Рішення

від 19.02.2019 по справі 440/3792/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3792/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - Похил О.М.,

представника відповідача - Шумейко Д.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського (фермерське) господарства "Шанс" до Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьангарбуд" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

29.10.2018 Селянське (фермерське) господарство "Шанс" (надалі - СФГ "Шанс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0014061401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0014061401 є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вказував, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено порушення, яке обґрунтовується виключно посиланням на податкову інформацію щодо ТОВ "Південьангарбуд". А тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3792/18. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

29.11.2018 відповідач надав до суду відзив (а.с.167-169 т.1), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 263900,00 грн. Зазначає, що в ході проведення перевірки наданих позивачем первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, які висвітлюють взаємовідносини із контрагентом - ТОВ "Південьангарбуд" на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Південьангарбуд" робіт з виготовлення та монтажу безкаркасного ангару. Наголошу, що наданий під час перевірки акт виконаних робіт від 04.01.2017 №001 не відповідає нормативним документам у галузі будівництва (ДБН України).

13.12.2018 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.208-213 т.1), у якій позивач відхиляє доводи відповідача.

21.12.2018 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.222 т.1), у яких відповідач з посиланням на правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 06.11.2018 у справі №803/925/17, просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьангарбуд" (надалі - ТОВ "Південьангарбуд", контрагент, третя особа).

29.01.2019 до суду надійшли письмові пояснення ТОВ "Південьангарбуд" (а.с.12-14 т.2), в яких третя особа зазначила, що договір з СФГ "Шанс" є реальним та підтверджується відповідними документами, що складені за результатом господарської операції. Збудований ангар в січні 2019 року було введено в експлуатацію і використовується позивачем згідно цільового призначення.

Ухвалою суду від 31.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2019.

12.02.2019 до суду надійшли письмові пояснення ТОВ "Південьангарбуд" щодо технології будівництва безкаркасних аркових ангарів (а.с.30-32 т.2).

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

СФГ "Шанс" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 21066477, перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та є платником податку на додану вартість (а.с.15-23 т.1).

На підставі направлення виданого ГУ ДФС у Полтавській області №2895 від 21.08.2018 Соколовою І.І., №2839 від 16.08.2018 Качапут О.О., відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведена документальна планова виїзна перевірка СФГ "Шанс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки СФГ "Шанс" відповідачем складено акт (надалі - акт перевірки) від 21.09.2018 №1248/16-31-14-01-10/21066477 (а.с.45-79 т.1), у якому, крім іншого, зафіксовані порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України. в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 299829 грн, в тому числі: травень 2016 року в розмірі 222992 грн, вересень 2016 року в розмірі 53447 грн, грудень 2016 року в розмірі 23390 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 21.09.2018 №1248/16-31-14-01-10/21066477, позивач подав до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення до акту перевірки (а.с.81-90 т.1).

Листом від 08.10.2018 №21410/10/16-31-14-01-10 ГУ ДФС у Полтавській області повідомлено, що порушення, виявлені в ході планової документальної перевірки та викладені в акті від 21.09.2019 №1248/16-31-14-01-10/21066477 з урахуванням результатів розгляду заперечення, правомірні та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства (а.с.91-98 т.1).

На підставі акта перевірки відповідачем 11.10.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0014061401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 329875,00 грн, у тому числі 263900,00 грн - основний платіж, 65975,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с.99 т.1).

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 згаданого Кодексу до податкового кредиту з податку на додану вартість відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилом пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14 (номер рішення в ЄДРСР 67721381).

Також Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію, що сам факт наявності у платника податків первинних документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, так як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. Якщо ж фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності в них всіх обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у визнанні протиправними та скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, у тому числі, реальність господарської операції, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Як слідує зі змісту акта перевірки від 21.09.2018 №1248/16-31-14-01-10/21066477, висновок про завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 299829 грн, в тому числі: травень 2016 року в розмірі 222992 грн, вересень 2016 року в розмірі 53447 грн, грудень 2016 року в розмірі 23390 грн стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "Південьангарбуд".

Матеріали справи свідчать, що 30.05.2016 між СФГ "Шанс" (замовник) та ТОВ "Південьангарбуд" (підрядник) укладено договір №30/3/0516, за яким підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт з виготовлення та монтажу безкаркасного ангару розміром 22/80/7 м (ширина, довжина, висота) з холодногнутого листового профілю товщиною - 1,2 мм (виробництво Казахстан Арселон Миталс), модель ВН 1000-700 (в одношаровому виконанні, холодного типу) загальною площею 1760 м 2 , з встановленням двох торцевих воріт (5-6 м) і однією хвірткою на фундамент підрядника із матеріалів замовника за адресою: 39245, Полтавська область, Кобеляцький район, с.Солошине /пункт 1.1 Договору/ (а.с.101-103 т.1).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що проведення зазначених в п. 1.1 цього Договору робіт здійснюється з матеріалів підрядника, власними силами і засобами або із залученням сторонніх організацій, що мають відповідні ліцензії, при цьому відповідальність за роботи перед замовником несе підрядник.

23.12.2016 між СФГ "Шанс" (замовник) та ТОВ "Південьангарбуд" (підрядник) укладено додаткову угоду №1 до Договору №30/3/0516 від 30.05.2016 (а.с.104 т.1), якою внесено зміни до п. 2.1 договору. Загальна вартість робіт та загальна сума Договору складає 1583400,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2639000,00 грн.

Пунктом 8.3 Договору визначено, що приймання робіт оформлюється двостороннім актом здачі-прийняття робіт, що підписується сторонами протягом 3 календарних днів, з дати отримання повідомлення замовником.

На підтвердження реальності здійснення вище обумовленої господарської операції позивачем надано під час перевірки, а також до суду копію акту виконаних робіт №001 від 04.01.2017 (а.с.105 т.1).

Відповідачем в ході проведення перевірки поставлено під сумнів відповідність такого акту виконаних робіт, оскільки останній не відповідає нормативним документам у галузі будівництва (ДБН України), де зазначена тільки загальна вартість виконаних робіт, позаяк Національними стандартами України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві встановлені примірні форми №КБ-2 та № КБ3.

На спростування викладеного представником позивача у відповіді на відзив наголошено, що відповідач посилається на національні стандарти у галузі будівництва (зокрема на ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (з доповненнями та змінами), яким передбачено примірні фо рми первинних документів з обліку в будівництві, що мають використовуватися з 01.01.2014 під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних буді вельних робіт, зокрема: - Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3). Однак, відповідно до п. 1.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт обов'язковий при визначені вартості будівництва об'єктів, які споруджують за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (далі - державні кошти). Також пп. 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1- 1:2013 передбачено: При визначені вартості виконаних обсягів робіт і проведені взаєморозрахунків за виконані роботи по об'єктах будівництва, зведення яких здій снюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т та у додатку У .

Отже, незважаючи на те, що ф. № КБ-2в має статус примірної форми , лише у зазначених пп. 6.4.2 випадках її застосування обов'язкове. А якщо будівельні ро боти виконують не за державні кошти, то, їх приймання-передачу можна оформити будь-яким актом, зміст якого відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухта лтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV.

Мінрегіон України у своєму листі від 12.01.12 р. № 7/15-488 зазначав, що за об'єктами, будівництво яких здійснюють за рахунок інших джерел фінансування, застосування таких примірних форм обумовлюють договором підряду.

При цьому, позивачем зазначено, що на виконання п.8 Договору також було надано довідку № 04/01 від 04.01.2017 про вартість виконаних робіт, що відповідачем не була взята до уваги.

Суд погоджується з викладеним, та зауважує, що останнє не суперечить умовам укладеного між вказаними сторонами договору та положенням п. 138.2 Податкового кодексу України.

Підтверджуючи реальність спірних операцій, позивачем також долучено до матеріалів справи засвідчені копії наступних документів: договору про виконання робіт від 30.06.2016 № 30/06/1, укладеного між СФГ "Шанс" та ФОП ОСОБА_7, стосовно виконання робіт з розробки робочого проекту "Будівництво ангару під зерносховище на території СФГ "Шанс" по вул. Дніпровській,1, в с. Солошино, Кобеляцького району, Полтавської області" разом з кошторисом на проектні (вишукувальні) роботи №1 від 30.06.2016 (а.с. 106-109 т.1); акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.06.2017 щодо відповідності вказаного об'єкта будівництва переліченим вимогам (а.с. 112-116 т.1); технічного паспорту виробу безкаркасний арковий ангар (а.с. 147-153 т.1).

З метою будівництва вказаного ангару позивачем придбавались та використовувались будівельні матеріали (різної фракції щебінь, бетон, гранвідсів, цемент, а також арматура, труби тощо), а також послуги автоперевезення продукції міксером, докази на підтвердження придбання та використання яких долучені до матеріалів справи (а.с. 123-140 т.1).

Фактична наявність такого ангару також засвідчена фотоматеріалами, наявними у справі (а.с.с 141143 т.1).

Здійснення розрахунків між сторонами такого договору відповідачем не заперечувалась та підтверджена актом перевірки.

Стосовно покликань відповідача про незазначення місця укладення договорів суд оцінює критично, оскільки відповідно до копії посвідчення про відрядження голови С(Ф)Г "Шанс" Струка В.М., останній відбув у відрядження з метою підписання та оформлення документів 23.12.2016 саме до ТОВ "Південьангарбуд" (а.с.110-111 т.1).

Проаналізувавши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що операції позивача із ТОВ "Південьангарбуд" мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності. Крім того, наявний зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю позивача, що має відповідні умови для результатів господарської і економічної діяльності.

Стосовно податкової інформації (АІС "Податковий блок"), на підставі якої відповідачем встановлено, що у період травень-грудень 2016 року ТОВ "Південьангарбуд" одночасно з виконанням будівельних робіт на території С(Ф)Г "Шанс" проводило значний обсяг будівельних робіт на об'єктах інших суб'єктів господарювання. При цьому, наголошено, що згідно звітів 1ДФ за відповідний період на підприємстві працювали в середньому 10 осіб. Отже ТОВ "Південьангарбуд" фактично не могло одночасно виконувати значний об'єм будівельних робіт на об'єктах інших суб'єктів, розміщених у різних місцевостях.

Суд не може вважати такий доказ беззаперечним фактом відсутності реального характеру господарських операцій, так як підприємства не було позбавлено права залучати працівників згідно цивільно-правових договорів, господарсько-правових договорів на виконання послуг, залучати працівників інших суб'єктів господарювання, тощо.

Крім того, самі матеріали такої податкової інформації відповідачем суду надані не були, що позбавляє суд можливості їх повного та всебічного дослідження.

Натомість, як позивачем, так і залученою третьою особою спростовуються викладені ГУ ДФС у Полтавській області обгрунтування шляхом надання детальних пояснень в частині значного досвіду ТОВ "Південьангарбуд", відповідної технології, належної логістики та налагодженої роботи фахівців, що дозволяє останньому здійснювати відповідні підрядні роботи 9а.с. 1214 т.2). Також надано детальні пояснення в частині технології будівництва безкаркасних аркових ангарів з визначенням логістики зберігання обладнання та матеріалів, транспортування профілегібочної машини та металу, та закупівлі супутніх матеріалів (а.с. 34-35 т.2).

Суд звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 р. у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 р. у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

У зв'язку з наведеним вище, суд зазначає, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок посилання відповідача на інформацію АІС "Податковий блок" суд не вважає достатніми доказами для висновку про нереальність здійсненних контрагентами позивача-постачальниками спірних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Полтавській області від 11.10.2018 №0014061401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 329875,00 грн, у тому числі 263900,00 грн - основний платіж, 65975,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги СФГ "Шанс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Селянського (фермерське) господарства "Шанс" до Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьангарбуд", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 11 жовтня 2018 року №0014061401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Селянського (фермерське) господарства "Шанс" (код ЄДРПОУ 21066477) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4948,13 (чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень тринадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 березня 2019 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко