат по даний час; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2015 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 обласну раду (а.с. 71, т. 1).

В зв'язку із закінченням п'ятирічного строку призначення судді вперше, 29 травня .2017 року дану цивільну справу прийнято до провадження нового складу суду (суддя Антоняк Т.М.).

Заявою від 22.02.2019 року позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просить:

стягнути з відповідача МО Елегія середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який становить 68 880 гривень;

стягнути інфляційні збитки, розраховані щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 червня 2008 року по 21 лютого 2019 року у розмірі 22 051,54 гривні;

стягнути на користь позивача 106 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що працював в мистецькому об'єднанні Елегія на посаді адміністратора. З грудня 2006 року не виплачувалася зарплата, бюджетне фінансування обласною радою було припинене з грудня 2006 року.

Позивач подав заяву, у якій просить розгляд справи провести без його участі. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ОСОБА_2 обласної ради від 18 грудня 2001 року засновано МО Елегія та затверджено його статут як організації, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Івано-Франківської області і перебуває в управлінні ОСОБА_2 обласної ради (а.с. 6-9, т. 1).

Згідно із наказом МО Елегія від 28 грудня 2001 року № 1 з позивачем укладено трудову угоду (контракт) з 10 січня 2002 року до 10 січня 2007 року (а.с. 10-12, т. 1)

20 лютого 2007 року ОСОБА_2 обласною радою прийнято рішення про ліквідацію МО Елегія (а.с. 14, т. 1).

Наказом МО Елегія від 4 вересня 2008 року № 7 ОСОБА_1 та інших працівників звільнено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 43-45, т. 1).

Згідно довідки МО Елегія за період з 1 грудня 2006 року по 1 травня 2007 року ОСОБА_1 нарахована та не виплачена заробітна плата в сумі 7 836 грн. 06 коп. (а.с. 38, т. 1).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено з довідки МО Елегія ОСОБА_2 обласної ради № 403 від 30.12.2007 року, ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата в сумі 7836,06 грн.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 відповідач не провів остаточного розрахунку з ним у день звільнення та допустив затримку розрахунку у період з грудня 2006 року по травень 2008 року, при цьому доказів сплати заборгованості до матеріалів справи не долучено. Отже, у позивача виникло право на стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивачем проведено розрахунок, згідно якого загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 68 880 грн.

Відповідно до вимог частини 1 ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Зокрема, як визначено статтею 33 Закону України Про оплату праці , у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення .

Так, за змістом ст.ст.1,2,3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

За змістом пунктів 1,2 та 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. До об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Згідно проведеного позивачем розрахунку розмір інфляційних збитків щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної платиза період з 01 червня 2008 року по 21 лютого 2019 року становить 22 051,54 грн.

Таким чином, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 237-1 КЗпП України, встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог, передбачених ст. 137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як встановлено в судовому засіданні, порушення законних трудових прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагали і вимагають для цього додаткових зусиль для організації життя, забезпечення усім необхідним для продовження нормальної життєдіяльності.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховано глибину душевних страждань, наслідки, вимушені зміни у житті, та приходить до висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодуванням моральної шкоди 5 000 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь держави підлягають стягненню в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору кошти в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 95, 116, 117 КЗпП, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354, 430 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Мистецького об'єднання Елегія , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 обласна рада про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення інфляційних збитків та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Мистецького об'єднання Елегія на користь ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1):

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 68 880 (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень;

інфляційні збитки, розраховані щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 червня 2008 року по 21 лютого 2019 року у сумі 22 051 (двадцять дві тисячі п'ятдесят одна) гривня 54 коп.;

стягнути на користь позивача 5 000 грн. моральної шкоди.

В решті вимог позову - відмовити.

Стягнути з Мистецького об'єднання Елегія на користь держави з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106 - 768 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено 28.02.2019 року.