Рішення

від 28.02.2019 по справі 826/18976/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2019 року № 826/18976/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства Будівельник Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві третя особа про представники учасників справи:Національна акціонерна компанія Нафтогаз України визнання протиправними дій, визнання можливим припинення господарської діяльності позивача - Корнієнко П.Г.; відповідача-1 - не з'явився; відповідача-2 - Берегова А.О.; третьої особи - Єршова С.В.

ВСТАНОВИВ:

02.12.2016 Дочірнє підприємство Будівельник Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (адреса: 02002, м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 2, код ЄДРПОУ 30308580) (далі альтернативно - позивач або ДП Будівельник НАК Нафтогаз України ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом № 20/16 від 02.12.2016 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДРПОУ 38728711) (надалі - відповідач-1 або ДПІ у Шевченківському районі) та Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) (в рішенні - відповідач-2 або ДПІ у Шевченківському районі), у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії головних державних ревізорів-інспекторів ДПІ у Шевченківському районі: Порхач Л.В., Сульженко А.О., Возного В.І. щодо висновків - неправомірності списання з балансу ДП Будівельник НАК Нафтогаз України дебіторської заборгованості у сумі 17 662 707,99 грн., додаткового капіталу (вартість незавершеного будівництва) у сумі 17 553 318,93 грн. та не можливості припинити господарську діяльність ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , зазначених в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , код за ЄДРПОУ 30308580, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 27.11.2014 валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 27.11.2014 ДПІ у Шевченківському районі від 10 грудня 2014 року № 1767/26-59-22-06/30308580;

- визнати протиправними дії головних державних ревізорів-інспекторів ГУ ДФС у м. Києві: Порхач Л.В., Костюка Б.В. щодо висновків - неправомірності списання з балансу ДП Будівельник НАК Нафтогаз України дебіторської заборгованості у сумі 17 662 707,99 грн., додаткового капіталу (вартість незавершеного будівництва) у сумі 17 553 318,93 грн. та не можливості припинити господарську діяльність ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , зазначених в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , код за ЄДРПОУ 30308580, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 27.11.2014 валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 27.11.2014 ГУ ДФС у м. Києві від 02 серпня 2016 року № 227/26-15-14-03/30308580;

- визнати протиправними дії головного державного ревізора-інспектора ГУ ДФС у м. Києві - Артющенко С.І. щодо висновків - неправомірності списання з балансу ДП Будівельник НАК Нафтогаз України дебіторської заборгованості у сумі 17 662 707,99 грн., додаткового капіталу (вартість незавершеного будівництва) у сумі 17 553 318,93 грн. та не можливості припинити господарську діяльність ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , зазначених в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , код за ЄДРПОУ 30308580, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.11.2014 по 15.09.2016 ГУ ДФС у м. Києві від 22 вересня 2016 року №293/26-15-14-01-04/30308580.

- визнати можливим припинення господарської діяльності ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , код за ЄДРПОУ 30308580, шляхом його реорганізації та приєднання до Дочірнього підприємства Нафтогазобслуговування НАК Нафтогаз України , код за ЄДРПОУ 31059253.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 11.01.2014 року ДП Будівельник НАК Нафтогаз України перебуває в стані припинення, господарська діяльність підприємства не здійснювалась, всіх працівників підприємства звільнено. У 2014 році, коли головні державні ревізори-інспектори ДПІ у Шевченківському районі: Порхач Л.В., Сульженко А.О., Возний В.І. проводили перевірку діяльності позивача, податкові органи не мали компетенції контролювати правильність ведення бухгалтерського обліку, отже ревізори-інспектори не мали повноважень робити висновки щодо правомірності або неправомірності списання з бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості чи податкового капіталу. В жодному з перелічених актів перевірки податкових органів ревізори-інспектори ДПІ у Шевченківському районі не надають опису обставин, що свідчили б про ймовірність отримання дочірнім підприємством Будівельник майбутніх економічних вигод від дебіторської заборгованості та впевненості в тому, що строк позовної давності щодо цієї заборгованості не минув. Оскільки до правовідносин, що виникли між ДП Будівельник НАК Нафтогаз України та A.D. GRANDING SKOPJE МК (Македонія) не встановлено інших строків позовної давності, такі правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та застосовується загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). За таких умов, станом на 19 червня 2014 року строк позовної давності щодо стягнення ДП Будівельник НАК Нафтогаз України з A.D. GRANDING SKOPJE МК (Македонія) зазначеної заборгованості сплинув. Отже, на момент проведення списання зазначеної заборгованості у підприємства були відсутні підстави для звернення до суду у зв'язку зі спливом строків позовної давності та відсутні законні підстави для їх поновлення. Позивач вважає, що протиправні дії працівників Головного управління ДФС у м. Києві унеможливлюють ліквідацію підприємства шляхом приєднання до Дочірнього підприємства Нафтогазобслуговування НАК Нафтогаз України .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2016 (суддя Федорчук А.Б.) позовну заяву було залишено без руху та зобов'язано позивача усунути недоліки у позовній заяві у п'ятиденний строк з моменту її отримання. Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у визначений судом строк.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2017 (суддя Федорчук А.Б.) відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи на 10.04.2017.

Судове засідання 10.04.2017 не відбулось, розгляд справи відкладено на 12.06.2017.

У судовому засіданні 12.06.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи НАК Нафтогаз України (за текстом - третя особа), розгляд справи відкладено на 18.07.2017.

Судове засідання 18.07.2017 не відбулось, розгляд справи відкладено на 19.09.2017.

18.07.2017 до суду від Головного управління ДФС у м. Києві надійшли заперечення на позов, у яких відповідач-2 зазначив, що платник податків не має законодавчого права на оскарження акту податкової перевірки в судовому порядку, так як акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота їх перевірялася, то не може бути оскаржений у суді. Акт податкової перевірки оскаржується шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку своїх заперечень. Заперечення на акт податкової перевірки подаються протягом п'яти робочих днів з моменту вручення такого акту. До заперечень на акт бажано додавати всі необхідні документи для спростування обставин, викладених в ньому. Додаткові документи обов'язково будуть враховані контролюючим органом при розгляді заперечення на акт податкової перевірки.

18.09.2017 Головне управління ДФС у м. Києві подало до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Власне дії посадових осіб спрямовані лише на фіксування факту вчинення правопорушення та не має обов'язкового характеру. Таким чином, відсутній акт індивідуальної дії або нормативно-правового характеру у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове засідання 19.09.2017 не відбулось, представники позивача та відповідача-2 подали до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату від 10.10.2017 № 5026 справу передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято адміністративну справу № 826/18976/16 до провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.01.2018.

У судовому засіданні 23.01.2018 представники позивача, відповідача-2 та третьої особи подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 ДПІ у Шевченківському районі складено Акт № 1767/26-59-22-06/30308580 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , код за ЄДРПОУ 30308580, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 27.11.2014 валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 27.11.2014.

У розділу 3.8. цього Акта зазначено, що ДП Будівельник НАК Нафтогаз України безпідставно списано з балансу дебіторську заборгованість сумі 17 662 707,99 грн. та додатковий капітал (вартість незавершеного будівництва) в сумі 7 553 318,93 грн.

Неправомірність списання активів та пасивів обґрунтовується відсутністю у позивача права власності чи інших прав на зазначені активи та пасиви, окрім зобов'язань по договору доручення № 14/41 від 05.02.2001, щодо проведення робіт по будівництву незавершеного об'єкту від імені та за рахунок НАК Нафтогаз України .

За таких умов, ДПІ у Шевченківському районі дійшла до висновку про неможливість припинення господарської діяльності ДП Будівельник НАК Нафтогаз України .

02.08.2016 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у м. Києві: Порхач Л.В. та Костюк Б.В. за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , код за ЄДРПОУ 30308580, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 27.11.2014 валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 27.11.2014 складено Акт за № 227/26-15-14-03/30308580.

Згідно з Актом перевірки, ДП Будівельник НАК Нафтогаз України безпідставно було списано з балансу дебіторську заборгованість у сумі 17 662 707,99 грн. та додатковий капітал (вартість незавершеного будівництва) в сумі 17 553 318,93 грн.

11.08.2016 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) зі скаргою на дії Головного управління ДФС у м. Києві (вх. № 20275/6 від 15.08.2016) щодо:

- визнання протиправними дій головних державних ревізорів-інспекторів Головного управління ДФС у м. Києві: Порхач Л.В. та Костюк Б.В. щодо висновків про відсутність прав у ДП Будівельник НАК Нафтогаз України на списані активи та пасиви та неправомірності їх списання;

- скасування Акта перевірки № 227/26-15-14-03/30308580 від 02.08.2016 у частині неправомірності списання з балансу ДП Будівельник НАК Нафтогаз України дебіторської заборгованості у сумі 17 662 707,99 грн. та додаткового капіталу (вартість незавершеного будівництва) у сумі 17 553 318,93 грн.

Також позивач звернувся до ДФС України щодо призначення нової документальної позапланової виїзної перевірки ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , код за ЄДРПОУ 30308580, у зв'язку з його ліквідацією шляхом реорганізації та приєднання до Дочірнього підприємства Нафтогазобслуговування Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (код за ЄДРПОУ 31059253) згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 998 від 24.12.2013 Про реорганізацію Дочірнього підприємства Будівельник Національної акціонерної компанії Нафтогаз України .

14.09.2016 ДФС України надала відповідь на скаргу позивача, в якій зазначено, що ДФС України доручено Головному управлінню ДФС у м. Києві вжити відповідних контрольно-перевірочних заходів до ДП Будівельник НАК Нафтогаз України згідно з чинним законодавством. Питання, порушені у зазначених листах, будуть враховані під час проведення перевірки підприємства, а у разі виявлення порушень норм чинного законодавства буде вжито заходів у законодавчо встановленому порядку.

Цим же листом ДФС України повідомила, що у відповідності до наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 5642 від 06.09.2016, з 07.09.2016 розпочато документальну позапланову перевірку ДП Будівельник НАК Нафтогаз України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У частині 1 наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 5642 від 06.09.2016 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП Будівельник НАК Нафтогаз України зазначено: Провести документальну позапланову виїзну перевірку ДП Будівельник НАК Нафтогаз України (код 30308580) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.11.2014 по дату підписання акта (довідки) перевірки тривалістю 5 робочих днів з 07.09.2016 по 13.09.2016, а наказом № 5787 від 13.09.2016 Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП Будівельник НАК Нафтогаз України строк проведення вищезазначеної перевірки продовжено до 15.09.2016.

22 вересня 2016 року головним державним ревізором-інспектором Головного правління ДФС у м. Києві ДФС України - Артющенко С.І. складено Акт № 293/26-15-14-01-04/30308580 про результати документальної позапланової виїзної перевірки перевірку ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , код за ЄДРПОУ 30308580, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 27.11.2014 валютного законодавства та іншого законодавства за період з 28.11.2014 по 15.09.2016.

У розділу 4 цього Акта зазначено, що оскільки документальними позаплановими виїзними перевірками за період з 01.10.2011 по 27.11.2014 (акт від 10.12.2014 № 1767/26-59-22-06/30308580, акт від 02.08.2016 № 227/26-15-14-03/30308580) встановлено неправомірність списання з балансу ДП Будівельник НАК Нафтогаз України дебіторської заборгованості у сумі 17 662 707,99 грн. та додаткового капіталу (вартість незавершеного будівництва) в сумі 17 553 318,93 грн., то не можливо припинити господарську діяльність ДП Будівельник НАК Нафтогаз України .

Позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 28.09.2016 № 17/16, на яку 04.11.2016 отримав відповідь, у якій зазначено, що вказана в актах перевірки доказова база є достатньою для підтвердження висновків стосовно неправомірності списання з балансу дебіторської заборгованості у сумі 17 662 707,99 грн. та додаткового капіталу (вартість незавершеного будівництва) в сумі 17 553 318,93 грн.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Одним із основних завдань ДФС є реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів (п. 3 Положення).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 зазначеного Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За правилами пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

В силу п. 78.8 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У відповідності до п. 86.1 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п. 86.3 вказаного Кодексу, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, згідно з яким акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Суд вважає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2013 року по справі №21-237а13, а також Верховним Судом у постанові від 10 травня 2018 року по справі № 811/119/13-а та постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 810/6689/14.

В контексті викладеного суд у даній справі приходить до висновку, що оскільки акт перевірки не є документом, який встановлює права та обов'язки ДП Будівельник НАК Нафтогаз України , то, відповідно, і дії посадових осіб щодо включення до цього акта певних висновків за тих чи інших обставин не можуть бути предметом розгляду в суді, оскільки є лише способом фіксації інформації та не створюють правових наслідків, а їх викладення не суперечить законодавству. Правомірність таких дій може бути підтверджена або спростована судом у разі спору про законність рішень чи дій, в основу яких покладено згадувані висновки акта.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії встановлено: Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами .

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті цього ж Кодексу).

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Зокрема, поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії головних державних ревізорів-інспекторів ДПІ у Шевченківському районі: Порхач Л.В., Сульженко А.О., Возного В.І. та головних державних ревізорів-інспекторів Головного управління ДФС у м. Києві Порхач Л.В., Костюка Б.В., Артющенко С.І. щодо включення до актів перевірки № 1767/26-59-22-06/30308580 від 10.12.2014, № 227/26-15-14-03/30308580 від 02.08.2016, № 293/26-15-14-01-04/30308580 від 22.09.2016 висновків щодо неправомірності ДП Будівельник НАК Нафтогаз України списання з балансу дебіторської заборгованості у сумі 17 662 707,99 грн. та додаткового капіталу (вартість незавершеного будівництва) в сумі 17 553 318,93 грн., не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для підприємства, а тому порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду не відбулося.

Не заслуговують на увагу суду й доводи позивача про те, що протиправні дії працівників Головного управління ДФС у м. Києві унеможливлюють ліквідацію ДП Будівельник НАК Нафтогаз України шляхом приєднання до Дочірнього підприємства Нафтогазобслуговування НАК Нафтогаз України , оскільки за відсутності доказів порушеного права підприємства, - ґрунтуються на його припущеннях.

За таких обставин, позовна вимога про визнання можливим припинення господарської діяльності ДП Будівельник НАК Нафтогаз України шляхом його реорганізації та приєднання до Дочірнього підприємства Нафтогазобслуговування НАК Нафтогаз України також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства Будівельник Національної акціонерної компанії Нафтогаз України - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва .

Суддя К.С. Пащенко