Рішення

від 26.02.2019 по справі 200/12283/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р. Справа№200/12283/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання - Заїченко Я.В.,

за участю:

представника позивача -Ісмаїлової К.І.,

представника відповідача -Ярової С.Е. за довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техресурс-Трейд до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішеннь № 0015421701/38934619 від 12 вересня 2016 року, № 0015431701/38934619 від 12 вересня 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Техресурс-Трейд (далі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0015421701/38934619 від 12 вересня 2016 року на суму 1 959 359,08 грн. та № 0015431701/38934619 від 12 вересня 2016 року на суму 220 880, 46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року суперечить нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України, Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ. Вважає, що застосування до товариства штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток податковим органом є безпідставними, оскільки товариство у спірний період здійснювало господарську діяльність у м. Донецьку. Має сертифікат (висновок) № 628 про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 05 вересня 2014 року для товариства. На підставі чого просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року на загальну суму 2 180 150,54 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року відкрито провадження по адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено у підготовче судове засідання на 11 грудня 2018 року (арк. справи 1-2, том 1).

11 грудня 2018 року через відділ діловодства та архівної роботи суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив наступне. 03 березня 2014 року позивачем було надано до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій було задекларовано авансовий внесок з податку на прибуток підприємства, як 1/12 суми розрахованого податку, що підлягав сплаті щомісячно, починаючі з березня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 1 331 340 грн. Починаючі з 30 жовтня 2014 року (граничний термін сплати авансового внеску за жовтень 2014 року), авансові внески не сплачувалась внаслідок чого у підприємства утворився і зростав податковий борг за термінами сплати - 30 жовтня 2014 року, 30 листопада 2014 року, 30 грудня 2014 року, 30 січня 2015 року, 28 лютого 2015 року у сумі 1 331 340 грн. Погашення цього боргу відбулось 11 березня 2015 року в результаті надання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, в якої було проведено до зменшення суму перевищення нарахованих авансових внесків над сумою нарахованого за 2014 рік податку у розмірі - 6 894 720 грн. В результаті чого виникла штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу на підставі статті 126 Податкового Кодексу України: 20 % за період з 31 жовтня 2014 року по 11 березня 2015 року у сумі 266 268 грн.; 20 % за період з 01 грудня 2014 року по 11 березня 2015 року у сумі 266 268 грн.; 20 % з 31 грудня 2014 року по 11 березня 2015 року у сумі 266 268 грн., 20 % за період з 31 січня 2015 року по 11 березня 2015 року у сумі 266 268 грн., 10 % за період з 02 березня 2014 року по 11 березня 2015 року у сумі 133 134 грн.

Також підприємством були розраховані авансові внески і по декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік у сумі 534 890 грн. щомісячно у розмірі 534 890 грн. з березня 2015 року по лютий 2016 року. Погашення відбулось шляхом надання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 09 місяців 2015 року, в якій у зв'язку із отриманням збитків за вказаний період було задекларовано до зменшення суми податку у розмірі - 4 814 010 грн. В результаті, виникла штрафна санкція за несвоєчасну оплату платежу згідно до статті 126 Податкового Кодексу України: 20 % за період з 31 березня 2015 року по 19 листопада 2015 року у сумі 106 978 грн., 20 % за період з 05 травня 2015 року по 19 листопада 2015 року у сумі 106 978 грн., 20 % за період з 02 червня 2015 року по 19 листопада 2015 року у сумі 106 978 грн., 20 % за період з 01 липня 2015 року по 19 листопада 2015 року у сумі 106 978 грн., 20 % за період з 31 липня 2015 року по 19 листопада 2015 року у сумі 106 978 грн., 20 % за період з 31 серпня 2015 року по 19 листопада 2015 року у сумі 106 978 грн., 20 % за період з 01 жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року у сумі 106 978 грн., 10 % за період з 31 жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року у сумі 53 489 грн., 10 % за період з 30 грудня 2015 року по 19 листопада 2015 року у сумі 34 257,46 грн. Вважає, що рішення прийняті податковим органом з дотриманням вимог Податкового Кодексу України. На підставі чого просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі (арк. справи 103-104, том 1).

11 грудня 2018 року підготовче судове засідання відкладено до 10 січня 2019 року у зв'язку з неявкою представника позивача через стан його здоров'я, за клопотанням.

10 січня 2019 року по справі у підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 22 січня 2019 року.

22 січня 2019 року через відділ діловодства та архівної роботи суду позивачем подана відповідь на відзив відповідача в порядку статті 163 КАС України, в якій позивач зазначив, що спірним питанням в цієї справі є винесення податкових повідомлень-рішень у зв'язку з порушенням позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток позивача. Вважає, що декларування підприємством зменшення суми податку, яке відбулось 19 листопада 2015 року, вказаного у відзиві відповідача, як підставу винесення податкових повідомлень - рішень не може бути предметом розгляду. Зазначив, що позивачем не спростовується факт порушення граничних термінів сплати самостійно визначено платником податків грошового зобов'язання з податку на прибуток, втім вважає, що відповідач безпідставно застосував до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки останній звільнений від такої сплати на підставі виданого йому сертифікату № 628 про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 05 вересня 2014 року.

Стосовно зменшення суми податку на прибуток позивач у відповіді на відзив відповідача також зазначив, що позивачем було зменшено суму податку у розмірі - 4 814 010 грн. шляхом надання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2015 року у зв'язку з отриманням збитків за цей період. Відповідно до декларації позивача з податку на прибуток 2014 рік за № 9079730461 від 03 лютого 2015 року, позивачем були розраховані авансові внески у сумі 534 890 грн., які повинні бути сплачені за період березень 2015 року по лютий 2016 року. В подальшому позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 09 листопада 2015 року, де було зменшено суму податку у розмірі - 4 814 010 грн., у зв'язку з тим, що товариство не здійснювало господарську діяльність, оскільки знаходилось на території м. Донецьк. В подальшому авансовий внесок не декларувався та не розраховувався, приймаючі до уваги лист ДФС від 21 жовтня 2015 року в якому зазначено, що платники податку на прибуток, які сплачують авансові внески за результатами 2014 року та за підсумками трьох кварталів 2015 року, не отримають прибуток або отримують збиток, матимуть право подати податкову декларацію за 3 квартали 2015 року та припинити сплату авансових внесків з грудня 2015 року по травень 2016 року (арк. справи 43-44, том 2).

22 січня 2019 року у підготовчому в судовому засіданні оголошена перерва до 12 лютого 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року підготовче провадження по справі закрито та призначено до судового розгляду по суті на 26 лютого 2019 року (арк. справи 61, том 2).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував з підстав викладених у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 38934619, адреса: 83054, місто Донецьк, Київський район, проспект Київський, буд. 20) зареєстровано в якості юридичної особи 14 жовтня 2013 року за номером запису 1 266 102 0000 044606 (арк. справи 10-13).

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах реалізує свої повноваження надані йому Податковим кодексом України.

12 вересня 2016 року Маріупольським ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податкових декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ Техресурс-Трейд за 2013, 2014 роки.

За результатами камеральної перевірки були встановлені порушення терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток (авансових внесків) визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в якій термін затримки складає за період: 31 жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року - 19 днів, 30 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року - 1 день, 02 березня 2015 року по 07 березня 2015 року - 6 днів. На підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України позивач був притягнутий до відповідальності за порушення правил сплати податку на прибуток (арк. справи 21-22, том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення № 0015431701/38934619 від 12 вересня 2016 року, яким за затримку 19, 1, 6 календарних днів сплати грошового зобов'язання на суму 2 208 804, 60 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків у розмірі 220 880,46 грн., із додатком розрахунку штрафної санкції (арк. справи 23-24).

За результатами камеральної перевірки були встановлені порушення терміну самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток (авансових внесків) протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в якій термін затримки складає за період: 01 грудня 2014 року по 06 жовтня 2015 року - 310 днів, 01 липня 2015 року по 19 листопада 2015 року - 142 дні, 31 жовтня 2014 року по 06 жовтня 2015 року - 341 день, 31 січня 2015 року по 06 жовтня 2015 року - 249 днів, 05 травня 2015 року по 19 листопада 2015 року - 199 днів, 31 березня 2015 року по 19 листопада 2015 року - 234 дні, 31 грудня 2015 року по 19 лютого 2016 року - 51 день, 31 серпня 2015 року по 19 листопада 2015 року - 81 день, 01 грудня 2015 року по 19 лютого 2016 року - 81 день, 31 липня 2015 року по 19 листопада 2015 року -112 днів, 31 грудня 2014 року по 06 жовтня 2015 року - 280 днів, 02 червня 2015 року по 19 листопада 2015 року - 171 день, 01 жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року - 50 днів. На підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України позивач був притягнутий до відповідальності за порушення правил сплати податку на прибуток (арк. справи 25-26, том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення № 0015421701/38934619 від 12 вересня 2018 року, яким за затримку 310, 142, 341, 249, 199, 234,51, 81, 81, 112, 280, 171, 50 календарних днів сплати грошового зобов'язання на суму 9 796 795, 40 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків у розмірі 1 959 359,08 грн., із розрахунком штрафної санкції (арк. справи 27-28).

03 лютого 2015 року позивачем подана податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, відповідно до якої зменшено нараховану суму податку на суму - 6 894 720 грн. (арк. справи 220-222).

Сторони визнають, що авансові внески не сплачувались, в наслідок чого у підприємства утворився та зростав борг.

Відповідач стверджує, що погашення боргу відбулось 11 березня 2015 року в результаті надання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, якою було проведено до зменшення суму перевищення нарахованих авансових внесків над сумою нарахованого за 2014 рік податку у розмірі -6 894 720.

Сторонами суду не надано декларацію від 11 березня 2015 року, якою було зменшено суму перевищення нарахованих авансових внесків над сумою нарахованого за 2014 рік податку. З приводу наявності даного документу спір відсутній.

Судом встановлено, що позивачем, було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік від 03 березня 2014 року №9091081505, в якій було задекларовано авансовий внесок з податку на прибуток підприємства, як 1/12 суми розрахованого податку,що підлягав сплаті щомісячно у сумі 1 331 340 грн. (арк. справи 216).

Згідно з декларацією з податку на прибуток підприємств за 2014 рік від 03 лютого 2015 року № 9079730461, в якій вказані авансові внески щомісячно у сумі 534 890 грн. (арк. справи 220).

09 листопада 2015 року позивачем подана податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, відповідно до якої зменшено нараховану суму податку на суму - 4 814 010 грн. (арк. справи 211-214).

Перевіряючими в актах перевірки від 12 вересня 2016 року зазначено, що фактично сума податкового боргу в інтегрованій картці платника податків була погашена в лютому 2015 року шляхом відображення від'ємного значення у сумі - 6 894 720 грн. у зв'язку з декларуванням в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у листопаді 2015 року шляхом відображення від'ємного значення у сумі - 4 814 010 грн. у зв'язку з декларуванням в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.

Зазначені відомості відображені в інтегрованих картках платника податку які надані до матеріалів справи (том 2 арк. справи 2-42 )

Спірним питанням даної справи, як зазначає позивач, є звільнення позивача при здійсненні діяльності в зоні проведення антитерористичної операції від штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість під час проведення антитерористичної операції.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Окрім того, суд зазначає наступне.

Так, Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (додається, для службового користування).

Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України "Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей" розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об'єднаних сил.

Операцію Об'єднаних сил на даний час не припинено.

За статтею 1 Закону № 1669 визначено датою закінчення антитерористичної операції є датою набрання чинності Указом Президента України Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України .

Указ Президента України Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України , на даний час не приймався.

З урахуванням того, що на час розгляду справи Указ Президента України Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, антитерористична операція в установленому порядку не завершена.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 та від 05 листопада 2014 року №1079-р.

Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р м. м. Донецьк включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Отже сертифікат ТПП є документом, що засвідчує настання обставин непереборної сили при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 15 квітня 2014 року з боку податкових органів.

Позивачем надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати № 3338/05-4 від 25 вересня 2014 року, яким товариству засвідчено настання обставин непереборної сили з 05 вересня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (арк. справи 14, том 1).

Таким чином, суд вважає накладення на позивача штрафних санкцій таким, що не відповідає меті та цілям притягнення платника до відповідальності. Адже за впливу обставин непереборної сили платники податків могли допустити порушення термінів сплати податкових зобов'язань за незалежних від них обставин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України).

За статтею 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення (п.116.1 ПКУ) .

Одночасно статтею 87 ПК України передбачені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу. Положення даної статті не передбачають такого джерела погашення податкового боргу, як зменшення його суми внаслідок подання податкової декларації якою було проведено зменшення суми перевищення авансових внесків над сумою нарахованого податку.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України (в редакції чинній на час подання декларації від 09 листопада 2015 року) платник податку, який за підсумками першого кварталу (півріччя, трьох кварталів) звітного ( податкового ) року не мав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року та не сплачувати авансові внески: за підсумками першого кварталу - з червня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за півріччя - з вересня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за три квартали - з грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року. Податкові зобов'язання визначаються на підставі поданих податкових декларацій.

Припинення податкового обов'язку шляхом подання зазначеній вище декларації відповідає вимогам п.57.1 ст. 57 ПК України (в редакції чинній на час подання декларації від 09 листопада 2015 року), а тому не є тотожнім погашенню податкового боргу. Таким чином, зменшення податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації не є погашенням податкового боргу, що свідчить про відсутність податкового правопорушення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 14 листопада 2018 року по справі №803/1555/17

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій відповідача з прийняття податкових повідомлень-рішень № 0015421701/38934619 від 12 вересня 2016 року на суму 1 959 359,08 грн. та № 0015431701/38934619 від 12 вересня 2016 року на суму 220 880, 46 грн.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Техресурс-Трейд до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0015421701/38934619 від 12 вересня 2016 року, № 0015431701/38934619 від 12 вересня 2016 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 32 703,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 434 від 05 листопада 2018 року (арк. справи 4).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у вище зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь позивача.

На підставі положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Техресурс-Трейд (код ЄДРПОУ 38934619, адреса: 83054, місто Донецьк, Київський район, проспект Київський, буд. 20) до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670, адреса: 87516, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Куінджи, буд. 93) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення - рішень № 0015421701/38934619 від 12 вересня 2016 року, № 0015431701/38934619 від 12 вересня 2016 року, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015421701/38934619 від 12 вересня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0015431701/38934619 від 12 вересня 2016 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670, адреса: 87516, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Куінджи, буд. 93) на користь Техресурс-Трейд (код ЄДРПОУ 38934619, адреса: 83054, місто Донецьк, Київський район, проспект Київський, буд. 20) судовий збір у сумі 32 703,59 грн. (тридцять дві тисячі сімсот три гривні 59 копійок).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 лютого 2019 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 01 березня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Шинкарьова І.В.