Рішення

від 27.02.2019 по справі 826/15053/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року № 826/15053/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пані Де Пачолі

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови від 09.08.2018

№КВ702/60/А4/МГ/ФС-365,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пані Де Пачолі (далі по тексту - позивач, ТОВ Пані Де Пачолі ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач, Держпраці), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09.08.2018 №КВ702/60/А4/МГ/ФС-365;

- стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пані Де Пачолі понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та усі підтверджені належним чином витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання припису про усунення виявлених порушень від 23.07.2018 №КВ702/60/АН останній усунув виявлені недоліки. Про виконання зазначеного припису позивач 17.08.2018 направив відповідачу письмове повідомлення із долученням копії первинних документів. Однак 09.08.2018 відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафу. На думку позивача оскаржувана постанова, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки викладені відповідачем в приписі порушення були усунуті позивачем в установлені строки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.10.2018 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що при проведенні інспекційних відвідувань відповідач керується Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 №295. Відповідно до пункту 29 Порядку заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Отже, при винесенні оскаржуваної постанови Головне управління Держпраці у Київській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та чинним законодавством України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 клопотання позивача задоволено та призначено судове засідання на 20.11.2018.

В судове засідання 20.11.2018 прибули представник позивача та представник відповідача. З огляду на необхідність надання часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву та необхідності надання додаткових доказів, суд ухвалив відкласти розгляд справи до 11.12.2018.

05.12.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив, зазначивши, що позивачем у встановлені строки, в повному обсязі виконано вимоги припису від 23.07.2018 №КВ/702/60/АН/П, отже, постанова про накладення штрафу від 09.08.2018 №КВ/702/60/А4/МГ/ФС-365 на думку позивача винесена відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

В зв'язку із перебуванням судді Аверкової В.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 11.12.2018 відкладено на 29.01.2019.

В судове засідання 29.01.2019 прибули представник позивача та представник відповідача. Заслухавши сторін по справі, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Державної служби України з питань праці від 25.06.2018 №2274 відповідачем видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 25.06.2018 №702.

23.07.2018 Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ТОВ Пані Де Пачолі на предмет додержання законодавства про працю.

В ході інспекційного відвідування інспектором було виявлено наступні порушення, а саме:

- порушення вимог частини четвертої статті 96 Кодексу законів про працю України, полягає у тому, що тарифна сітка у ТОВ Пані Де Пачолі не дотримані міжпосадові, співвідношення розмірів посадових окладів. Зокрема, посадовий оклад директора становить 30000,00 грн., а посадовий оклад комерційного директора становить 50000,00 грн.;

- порушення вимог частин першої та другої статті 115 Кодексу законів про працю України, полягає у тому, що у ТОВ Пані Де Пачолі виплата заробітної плати проводиться один раз на місяць, зокрема, відповідно відомості на виплату готівки від 03.05.2018 №5 заробітна плата за квітень місяць 2018 була виплачена один раз 03.05.2018.

За результатами інспекційного відвідування було складено Акт від 23.07.2018 №КВ702/60/АН, та винесено Припис про усунення виявлених порушень від 23.07.2018 №КВ702/60/АН/П.

З вказаного припису вбачається, що позивачеві надано строк на усунення порушень до 23.08.2018.

03.08.2018 відповідач направив засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом №0303114016201, позивачу повідомлення від 01.08.2018 №4312118111048 щодо розгляду справи 09.08.2018 об 11:30 год. про накладення штрафу.

Відповідно до відомостей поштових відправлень рекомендований лист №0303114016201 надійшов до поштового відділення позивача 05.08.2018, проте не був отриманий позивачем з відміткою з інших причин .

09.08.2018 за результатами розгляду порушень, Першим заступником начальника Головного управління Андрієнком B.C. було прийнято рішення про винесення Постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.08.2018 №КВ702/60/АН/МГ/ФС-365 на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 37 230 гривень на ТОВ Пані Де Пачолі .

20.08.2018 відповідачем отримано письмове повідомлення позивача щодо виконання припису та усунення виявлених правопорушень, із наступними додатками: розрахунково-платіжна відомість за липень 2018 року, копія платіжного документу про виплату заробітної плати №180731СТ733906 від 31.07.2018; розрахунково-платіжна відомість за серпень 2018 року, копія платіжного документу про виплату заробітної плати (авансу) №180809СТ892655 від 15.08.2018; штатний розпис.

Позивач не погоджуючись із постановою відповідача від 09.08.2018 №КВ702/60/АН/МГ/ФС-365 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі по тексту - Положення №96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Указом Президента України від 06.04.2011 №386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі по тексту - Положення №386/2011).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення №386/2011 Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як передбачено абзацом першим пункту 3 Положення №386/2011 одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Підпунктом 1 пункту 4 Положення №386/2011 встановлено, що Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.

Пунктом 7 Положення №386/2011 передбачено, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №389, наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі по тексту - Порядок №390).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №390 право на проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо).

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови, суд враховував вимоги статті 265 Кодексу законів про працю України, якою встановлено, що штрафи зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, встановлених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі по тексту - Порядок №509).

На підставі пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3-8 Порядку №509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Щодо тверджень позивача про його неналежне повідомлення щодо розгляду справи про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 6 Порядку №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Пунктом 8 Порядку №509 встановлено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сформовано повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 01.08.2018 №43/21/18/11048, відповідно до якого розгляд справи відбудеться 09.08.2018 об 11:30 год.

Копією квитанції з поштового відділення ПАТ Укрпошта Київ 31 від 03.08.2018 №4865 підтверджується, що відповідач рекомендованим листом направив позивачу вище вказане повідомлення 03.08.2018.

Згідно з інформацією з веб-порталу ПАТ Укрпошта , а саме: поштового відстеження відправлення, повідомлення про розгляд справи щодо накладення штрафу направлене відповідачем рекомендованим листом на адресу позивача, прибуло до зазначеного відділення лише 05.08.2018, тобто вже з порушенням строків встановлених пунктом 6 Порядку №509, а саме пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи.

Разом з тим, на веб-порталі ПАТ Укрпошта наявна інформація, що 06.08.2018 вищевказане відправлення не вручене позивачу під час доставки з відміткою з інших причин .

З огляду, на несвоєчасне направлення повідомлення про розгляд справи, відповідач в порушення вимог пункту 6 Порядку №509, позбавив позивача права бути присутнім під час розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та надавати пояснення і документи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що не своєчасне направлення повідомлення про розгляд справи з відомостями про дату її початку та місце проведення, є грубим порушенням вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Невиконання відповідачем вимог пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, має наслідком визнання винесеної постанови протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача щодо часу та місця розгляду справи про застосування відносно нього засобів державного реагування.

Вирішуючи питання щодо визнання незаконною та скасування постанови від 09.08.2018, №КВ702/60/А4/МГ/ФС-365 суд виходить з наступного.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі по тексту - Порядок №295).

Згідно з пунктом 19 та пунктом 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Так, за результатами інспекційного відвідування відповідачем було складено Акт від 23.07.2018 №КВ702/60/АН.

Згідно з пунктом 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

23.07.2018 відповідачем винесено Припис про усунення виявлених порушень №КВ702/60/АН/П, строк усунення порушень до 23.08.2018.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем на виконання припису про усунення виявлених порушень від 23.07.2018 №КВ702/60/АН, позивач у встановлений строк усунув виявлені недоліки.

Пунктом 28 Порядку №295 встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Однак, 09.08.2018 за результатами розгляду порушень, відповідачем винесено Постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.08.2018 №КВ702/60/АН/МГ/ФС-365 на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 37 230 гривень на ТОВ Пані Де Пачолі .

В постанові про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.08.2018 №КВ702/60/АН/МГ/ФС-365 відповідачем зазначено, що в порушення вимог частини четвертої статті 96 Кодексу законів про працю України, тарифна сітка у товаристві недотримані міжпосадові співвідношення розмірів посадових окладів. Зокрема, посадовий оклад директора становить 30000,0 грн., а посадовий оклад комерційного директора становить 50000,0 грн.

Суд не погоджується із таким твердженням відповідача, враховуючи те, що відповідно до частини одинадцятої статті 96 Кодексу законів про працю України, колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що наказом керівника ТОВ Пані Де Пачолі від 29.12.2017 №05-2017/К затверджені положення про систему та умови оплати праці працівників Товариства та положення про винагороду за підсумками роботи.

Зокрема, положенням про систему оплати праці працівників визначені такі критерії рівня оплати праці працівників підприємства:

- результати господарської діяльності та рівень доходності підприємства;

- складність виконуваних робіт, обсяг робіт і кваліфікація працівників;

- внесок кожного працівника з урахуванням фактично відпрацьованого часу і результатів його роботи;

- рівень освіти, знання працівника та використання в роботі іноземної мови;

- посадові оклади працівників, визначені відповідно до норм чинного законодавства, складності роботи, кваліфікації працівників і штатного розпису.

Щодо системи оплати праці, то з урахуванням специфіки, змісту і напрямів діяльності працівників, на ТОВ Пані Де Пачолі встановлюється посадовий оклад, що формується на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників, що передбачено частиною одинадцятою статті 96 Кодексу законів про працю України.

Крім того, з метою встановлення міжпосадових співвідношень обов'язків, завдань та обсягу робіт на підприємстві наказом керівника від 30.03.2018 №04-П затверджені посадові інструкції директора та комерційного директора.

В даному випадку, працівникам заробітна плата виплачувалася у відповідності до окладів, визначених наказом керівника підприємства, з огляду на викладене судом не встановлено порушення статті 96 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим у постанові від 09.08.2018 №КВ702/60/АН/МГ/ФС-365 вказано, що остання винесена на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Суд не погоджується із даним твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Статтями 8-11 Закону України Про оплату праці визначено, що мінімальними державними гарантіями визнаються мінімальний розмір заробітної плати, мінімальні розміри посадових окладів заробітної плати.

Статтею 12 Закону України Про оплату праці встановлені інші мінімальні державні гарантії в оплаті праці, до яких належать:

- норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції,

- що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо);

- гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених - тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо);

- гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії встановлені державні гарантії щодо: рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування, забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що позивачем не порушувались встановлені вимоги щодо дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, з огляду на те, що дотримання міжпосадових співвідношень розмірів посадових окладів не відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на пункт 29 Порядку №295, в якому зазначено, що здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису, з огляду на те, що недотримання міжпосадового співвідношення розмірів посадових окладів не відносено до мінімальних державний гарантій в оплаті праці.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо здійснення розподілу судових витрат, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 1 762,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 11.09.2018 №113.

Таким чином, судові витрати у сумі 1 762,00 грн. підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Також, позивачем 18.10.2018 подано до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження оплати послуг адвоката надано Договір від 30.08.2018 №30/08/18 (Ю) про надання правничої допомоги, в якому визначено вартість правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн., акт приймання наданих послуг від 13.09.2018, рахунок-фактура від 11.09.2018 №159 на суму 10 000,00 грн., платіжне доручення від 11.09.2018 №114 на суму 10 000,00 грн.

Окрім того, до матеріалів справи долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги відповідно до акту приймання наданих послуг від 13.09.2018, згідно з яким вартість за надані послуги адвоката, а саме складання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №КВ702/60/А4/МГ/ФС-365 та супровід справи в Окружному адміністративному суді міста Києва, визначено у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За таких обставин, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що достатнім та співмірним зі складністю справи за даних обставин, буде відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., отже вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пані Де Пачолі - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 09.08.2018 №КВ702/60/А4/МГ/ФС-365 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю Пані Де Пачолі у розмірі 37 230,00 (тридцять сім тисяч двісті тридцять гривень 00 коп.).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пані Де Пачолі (01001, м. Київ, вул. Прорізна, б. 9, оф. 20А, код ЄДРПОУ 41809444) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пані Де Пачолі (01001, м. Київ, вул. Прорізна, б. 9, оф. 20А, код ЄДРПОУ 41809444) понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова