Рішення

від 01.03.2019 по справі 420/6157/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6157/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський Пантеон до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0050011407, №0050021407 від 15.11.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський Пантеон до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0050011407, №0050021407 від 15.11.2018 року.

В позовній заяві представник позивач зазначає, що за результатами перевірки ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН , яка була проведена Головним управлінням ДФС в Одеській області у період з 10.10.2018 р. по 19.10.2018 р., відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 09.10.2018 р. № 7660 (перевірку продовжено згідно з наказом від 16.10.2018 р. № 7916), головними державними ревізорами-інспекторами відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складено акт від 26.10.2018 р. № 2312/15-32-14-07/41347758 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН (код ЄДРПОУ: 41347758), з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником - ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД (код ЄДРПОУ: 36518734), за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., та з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, в частині придбання товарів за рахунок яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, по взаємовідносинам з контрагентом-покупцем - ТОВ МЕСТЕР (код ЄДРПОУ: 40875521), за період з 01.02.2018 р. по 30.04.2018 р. , яким встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН завищено податковий кредит всього в сумі 714 200,00 грн. за березень 2018 р., п. 44.1 ст. 44, абз. а п. 185.1 ст. 185, абз. б п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН завищено суму податкових зобов'язань всього в сумі 845 354,00 грн. за квітень 2018 р., п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН занижено суму різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з податку на додану вартість, за березень 2018 року, в сумі 931140,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН у періоді, який перевірявся, та, відповідно, висновки податкового органу є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

02.11.2018 р. позивач звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області з запереченнями на акт перевірки від 26.10.2018 р. № 2312/15-32-14-07/41347758, за результатами розгляду яких, податковим органом залишено висновки акту перевірки без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі зазначеного вище акту перевірки ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН , 15.11.2018 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0050011407, згідно яким, позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 931140,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, згідно з яким, позивачу зменшено суму податкового кредиту у розмірі 714200,00 грн., за березень 2018 року, та зменшено суму податкового зобов'язання у розмірі 845354,00 грн., за квітень 2018 року, за платежем податок на додану вартість.

ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, незаконними та прийнятими без з'ясування фактичних обставин справи, а отже такими, що підлягають скасуванню. Позивач вказує, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 29.11.2018 р. відкрито провадження у справі № 420/6157/18.

Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.12.2018 р.

Від Головного управління ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН у задоволенні позовних вимог по справі в повному обсязі. Відповідачем зазначено, що при складанні оскаржуваних повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, відповідно, на думку представника відповідача, позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема, з огляду на висновки акту проведеної перевірки.

26.12.2018 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою від 29.01.2019 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також дослідивши твердження відповідача, викладені у відзиві, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності, встановленими п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позову ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН Одеському окружному адміністративному суду.

Головним управлінням ДФС в Одеській області, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 09.10.2018 р. № 7660, направлень від 10.10.2018 р. № 9023/14-07 та № 9024/14-07, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН (код ЄДРПОУ: 41347758), з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником - ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД (код ЄДРПОУ: 36518734), за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., та з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, в частині придбання товарів за рахунок яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, по взаємовідносинам з контрагентом-покупцем - ТОВ МЕСТЕР (код ЄДРПОУ: 40875521), за період з 01.02.2018 р. по 30.04.2018 р.

За наслідками перевірки складено акт від 26.10.2018 р. № 2312/15-32-14-07/41347758, відповідно до висновків якого зазначено про порушення, зокрема: п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН завищено податковий кредит всього в сумі 714 200,00 грн. за березень 2018 р., п. 44.1 ст.44, абз. а п.185.1 ст.185, абз. б п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН завищено суму податкових зобов'язань всього в сумі 845 354,00 грн. за квітень 2018 р., п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН занижено суму різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з податку на додану вартість, за березень 2018 року, в сумі 931140,00 грн.

За результатами перевірки, Головним управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення від 15.11.2018 р. №0050011407, згідно з яким, ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 931 140,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 15.11.2018 року №0050021407, згідно з яким, ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН зменшено суму податкового кредиту у розмірі 714200,00 грн., за березень 2018 року, та зменшено суму податкового зобов'язання у розмірі 845354,00 грн., за квітень 2018 року, за платежем податок на додану вартість.

Так, перевіряючи правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють таку сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також приписами п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. В цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення в податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованими; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо правовідносин позивача з контрагентом-постачальником - ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД , суд зазначає наступне.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов до висновку про порушення Товариством обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН п.п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого, на думку відповідача, завищено податковий кредит всього в сумі 714 200,00 грн. за березень 2018 року.

Так, відповідач ставить під сумнів господарські операції з контрагентом-постачальником позивача - ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД (код ЄДРПОУ: 36518734), які мали місце у березні 2018 року.

У свою чергу, судом встановлено, що наявні у ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, ст. ст. 44, 201 Податкового кодексу України, та містять у собі відомості щодо змісту і обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Судом встановлено, що 29.01.2018 р. між ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД (постачальник) та ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН (покупець) було укладено договір поставки № 2901/1-18-ТД. Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується передавати у власність (здійснювати поставку), у зумовлені строки, на користь покупця продукцію за його потребами, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару.

У пункті 5.1. договору сторонами визначено, що моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що моментом поставки партії товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній видатковій накладній.

У березні 2018 року, відповідно до умов договору, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД було поставлено на користь ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН товари - газобетонні блоки, вартістю 9 872 040,00 грн. Проведення зазначених господарських операцій зафіксовано сторонами документально, шляхом підписання відповідних видаткових накладних № 79 від 07.03.2018 р. та № 96 від 15.03.2018 р.

Судом встановлено, що у вказаний період - березень 2018 року, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД видано на користь позивача податкові накладні № 74 від 07.03.2018 р. (загальна сума ПДВ складає 714 200,00 грн.) та № 91 від 15.03.2018 р. (загальна сума ПДВ складає 931 140,00 грн.), суми ПДВ по яким включено позивачем до складу податкового кредиту підприємства у декларації за березень 2018 року.

Позивачем оплачено отримані від ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД товари, (поставлені, зокрема, протягом березня 2018 року), про що свідчать долучені до матеріалів справи відповідні платіжні доручення та виписка по банківському рахунку ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН в АТ УкрСиббанк № 26001668722900.

Частину отриманих у березні 2018 року від ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД товарів, позивач використав у своїй господарській діяльності, шляхом їх реалізації на користь ТОВ МЕСТЕР , що підтверджується укладеним між позивачем та ТОВ МЕСТЕР договором поставки від 01.02.2018 р. № 01/02/18 та первинними документами, складеними на виконання такого договору.

Інші матеріали, придбані позивачем у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД у періоді, що перевірявся, залишилися на зберіганні у контрагента-постачальника позивача, відповідно до умов укладеного договору про відповідальне зберігання від 29.01.2018 р. № 29/01-18.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов'язання за договором, укладеним з контрагентом-постачальником, а саме: прийнято товар та сплачено за нього грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п. 201.7 ст. 201 ПК України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначеного договору.

Суд зазначає, що актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу усієї первинної документації щодо господарських операцій з контрагентом-постачальником - ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД . Протилежного відповідачем в суді не доведено.

Відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727), що засвідчував би факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації податковому органу.

На думку Верховного Суду (постанова від 30.10.2018 р. по справі № 815/6447/16 (адміністративне провадження № К/9901/4111/17), надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну території України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено видатковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд також зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України, товарно-транспортні накладні та документи на підтвердження або встановлення фактичного виробника товарів, не відносяться до числа документів, за наявності яких платник податків має право на включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 р. по справі № 826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18) та від 17.04.2018 р. по справі № 820/475/17 (адміністративне провадження № К/9901/4907/17).

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018 р. по справі № 820/477/18 (адміністративне провадження № К/9901/55969/18), від 11.09.2018 р. по справі № 815/6105/17 (адміністративне провадження № К/9901/56987/18), від 11.09.2018 р. по справі № 821/995/17 (адміністративне провадження № К/9901/54216/18), від 11.09.2018 р. по справі № 823/2247/17 (адміністративне провадження № К/9901/56440/18) та ін.).

Документи, які підтверджують якість придбаного товару також не відносяться до первинних бухгалтерських документів, і їх відсутність у покупця продукції не є підставою стверджувати про нереальність господарських операцій та їх фактичну відсутність. Визначене посилання узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними ним у постанові від 04.09.2018 року по справі № 818/1249/17.

Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН відповідачем використана податкова інформація, зібрана щодо контрагентів-постачальників позивача, а також відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, архіву електронної звітності Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН), які на думку відповідача свідчать про відсутність підтвердження здійснення господарських операцій: номенклатура та обсяг поставлених на користь ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення контрагентом-постачальником такого об'єму господарської діяльності за відсутності значних площ для зберігання товарів, достатньої кількості трудових ресурсів або їх кваліфікації, достатньої кількості виробничих потужностей, без наявності придбання допоміжних послуг тощо, а також за відсутності реального джерела походження таких товарів (робіт).

Суд зазначає та бере до уваги те, що у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. по справі № 804/939/16 (адміністративне провадження № К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, податкова інформація щодо контрагентів позивача не доводить обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняте на підставі нього спірне податкове повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт). При цьому, умовами договорів таке залучення матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів не заперечується.

Судом встановлено, що податкова інформація, на яку посилається податковий орган в акті перевірки, не містить жодного доказу, який би свідчив про умисел власне позивача в сприянні у здійсненні незаконної діяльності свого контрагента-постачальника (якщо така діяльність взагалі мала місце), про обізнаність про дефекти в правовому статусі контрагента, неналежне ведення бухгалтерського та податкового обліку, не оформлення або оформлення з порушенням вимог чинного законодавства України первинних документів.

Відповідачем не надано доказів того, що саме ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН порушує вимоги податкового законодавства. З огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, посилання податкового органу на можливі порушення контрагентом-постачальником позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання робіт/послуг.

За таких обставин, суд погоджується з доводами ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН , що позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, враховуючи необізнаність позивача щодо таких можливих порушень. Іншого податковим органом в суді не доведено.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі № 806/4408/13-а (адміністративне провадження № К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Норми податкового законодавства не ставлять в залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 р. по справі № 826/8016/13-а (адміністративне провадження № К/9901/4058/18), від 10.09.2018 р. по справі № 826/25442/15 (адміністративне провадження № К/9901/24925/18), від 11.09.2018 р. по справі № 810/2677/17 (адміністративне провадження № К/9901/47242/18) та ін.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку, для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції. Аналогічна позиція, викладена у постанові ВАСУ від 10.06.2015 р. по справі № К/800/17762/13.

Суд також зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 73 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 ГК України є застосування до особи конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином та/або рішень суду про визнання недійсним правочину позивача з контрагентом-постачальником.

При цьому, щодо доказового значення зазначеної відповідачем інформації про досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016160480003102 від 29.07.2016 р., суд зазначає, що такі твердження не можуть бути належними доказами безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником, оскільки в ході перевірки відповідачем не надано доказів про наявність вироків компетентного суду України, яким було б встановлено, що ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД дійсно здійснювало фіктивне підприємництво. Таким чином, посилання податкового органу на факт внесення відомостей до ЄРДР як на підставу для обґрунтування доведеності факту безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо правовідносин позивача з контрагентом-покупцем - ТОВ МЕСТЕР , суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з посиланнями позивача щодо того, що висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій між ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН та ТОВ МЕСТЕР ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагента-постачальника позивача - ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД .

Зокрема, судом встановлено, що в акті зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, абз. а п. 185.1 ст. 185, абз. б п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, що на думку відповідача призвело до завищення позивачем суми податкових зобов'язань всього в сумі 845 354,00 грн. за квітень 2018 р.

Суд зазначає про неспроможність позиції відповідача щодо того, що про формальність первинної документації, складеної між позивачем та ТОВ МЕСТЕР , свідчить недоведеність (на думку відповідача) реальності здійснення ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД поставок товарів на користь ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН .

Судом перевірено та встановлено, що 01.02.2018 р. між ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН (продавець) та ТОВ МЕСТЕР (покупець) укладено договір поставки № 01/02/18. Відповідно до умов договору, постачальник на умовах цього договору зобов'язується передавати у власність (здійснювати поставку) у зумовлені строки покупцеві продукцію за потребами покупця, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару.

При укладанні такого договору, сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, відповідає економічному змісту та чинному законодавству.

У пункті 5.1. договору визначено, що моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що моментом поставки партії товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній видатковій накладній.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору, у періоді, що перевірявся відповідачем, ТОВ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАНТЕОН поставлено на користь ТОВ МЕСТЕР товар, відповідно до 60-ти належним чином оформлених видаткових накладних. Зазначені первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, ст. ст. 44, 201 Податкового кодексу України, та містять у собі відомості щодо змісту і обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

ТОВ МЕСТЕР оплатило отримані від позивача товари, про що свідчать долучені до матеріалів справи відповідні платіжні доручення та виписка по банківському рахунку позивача в АТ УкрСиббанк № 26001668722900.

Матеріалами справи підтверджується, що крім іншого, позивачем поставлялися на користь ТОВ МЕСТЕР товари, попередньо придбані у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД , які зберігалися у складських приміщеннях ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕТОНЕКС-БУД , відповідно до умов договору відповідального зберігання від 29.01.2018 р. № 29/01-18.

За фактами проведення зазначених вище господарських операцій, позивачем було зареєстровано відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, суми ПДВ включено до складу податкових зобов'язань у деклараціях з ПДВ.

Абз. а п. 185.1 ст. 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Частиною 1 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану адміністративну справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі Щокін проти України , зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі, шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу Інтерспав проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд також вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаній у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як факти проведення таких операцій підтверджується належними та допустимими доказами.

Вищий адміністративний суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Крім того, такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

У рішенні у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) від 22.01.2009 р., Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації або несплата податку виконавця (у тому числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки Головного управління ДФС в Одеській області, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.11.2018 р. № НОМЕР_2 та № 005002147, ґрунтуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

Відтак, суд приходить до висновку про ґрунтовність заявлених позовних вимог, а тому, на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0050011407, №0050021407 від 15.11.2018 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 01.03.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.