Рішення

від 01.03.2019 по справі 540/2682/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2682/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова Кооперація" до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій,

встановив:

Споживче товариство Генічеське споживче товариство Нова Кооперація (далі - позивач, СТГСТ Нова кооперація ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 18.12.2018 р. № 06-3-12167 про застосування штрафу.

Позовні вимоги мотивує порушенням вимог законодавства при притягненні до відповідальності, а саме статті 268 Кодексу про адміністративні правопорушення України в частині дотримання гарантованих прав позивача на захист та на участь у процесі прийняття рішення щодо нього. Вказує, що розгляд питання про накладення штрафу здійснювався без повідомлення позивача та, відповідно без його участі. Також зазначає, що його притягнуто до відповідальності за порушення на підставі п.7 ч.1 ст.23 Закону України Про захист прав споживачів - за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивач вважає, що за даною нормою відповідальність настає за порушення права споживача на інформацію про продавця або продукцію лише у випадках, визначених Законом України Про електронну комерцію , але позивач не здійснює діяльність у сфері електронної комерції і не вчиняє електронних правочинів, щодо яких він був би зобов'язаний надавати споживачам відповідну інформацію.

Ухвалою від 02.01.2019р., з урахуванням ухвали від тієї ж дати про виправлення описки, у справі відкрито спрощене провадження та призначено її до розгляду на 23.01.2019р. о13:30год. з викликом сторін.

22.01.2019р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 23.01.2019р. судом задоволено клопотання представника про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з відзивом та відкладено розгляд справи на 10:30 год. 06.02.2019р.

06.02.2019р. представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується його власноручною розпискою від 23.01.2019р. Представник відповідача подав клопотання про проведення судового засідання без його участі.

При цьому суд установив, що СТГСТ Нова кооперація 28.12.2018р. звернулось до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області, в якому просило:

- визнати дії відповідача по перевірці позивача та притягненню його до адміністративної відповідальності протиправними;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 18.12.2018р. №06-3-12/67.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.12.2018р. передано вказаний позов за підсудністю до Херсонського окружного адміністративного суду.

29 січня 2019р. вищезазначена справа за №766/25760/18 надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Пекного А.С.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.2019р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 170 КАС України відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 18.12.2018р. №06-3-12/67.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.2019р. відкрито спрощене провадження у справі №766/25760/18 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області щодо проведення планової перевірки СТГСТ Нова кооперація та притягнення до відповідальності, а також призначено її до розгляду на 11:00 год. 27.02.2019р.

Тому ухвалою від 06.02.2019р. об'єднано в одне провадження адміністративні справи №540/2682/18 за позовною заявою СТГСТ Нова кооперація до ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправною і скасування постанови та №766/25760/18 за позовною заявою СТГСТ Нова кооперація до ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання дій протиправними. Присвоєно об'єднаній справі номер провадження 540/2682/18. Розгляд справи відкладено на 10:00 год. 27 лютого 2019р.

19.02.2019р. відповідачем подано відзив.

За змістом відзивів, поданих 22.01.2019р. та 19.02.2019р., відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що при проведенні перевірки та при притягненні позивача до відповідальності ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідач спростовує твердження позивача про те, що його не повідомлено про розгляд справи, посилаючись на те, що листом від 27.08.2018 №06-4-6/2423 ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області було повідомлено СТГСТ Нова кооперація про розгляд справи на підставі акту перевірки від 22.06.2018 року №06-3-9-179 про порушення законодавства про захист прав споживачів, призначену на 10.09.2018 року. Проте, 07.09.2018 року від представника за довіреністю СТ ГСТ Нова кооперація було подано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату. Листом від 03.12.2018 №06-3-7/3520 відповідач повідомив СТГСТ Нова кооперація про те, що розгляд справи призначений на 17.12.2018р. Однак 17.12.2018р. позивач на розгляд справи не з'явився, тому було вирішено перенести розгляд даної справи на іншу дату з відповідним повідомленням сторони. У той же час, 18.12.2018 року представник позивача за довіреністю від 14.12.2018 року №42 дійсно з'явився до місця розгляду справи та надав довіреність. Повноваження представника у даній довіреності було підтверджено, відповідно розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбувся 18.12.2018 року за участі представника, що підтверджується його особистим підписом у постанові від 18.12.2018 року №№06-3-12/67). У процесі розгляду даної справи, представником позивача не було надано жодних пояснень, відповідно справа розглядалась за наявними матеріалами перевірки та зібраними відповідачем доказами.

Щодо посилань позивача на те, що п.7 ч.1 ст.23 ЗУ Про захист прав споживачів передбачено відповідальність виключно за порушення у сфері електронної комерції, відповідач вказує, що посилання на випадки, передбачені Законом України Про електронну комерцію відносяться у цьому реченні виключно до продавців.

Також відповідач вказує, що захід державного нагляду (контролю) у вигляді планової перевірки було проведено у повній відповідності із приписами Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . СТГСТ Нова кооперація було включено до плану заходів державного нагляду на 2018 рік, позивача було своєчасно повідомлено про здійснення відповідного заходу, посадових осіб відповдіача було допущено до перевірки, у якій брав участь уповноважений представник позивача в особі директора ОСОБА_2, за наслідками перевірки складено акт №06-3-9/179 від 22.06.2018 року. В ході перевірки виявлено, що позивачем порушено вимоги п.п.8, 16 спільного наказу Державної податкової адміністрації, Держстандарту, МВС, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002р. №57/188/84/105 Про затвердження Правил торгівлі на ринках , що також є порушенням ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів , а саме відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживачів про умови надання послуг. У поясненнях до акту №06-3-9-179 голова СТГСТ Нова кооперація ОСОБА_2 зазначив, що з результатами перевірки не згоден.

Відповідно до приписів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1177 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, відповідачем на підставі акту перевірки було прийнято оскаржувану постанову від 18.12.2018 р. № 06-3-12167 про застосування до СТГСТ Нова кооперація штрафу в розмірі 25 862,48 грн. за порушення, передбачене статтею 23 Закону №1023-XII, а саме за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови надання послуг. При цьому відповідачем вживались заходи для установлення обсягу і вартості послуг, наданих позивачем з порушення законодавства про захист прав споживачів, зокрема отримано лист Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополя від 10.12.2018р. №11760/9/21-22-12-05-19 з інформацією про те, що загальна сума доходу СТГСТ Нова кооперація за ІІ квартал 2018р. становить 258 624,85 грн., з якого і було розраховано розмір штрафу.

Підсумовуючи викладене, відповідач вказує, що позивачем дійсно було порушено вимоги ст.15 Закону України Про захист прав споживачів , а тому постанова від 18.12.2018 року №06-3-12/67, винесена відповідно норм чинного законодавства і є законною.

В судове засідання 27.02.2019р. сторони не з'явились, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, надали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, ухвалою від 27.02.2019р. вирішено подальший розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження в межах строків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області проведено планову перевірку додержання СТГСТ Нова кооперація вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, за наслідками якої складено акт від 22.06.2018р. №06-3-9/179.

В акті викладені висновки про порушення позивачем вимог Закону України Про захист прав споживачів , яке полягало у відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови надання послуг.

На підставі вказаного акту постановою начальника ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області від 18.12.2018р. №06-3-12/67 до СТГСТ Нова кооперація застосовано штраф в розмірі 25 862,48 грн. за порушення, передбачене статтею 23 Закону №1023-XII, а саме за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови надання послуг.

Не погоджуючись із цією постановою, СТГСТ Нова кооперація оскаржило її до суду.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 12.05.1991р. №1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-XII), Законом України від 05.04.2007р. №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1177 Порядком накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі - Порядок №1177).

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Слід відмітити, що державна політика у сфері захисту прав споживачів реалізовується, зокрема, здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Вказаним Законом визначено відповідний орган, який такий контроль здійснює - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02.09.2015 року № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері. Згідно п. 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Згідно з п.п. 1, 3, пп.7 п.4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби України від 19.08.2017р. №726, ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області є територіальним органом Держпродспоживслужби України. Завданням ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області є реалізація повноважень Держпродспоживслужби України на території Херсонської області та Автономної Республіки Крим. ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п.п. 1, 2, 13 ч.1, ч.2 ст.26 Закону України від 12.05.1991р. №1023-XII Про захист прав споживачів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідні акти перевірок, про які йдеться мова у ч.2 ст.26 Закону №1023-XII, передбачені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 січня 2018 року №18/14 Про затвердження форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2018р. за №142/31594.

У преамбулі цього наказу зазначено, що його прийнято відповідно до статті 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та статті 26 Закону України Про захист прав споживачів .

Таким чином, проведення перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів здійснюється у порядку, визначеному Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згідно з преамбулою Закону №877-V цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

За ст.2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Частинами 3 - 6 статті 2 Закону №877-V визначені особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) окремими органами державного нагляду (контролю), до яких не віднесено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Отже, відповідач здійснює заходи державного нагляду (контролю) в загальному порядку, визначеному Законом№877-V.

Як видно з матеріалів справи, відповідач проводив відносно позивача плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання ним вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів у формі планової перевірки, яка була призначена наказом ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області від 14.06.2018р. №1734 згідно з Планом заходів державного нагляду на 2018 рік.

Предметом перевірки визначено дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів щодо безпеки продукції, правил торгівлі і послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Термін проведення перевірки визначено з 17.06.2018р. по 02.07.2018р.

Листом від 14.05.2018р. №06-3-5/1502 позивача повідомлено про проведення з 17.06.2018р. по 02.07.2018р. планової перевірки. Цей лист отримано позивачем 22.05.2018р.

Посадовим особам ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області 14.06.2018р. видано направлення на здійснення планової перевірки №1594.

22.06.2018р. цими посадовими особами у присутності уповноваженого представника позивача - ОСОБА_2 проведено перевірку, за наслідками якої складено акт планової перевірки від 22.06.2018р. №06-3-9/179, яким встановлено порушення СТГСТ Нова кооперація вимог п.п.8, 16 спільного наказу Державної податкової адміністрації, Держстандарту, МВС, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002р. №57/188/84/105 Про затвердження Правил торгівлі на ринках .

За змістом акту, вказані порушення полягали у тому, що: ... на вході до ринку відсутня інформація щодо спеціалізації ринку, відсутній графічно виконаний план території з позначенням усіх стаціонарних об'єктів ринку (обов'язково лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи), пішохідних і транспортних маршрутів, аварійних виходів. На видному, доступному для огляду місці в інформаційному стенді відсутні витяги з Закону Про захист прав споживачів , нормативно-правових актів щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, ветеринарно-санітарних правил для ринків. На торговельних місцях продавців відсутні таблички із зазначенням назви, місцезнаходження і номера телефону суб'єкта підприємницької діяльності, що організував торгівлю, прізвища, імені та по батькові продавця, прізвища, імені та по батькові продавця (фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності), номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується копія патенту за фіксованим розміром податку чи копія свідоцтва про сплату єдиного податку та копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. ... . З цього особами, які проводили перевірку, зроблено висновок, що позивач порушив вимоги ст.15 Закону України Про захист прав споживачів , а саме відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація для споживача про умови надання послуг.

Представник позивача відмовився від підписання акту від 22.06.2018р. №06-3-9/179, його копію отримав 22.06.2018р. та того ж дня підписав пояснення до акту, в яких вказав, що не згоден з результатами перевірки.

На підставі вказаного акту постановою начальника ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області від 18.12.2018р. №06-3-12/67 до СТГСТ Нова кооперація застосовано штраф в розмірі 25 862,48 грн. за порушення, передбачене статтею 23 Закону №1023-XII, а саме за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови надання послуг.

Згідно ст.5 Закону №877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року. Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення. Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається.

Органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб'єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб'єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб'єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю).

Проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) формується інтегрованою автоматизованою системою державного нагляду (контролю).

План здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період для всіх органів державного нагляду (контролю) затверджує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та вносить відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 15 листопада року, що передує плановому.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), має передбачати, у тому числі, оцінку ступеня небезпеки, масштабу, виду та сфери діяльності, наявність порушень у попередній діяльності суб'єктів господарювання (крім новостворених).

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

При цьому суд зауважує, що частиною 2 статті 5 Закону №877-V визначено, що залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку. Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті у порядку, визначеному законодавством.

Тобто, вичерпний перелік питань для здійснення планового заходу, виключно в межах якого такий захід і проводиться, визначається в уніфікованому акті, який затверджується органом державного нагляду (контролю).

Як встановлено судом, на виконання цих правових норм Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 січня 2018 року №18/14, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2018р. за №142/31594 (далі - наказ №18/14), затверджено уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, а також вичерпний перелік питань для здійснення таких планових заходів.

Зазначеною формою уніфікованого акту визначено перелік питань та їх нормативне обґрунтування, при цьому вона не містить такого питання, як перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог спільного наказу Державної податкової адміністрації, Держстандарту, МВС, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002р. №57/188/84/105 Про затвердження Правил торгівлі на ринках .

Формою акта перевірки, затвердженого наказом №18/14, визначено перелік нормативно-правових актів та нормативних документів, відповідно до яких складено перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю). Такими нормативно-правовими актами визначено: Закон України Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року №1023-XII; Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року №877-V; Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05 квітня 2001 року №2346-III; Закон України Про засади державної мовної політики від 03 липня 2012 року №5029-VI; Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження правил побутового обслуговування населення від 16 травня 1994 року №313; Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних від 04 листопада 1997 року №1209; Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів від 11 квітня 2002 року №506; Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів від 15 червня 2006 року №833; Наказ Міністерства економіки України Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами від 19 квітня 2007 року №104.

Суд зауважує, що акт планової перевірки від 22.06.2018р. №06-3-9/179 не містить відомостей про порушення позивачем вимог жодного з нормативно-правових актів, які наведені у переліку до акту і дотримання яких саме і становило предмет перевірки.

Натомість згаданий акт містить висновки осіб, які проводили перевірку, про порушення позивачем вимог п.п.8, 16 спільного наказу Державної податкової адміністрації, Держстандарту, МВС, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002р. №57/188/84/105 Про затвердження Правил торгівлі на ринках , який не зазначено в переліку, а тому, на думку суду, відповідач був не уповноважений перевіряти його дотримання позивачем.

У зв'язку з цим суд також звертає увагу на те, що згідно з преамбулою Закону №1023-XII цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За змістом ст.1-1 Закону №1023-XII цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Згідно п.п. 3, 4, 17 - 22 ч.1 ст.1 Закону №1023-XII, у ньому терміни вживаються в такому значенні: виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг); робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Натомість п.п. 1 - 4 Правил торгівлі на ринках , затверджених спільним наказом Державної податкової адміністрації, Держстандарту, МВС, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002р. №57/188/84/105, на який посилається відповідач, визначено, що ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

Ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок). Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України. Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності (далі - продавці).

Як видно з матеріалів справи, в ході перевірки та при прийнятті постанови про застосування до позивача штрафу, відповідач виходив з того, що ним порушено вимоги ст.15 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ст.15 Закону №1023-XII, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація про послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в державній системі сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання). Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію.

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції. На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися стартова ціна продажу відповідного товару. Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару. У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо: змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування товарів, робіт або послуг за одну ціну - ціни таких товарів, робіт або послуг, взятих окремо; умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості. Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.

Вживання понять знижка або зменшена ціна або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов: якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб'єкт господарювання; якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу; якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни. Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом. Вживання поняття розпродаж або будь-яких інших, аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов: якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів; якщо тривалість розпродажу обмежено в часі; якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни. Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом. Після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку. Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.

Враховуючи наведене і те, що виходячи з матеріалів перевірки СТГСТ Нова кооперація є ринком, а також зважаючи на наведений у акті перевірки зміст порушень, відповідачу слід було визначитись, які саме послуги надаються позивачем як ринком безпосередньо споживачам і щодо яких відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація для споживача про умови надання таких послуг.

Зокрема, суд критично відноситься до висновків відповідача про те, що інформація щодо спеціалізації ринку, графічно виконаний план території з позначенням усіх стаціонарних об'єктів ринку, пішохідних і транспортних маршрутів, аварійних виходів являється у розумінні Закону №1023-XII інформацією про послуги, які надаються споживачам. Так само суд зауважує і щодо висновків відповідача про відсутність на торговельних місцях продавців табличок з інформацією саме про них, як продавців, враховуючи те, що Правила торгівлі на ринках , затверджені спільним наказом Державної податкової адміністрації, Держстандарту, МВС, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002р. №57/188/84/105, не визначають конкретних осіб, на яких покладено обов'язок ці таблички встановлювати. Більше того, згадані таблички повинні містити інформацію про інших, ніж позивач, суб'єктів господарювання, які саме безпосередньо і надають послуги споживачам. Тому, на думку суду, саме такі суб'єкти і повинні нести відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови надання послуг.

За таких обставин суд вважає, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, за яке до нього застосовано санкції у вигляді штрафу.

Крім того, суд приходить до висновку, що окрім безпідставного висновку про вчинення позивачем порушення вимог Закону №1023-XII, яке мало наслідком застосування до нього штрафу, відповідачем також було грубо порушено установлений законодавством порядок притягнення позивача до відповідальності, передбаченої ст.23 вказаного Закону.

Так, згідно п.13 ч.1 ст.26 Закону №1023-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1177 затверджено Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі - Порядок №1177).

Згідно п.п. 1 - 4 Порядку №1177 цей Порядок визначає процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

На суб'єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України Про захист прав споживачів .

Накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Порядку, мають право Голова Держпродспоживслужби, його заступники, начальники територіальних органів Держпродспоживслужби та їх заступники у межах їх компетенції.

Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як видно з матеріалів справи, листом від 27.08.2018р. №06-4-6/2423 відповідач повідомляв позивача про те, що розгляд справи про накладення адміністративно-господарських санкцій призначено на 10.09.2018р. з 09:00 по 12:00 год. Цей лист відправлено згідно квитанції пошти 28.08.2018р., однак докази отримання його позивачем відсутні.

У той же час, 07.09.2018р. позивачем було подано відповідачу клопотання про перенесення розгляду справи на 28.09.2018р., мотивоване відрядженням представника позивача.

Будь-яких рішень чи повідомлень про відкладення розгляду справи за заявою представника СТГСТ Нова кооперація відповідачем до суду не надано. Між тим листом від 03.12.2018р. №06-3-7/3520 відповідач повідомив СТГСТ Нова кооперація про призначення розгляду справи на 17.12.2018р. з 09:00 по 12:00 год.

В якості доказу своєчасного повідомлення позивача про призначення на 17.12.2018р. розгляду справи відповідач надав до суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7300304266600, з якого чітко видно, що таке відправлення отримано СТГСТ Нова кооперація 18.12.2018р., тобто після тієї дати, на яку було призначено розгляд справи.

Та більше того, рішення про застосування штрафу, оформлене оскаржуваною постановою №06-3-12/67, прийнято відповідачем не 17.12.2018р., тобто в день, на який було призначено розгляд справи, а на наступний день - 18.12.2018р., без повідомлення позивача.

З матеріалів справи також видно, що розгляд справи проведено без участі представника позивача.

Доводи відповідача про те, що представник позивача був своєчасно повідомлений та приймав участь у розгляді справи, не підтверджені доказами, у тому числі і змістом постанови від 18.12.2018р. №06-3-12/67. Розписка представника від 18.12.2018р. про отримання копії постанови не може бути доказом його участі у розгляді справи.

Згідно абз.6 ч.1, ч.2 ст.8 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом. Органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб'єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб'єктів господарювання.

Визначені у ч.2 ст.2 КАС України критерії оцінки судом правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень одночасно є процедурними правилами (принципами) діяльності таких суб'єктів при здійсненні ними владних повноважень.

Так, у справах щодо оскарження адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розгляд справи про накладення на позивача передбачених ст. 23 Закону №1023-XII стягнень відбувся з порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Також суд враховує наступне.

Позивача притягнуто до відповідальності за порушення, передбачене ст.23 Закону №1023-XII. Сама стаття 23 Закону №1023-XII визначає 12 різних складів правопорушень, за які суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність. Постанова відповідача від 18.12.2018р. №06-3-12/67 не містить визначення, на підставі якої конкретно норми ст.23 Закону №1023-XII позивач повинен нести відповідальність. Однак наведений відповідачем опис складу правопорушення - відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови надання послуг - надає підстави для висновку, що позивача притягнуто до відповідальності на правопорушення, передбачене п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023-XII.

Відповідно до цієї правової норми у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України Про електронну комерцію ) - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, розмір штрафу за вказане порушення повинен становити тридцять відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд наголошує, що визначальним для розрахунку розміру штрафу є вартість одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, щодо яких установлено порушення законодавства про захист прав споживачів.

З матеріалів справи і, зокрема, пояснень у відзиві на позов самого відповідача видно, що розмір штрафу, застосованого до позивача, обрахований виходячи з розміру загальної суми доходу СТГСТ Нова кооперація за ІІ квартал 2018р. на підставі інформації, наданої листом Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополя від 10.12.2018р. №11760/9/21-22-12-05-19.

Зі змісту цього листа видно, що СТГСТ Нова кооперація (код ЄДРПОУ 01770898) є платником єдиного податку третьої групи (юридичні особи).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначаються Розділом XIV Податкового кодексу України.

Згідно ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, як третя група - ... юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

За ст.ст.292, 294, 295 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є: для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку. До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу. Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Згідно ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту. Зокрема, платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015р. №578, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015р. за №799/27244, затверджено форму податкової декларації платника податку третьої групи юридичної особи, відповідно до якої платник податку зазначає такі відомості: суму доходу за податковий (звітний) період; суму доходу, що перевищує граничний обсяг доходу, визначений підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України; суму доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий, відповідно до пункту 291.6 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України; суму доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування; загальну суму доходу за податковий (звітний) період (р. 1 + р. 2 + р. 3 + р. 4).

За визначенням, наданим у ст.1 Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Враховуючи викладене, податкова звітність юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи не містить відомостей про конкретні суми доходів у розрізі джерел їх надходження та видів господарської діяльності.

Слід звернути увагу, що відповідачем не надано розрахунок застосованої штрафної санкції, а також доказів на підтвердження вартості наданих послуг, відносно яких ним зроблено висновки про відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

За таких обставин та наведеного нормативного регулювання суд приходить до висновку, що розрахунок штрафної санкції, передбаченої пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону України Про захист прав споживачів , який повинен здійснюватись у відсотковому значенні вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, неможливо здійснити на підставі даних податкової звітності, виходячи з загальної суми доходу платника єдиного податку третьої групи - юридичної особи.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем протиправно розрахований розмір штрафу, який був застосований до позивача постановою від 18.12.2018р. №06-3-12/67.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.12.2018р. №06-3-12/67 була прийнята відповідачем безпідставно (тобто за відсутності складу правопорушення), необґрунтовано, із порушенням встановленого порядку розгляду справи про накладення штрафу та права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому вона є протиправною і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій по проведенню перевірки та притягненню позивача до відповідальності у вигляді штрафу, суд зауважує наступне.

Згідно ст.ст.2, 5 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ураховуючи установлені обставини справи, суд приходить до висновку, що права СТГСТ Нова кооперація , на захист яких подано даний позов, були порушені саме притягненням позивача до відповідальності. Це порушення виникло з прийнятої ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області постанови від 18.12.2018р. №06-3-12/67, яка судом при розгляді даного спору визнана протиправною.

Дії, які також просить визнати протиправними позивач, за своєю сутністю є змістом управлінської діяльності відповідача, шляхом вчинення яких він реалізує свою владну компетенцію. Таким чином, у даному випадку самі ці дії не порушують прав позивача, на відміну від рішення, яке прийняте за їх наслідком. За таких обставин, оскаржені дії не можуть бути визнані протиправними.

При цьому суд повністю відхиляє доводи позивача про протиправність таких дій, які мотивовані порушенням ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в даному випадку не відбувалось притягнення позивача саме до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному згаданим кодексом. Застосований оскаржуваною постановою до позивача штраф являється не адміністративним стягненням, а адміністративно-господарською санкцією, передбаченою ст.241 Господарського кодексу України та ст.23 Закону України Про захист прав споживачів . Порядок застосування цієї санкції визначається як Господарським кодексом України та Законом України Про захист прав споживачів , так і затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1177 Порядком накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів. У зв'язку з цим правила Кодексу України про адміністративні правопорушення до спірних правовідносин не застосовуються, а відповідні доводи позивача є безпідставними.

Не заслуговують на увагу доводи позивача й про те, що він не допускав правопорушення, передбаченого п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023-XII, яке мотивовано тим, що відповідальність за цією нормою настає виключно за відсутність інформації про продукцію або продавця у випадках, передбачених Законом України Про електронну комерцію .

Синтаксичний аналіз правової конструкції викладеної у п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023-XII норми дає підстави для висновку, що посилання на Закон України Про електронну комерцію відноситься лише до слова продавця , тобто підставою для відповідальності є відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продавця. Що ж до інформації про продукцію, до якої ст.1 Закону №1023-XII віднесено і послуги, то в такому разі посилання на Закон України Про електронну комерцію не застосовне. При цьому слід врахувати, що судом установлено відсутність доведеного порушення позивачем вимог ст.15 Закону №1023-XII, за яке його притягли до відповідальності, застосувавши штраф.

Згідно із ст.ст.6, 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У той же час, ст.242 КАС України установлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що хоча наведені СТГСТ Нова кооперація в обґрунтування позову доводи і відхилені судом, але суто внаслідок помилкового тлумачення позивачем окремих норм законодавства. У той же час в ході судового розгляду установлені інші підстави протиправності оскарженого позивачем рішення, яке дійсно порушує його права, так як ним безпідставно застосовано адміністративно-господарські санкції.

У такому разі для виконання завдань адміністративного судочинства та з урахуванням вимог вищенаведених правових норм суд вважає за необхідне адміністративний позов СТГСТ Нова кооперація задовольнити частково, визнавши протиправною та скасувавши постанову ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області від 18 грудня 2018 року №06-3-12/67. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов Споживчого товариства Генічеське споживче товариство Нова Кооперація (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64, код ЄДРПОУ 01770898) до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 17, код ЄДРПОУ 40408678) про визнання протиправною і скасування постанови, визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 18 грудня 2018 року №06-3-12/67 про застосування до Споживчого товариства Генічеське споживче товариство Нова Кооперація штрафу в розмірі 25 862,48 грн.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 108000000