Рішення

від 27.02.2019 по справі 826/6650/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 лютого 2019 року                      № 826/6650/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лів-Логістик» до Державної фіскальної служби України, Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Лів-Логістик» (далі – позивач, ТОВ «Лів-Логістик») до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач 1, ДФС України), Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі – відповідач 2, Кропивницька ОДПІ), в якому просить: визнати недійсною та скасувати реєстрацію податкових накладних ТОВ «Лів-Логістик», зареєстрованих у період з 01.09.2016 по 31.12.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних від імені ТОВ «Лів-Логістик»; зобов'язати ДФС України та Кропивницьку ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області здійснити коригування даних електронного рахунку ТОВ «Лів-Логістик» по збільшенню сум податку, на яку ТОВ «Лів-Логістик» має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму накладних ТОВ «Лів-Логістик», зареєстрованих у період з 01.09.2016 по 31.12.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позовні вимоги мотивовані тим, що з вересня 2016 року у позивача не діяли посилені сертифікати ЕЦП посадових осіб та печатки ТОВ «Лів-Логістик», що послугувало блокуванню доступу позивача до системи реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у цей період та можливості зареєструвати податкові накладні у Реєстрі. Позивач стверджує, що неправомірне зменшення сум податку, на яку ТОВ «Лів-Логістик» має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, було вчинено без відома позивача шляхом реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, складених та зареєстрованих нібито директором ТОВ «Лів-Логістик» за допомогою нібито дійсних посилених сертифікатів ЕЦП директора та печатки ТОВ «Лів-Логістик», тому вважає за необхідне скасувати реєстрацію податкових накладних ТОВ «Лів-Логістик», зареєстрованих у період з 01.09.2016 по 31.12.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних від імені ТОВ «Лів-Логістик» та, відповідно, здійснити коригування даних електронного рахунку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду. Представники відповідачів 1 та 2 повністю не погоджуються з позовними вимогами, заперечують проти задоволення позову в повному обсязі, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню. При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи, суд дійшов висновку розглядати справу у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) згідно нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Між Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області та ТОВ «Лів-Логістик» укладено договір від 05.01.2016 № 050120161 про визнання електронних документів. З матеріалів справи встановлено та як пояснив позивач, що листами від 21.04.2016 №2043/10/11-28-12-01-16 та від 25.04.2016 № 2123/10/11-28-21-01-16 ГУ ДФС у Кіровоградській області у відповідь на звернення від 24.03.2016 повідомило ТОВ «Лів-Логістик», що відділом внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено перевірку інформації, наведеної у зверненні посадових осіб ТОВ «Лів-Логістик», в результаті чого встановлено, що співробітниками ОУ ГУ ДФС у Кіровоградській області складено довідку про відсутність підприємства за місцезнаходженням, що стало підставою для розірвання договору про електронний документообіг та подачу звітності та, як наслідок, відсутність у підприємства можливості реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкових накладних, починаючи з 23.03.2016. Поряд з цим, у вересні 2016 року закінчився термін дії посилених сертифікатів електронних цифрових підписів посадових осіб ТОВ «Лів-Логістик». В подальшому, з 22.12.2016 призначено на посаду нового директора ТОВ «Лів-Логістик» та 13.02.2017 Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області уклала з ТОВ «Лів-Логістик» договір про визнання електронних документів, після чого, як вказує позивач, йому стало відомо, що згідно даних системи електронного адміністрування ПДВ неправомірно зменшилась сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН. Вважаючи, що неправомірне зменшення сум податку, на яку ТОВ «Лів-Логістик» має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, було вчинено без відома позивача шляхом реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, складених та зареєстрованих нібито директором ТОВ «Лів-Логістик» за допомогою нібито дійсних посилених сертифікатів ЕЦП директора та печатки ТОВ «Лів-Логістик», позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України. З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, тестовий режим якої розпочався в лютому 2015 року і тривав до 1 липня 2015 року (про що зазначено у пункті 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України). Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України. Згідно пунктів 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. За змістом підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, визначальним фактором - автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку. Виходячи із положення пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким встановлено, що зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних автоматично збільшується контролюючим органом на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та на суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період. Подання електронних документів засобами телекомунікаційного зв'язку до контролюючих органів здійснюється відповідно до вимог Податкового кодексу України, з урахуванням норм Закону України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України від 22.05.2003 № 852- IV «Про електронний цифровий підпис», а також Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, на підставі договорів про визнання електронних документів. У відповідності до вказаних норм договір про визнання електронних документів укладається між платником податків та контролюючим органом за основним місцем обліку і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір вважається розірваним або зміненим у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. В свою чергу питання реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентується ПК України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246). Цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі (п. 1 Порядку № 1246). Пунктом 5 Порядку визначено, що постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі. Згідно з пунктом 7 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація. Відповідно до підпункту 5 пункту 9 Порядку №1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є, зокрема, порушення вимог, установлених п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 7 розділу II та підпунктів 7.3, 7.6 розділу III Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція №233) підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: -          його відповідність затвердженому формату (стандарту); -          підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в ст. З Закону України «Про електронний цифровий підпис»; -          чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований). Крім того, пунктом 7 розділу III Інструкції передбачено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися порядку, передбаченого цим пунктом. Зокрема, платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. Платником податків фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності) (п.7.1). Після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків (п.7.2). Аналізуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що при отриманні для внесення до ЄРПН податкової накладної орган державної фіскальної служби відповідно до вимог чинного законодавства має діяти за наступним алгоритмом: - здійснити розшифрування податкової накладної, - перевірити електронний цифровий підпис платника податків та його посадових осіб та чинність відповідного посиленого сертифіката ключа: - визначити відповідність електронного документа формату (стандарту), - перевірити податкову накладну на наявність обов'язкових реквізитів, - перевірити наявність необхідної суми податку на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку. Як свідчать матеріали справи, 05 січня 2016 року між Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області та ТОВ «Лів-Логістик» укладено договір №050120161 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Посадовими особами ОУ ГУ ДФС у Кіровоградській області 17.03.2016 складено довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, в якій відображено відсутність ТОВ «Лів-Логістик» за місцем знаходження: м. Кіровоград, вул. Покровська, 73 «А», кв. 17. Зазначене стало підставою для розірвання договору про визнання електронних документів від 05.01.2016 №050120161. Не погоджуючись із вказаними діями Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.01.2016 № 050120161, у травні 2016 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 у справі №П/811/470/16, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017, визнано протиправними дії Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.01.2016 № 050120161 з ТОВ «Лів-Логістик». Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області дію договору про визнання електронних документів від 05.01.2016 № 050120161 відновлено у травні 2016 року. Разом з тим, у вересні 2016 року закінчився термін дії посилених сертифікатів ЕЦП посадових осіб ТОВ «Лів-Логістик», якими було підписано договір про визнання електронних документів № 050120161 від 05.01.2016. Суд зазначає, що юридична особа не має змоги надіслати податкову накладну чи будь-який інший документ в електронному вигляді який надсилається до органу державної фіскальної служби чи до іншого органу без накладення ЕЦП посадових осіб та печатки підприємства, для чого необхідно мати як електронний носій, на якому зберігається сам ЕЦП так і пароль ЕЦП, яким володіє лише власник ЕЦП. Таким чином, внаслідок закінчення на початку вересня 2016 року терміну дії посилених сертифікатів ЕЦП, позивач з цього часу втратив можливість реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а також подачі електронної звітності засобами телекомунікаційного зв'язку. Більш того, як зазначено відповідачами у запереченнях, по ТОВ «Лів-Логістик» відсутні видані та зареєстровані податкові накладні в ЄРПН у період з 01.09.2016 по 31.12.2016. В підтвердження зазначеного відповідачем 2 надано скріншот роздруківку з реєстру податкових накладних, згідно якої вбачається відсутність будь-яких зареєстрованих податкових накладних у період з 01.09.2016 по 31.12.2016. У свою чергу, ТОВ «Лів-Логістик» зазначило, що вся звітність з ПДВ за період вересень-грудень 2016 року подавалась до Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області поштою на паперових носіях, яка свідчила про відсутність господарських операцій у зазначений період. Проте, будь-яких належних і достатніх доказів в підтвердження зазначених тверджень позивачем до суду надано не було. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що не спростовано позивачем, які свідчили б про те, які саме податкові накладні були зареєстровані у період з 01.09.2016 по 31.12.2016 в ЄРПН від імені ТОВ «Лів-Логістик», реєстрацію яких позивач хоче визнати недійсними та скасувати, на яку суму вони виписані, на виконання якого договору, в який саме період. Враховуючи вищевикладене, виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані учасниками справи докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН у зазначений період, що як наслідок, у відповідача відсутні підстави та технічні можливості щодо внесення змін чи коригування даних електронного рахунку ТОВ «Лів-Логістик» по збільшенню сум податку, на яку ТОВ «Лів-Логістик» має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідачі як суб'єкти владних повноважень довели правомірність вчинення ними дій в контексті спірних правовідносин. Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з тим, що судом не встановлено порушень прав позивача з боку відповідачів. Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають. Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, В И Р І Ш И В: У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Лів-Логістик» (25004, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Покровська, 73А, кім.17, код ЄДРПОУ 39327444) відмовити. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                І.А. Качур