Постанова

від 01.03.2019 по справі 641/3225/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 березня 2019 року

м. Харків

справа № 641/3225/18

провадження № 22ц/818/897/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів -Маміної О.В., Кругової С.С.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу

за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 101969,36 грн.,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Колодяжною І.М., повний текст якого виготовлений 24 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Харківська міська рада звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 101696,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.04.2018 № 122177375 право власності на нежитлову будівлю літ. АД-1 загальною площею 263,4 кв.м. по АДРЕСА_1 з 26.09.2016 зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2016 № 1048 по 1/2 частці у кожного. Між Харківською міською радою та ОСОБА_1 03.04.2018 року укладений договір оренди землі, за яким у строкове платне користування Орендарю передається земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1471 га строком до 01.10.2022, право оренди в Реєстрі зареєстроване. Отже, враховуючи факт укладення договору оренди землі, Позивачем здійснений розрахунок розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів у розмірі орендної плати у період з 01.10.2016 по 31.03.2018, протягом якого ОСОБА_1 використовував земельну ділянку площею 0,1471 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради26.04.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ФО-П ОСОБА_2 та ОСОБА_1 використовують земельну ділянку площею 0,147 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. АД-1 , право власності на яку зареєстровано за Відповідачем. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації. ОСОБА_1, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою. Відповідно до розрахунків, копії яких надаються Позивачем, визначена частка земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_1 протягом періоду часу з 01.10.2016 по 31.03.2018, розмір якої складає 735,5 кв.м. від загальної площі земельної ділянки, а саме від 1471 кв.м. Розмір збережених Відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку Відповідача, розрахований міською радою в сумі 101 696,36 гри., виходячи з розміру орендної плати за землю.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 24 жовтня 2018 року позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми - задоволено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 101696 (сто одну тисячу шістсот дев'яносто шість) грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі, стягнути з Харківської міської ради понесені судові витрати.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції не з'ясовано повно та всебічно всіх обставин, внаслідок чого судом зроблено хибний висновок щодо площі земельної ділянки, яку використовував апелянт.

Зазначає, що в Акті обстеження земельної ділянки відсутні посилання на те, чому представники позивача прийшли саме до такого висновку. Крім того, Акт підписаний лише представниками позивача, які складали цей Акт, та відсутні позначення про відмову відповідача від підпису, також за цим Актом площа земельної ділянки відповідно до зовнішніх меж будівлі не встановлювалась.

Для проведення розрахунку суми позову взято не площу землі на якій розміщена нежитлова будівля літ. АД-1 відповідно до її зовнішніх меж, а взято всю площу землі, яка в подальшому була відведена для передачі в оренду.

Зазначає, що згідно наданої позивачем Інформації від 26.04.2018 року №122177375 земельна ділянка зареєстрована за Харківською міською радою, як власником, лише 19.09.2017 року, в той час як спірний період за який позивач просить стягнути заборгованість - з 01.10.2016 року

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.04.2018 № 122177375 право власності на нежитлову будівлю літ. АД-1 загальною площею 263,4 кв.м. по АДРЕСА_1 з 26.09.2016 зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2016 № 1048 по Ѕ частці у кожного.

Відповідно до листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.08.2017 № 19-20-0.23,08-1381/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 14.08.2017 № 5125/0/225-17 речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.

Згідно довідки ГУ ДФС у Харківській області від 04.08.2017 року за №6703/9/20-40-13-09-22, ОСОБА_1 станом на 03.08.2017 року не зареєстрований, як платник земельного податку з фізичних осіб та орендної плати на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 26.04.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 використовується земельна ділянка загальною площею 0,1471 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. АД-1 загальною площею 263,4 кв.м. .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площ та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ст. 124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 ЗК України документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю, або договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Питання захисту прав на землю регулюються Главою 23 ЗК України.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За приписами статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 ЦК України. Згідно зі ст. 7 Закону України Про оренду землі , до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 ЗК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, й шляхом відшкодування заподіяних збитків, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. АД-1 , загальною площею 263,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Железняк Л.В., укладений 26.09.2016 року між ПАТ Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського в особі Голови правління Сало К.Ф., як продавцем, з покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як фізичними особами, по Ѕ частці кожному.

04 вересня 2017 відповідач ОСОБА_1 звертався до Департаменту земельних відносин ХМР з вимогою , щодо повідомлення його про оформлення документів на оренду земельної ділянки площею 263,4 кв.м. по АДРЕСА_1.

30 листопада 2017 року листом Департамент земельних відносин ХМР повідомив відповідача, що для роботи з оформлення права користування земельною ділянкою необхідно надати додаткові документи.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України (вказані висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Законодавством передбачено виникнення обов'язку щодо сплати орендної плати з часу виникнення права оренди землі - переходу права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №629/4628/16-ц від 23 травня 2018 року.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком володіння і користування відповідачем чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Норми статей 1212 ЦК підлягають застосованою в тому числі у відносинах, які не місять ознак делікту.

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування , що є загальновизнаною в тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він використовує земельну ділянку значно меншою площею, ніж зазначено в акті обстеженні від 26 квітня 2018 року не приймаються судовою колегією, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 26.09.2016 нежитлова будівля літ. АД-1 , загальною площею 263,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 розташована на земельній ділянці загальною площею 0,1471 га., що була надана для її експлуатації та обслуговування (а.с. 53).

Розрахунки позивача відповідають обставинам справи та вимогам закону, перевірені колегією суддів, складені із урахуванням того, що відповідачу та іншому співвласнику належить по 1/2 частці нежитлової будівлі тому сума стягенння визначалась із площі земельної ділянки 735,5 кв. м., що становить 1/2 від загальної площі земельної ділянки 1471 кв. м.

Вказані обставини також підтверджуються актом обстеження вказаної земельної ділянки, визначення їх меж, площ та конфігурації від 26 квітня 2018 року, складеним Департаментом територіального контролю Харківської міської ради (а.с 22)

Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Відповідач вказує, що земельна ділянка була зареєстрована за Харківською міською радою, як власником, лише 19.09.2017 року, в той час як позивач просить стягнути заборгованість - з 01.10.2016 року.

Ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже реєстрація права власності є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо підстав виникнення такого права

Із змісту інформаційної довідки з державного реєстру на яку посилається відповідач, вбачається, що підставою виникнення права власності Харківської міської ради на земельну ділянку, надану для обслуговування нежитлової будівлі відповідача зазначено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Аналогічні доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції, яким була надана оцінка.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення , а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 24 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна