Рішення

від 28.02.2019 по справі 826/1619/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2019 року № 826/1619/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Світ Хаус доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень представники сторін:позивача - не прибув; відповідача - Кравченко Є.В.

ВСТАНОВИВ:

04.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Світ Хаус (далі - позивач або ТОВ Світ Хаус ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2015 № 50526552208 та № 66526551702.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими; податковим ревізором-інспектором було проігноровано документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, та враховано лише регістри бухгалтерського обліку, внаслідок чого зроблений помилковий висновок про різницю між показниками бухгалтерського та податкового обліку товариства щодо валових витрат на загальну суму 420 000 грн.; в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010, в акті перевірки не наведено жодного належного обґрунтування розрахунків, здійснених податковим ревізором-інспектором під час перевірки, а тому донарахування 119 700 грн. грошових зобов'язань з податку на прибуток є безпідставним; позивачем дійсно порушено строки подання звітності з податку на доходи фізичних осіб, однак відповідачем помилково застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені положенням п. 119.2 ст. 119 ПК України; штрафні санкції за порушення строків подання звітності з податку на доходи фізичних осіб встановлені п. 120.1 ст. 120 ПК України і розмір штрафу становить 170 грн., а не 510 грн., як було визначено відповідачем в спірному податковому повідомленні-рішенні.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Огурцову О.П.

08.02.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1619/16 та призначено справу до судового розгляду 05.04.2016.

04.04.2016 до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ним була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 28.10.2010 по 31.12.2012, в ході якої виявлені порушення чинного законодавства позивачем; згідно із регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 3775 Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях на товаристві обліковується кредиторська заборгованість, що виникла у зв'язку із отриманням поворотної фінансової допомоги від засновника підприємства ОСОБА_2; в періоді, що перевірявся, позивач не включав до складу доходів суми отриманої поворотної фінансової допомоги, що є порушенням п.п. 135.5.5. п. 135.5 ст. 135 ПК України, оскільки частина такої допомоги не була повернута протягом 365 календарних днів з моменту її отримання; таким чином позивач занизив доходів на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої у звітному податковому періоді, яка залишилась неповернутою на кінець такого звітного періоду, на загальну суму 795 000 грн.; також в ході перевірки було встановлено невідповідність показників декларації з податку на прибуток даним бухгалтерського обліку, а саме: показники витрат, відображених у рядку 05.1 декларацій Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) не відповідають таким показникам, розрахованим за даними бухгалтерського обліку; ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентовано Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

05.04.2016, зважаючи на неявку представників сторін, розгляд справи відкладено на 26.05.2016.

26.05.2016 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

26.05.2016, зважаючи на неявку представників сторін, розгляд справи відкладено на 14.07.2016.

14.06.2016 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

14.07.2016, зважаючи на неявку представників сторін, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 4400 від 10.10.2017 справу № 826/1619/16 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.10.2017 справу № 826/1619/16 передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою від 31.10.2017 суддя Пащенко К.С. прийняв справу до свого провадження та призначив до судового розгляду у судовому засіданні 19.12.2017.

В судовому засіданні 19.12.2017 представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 06.02.2018.

06.02.2018, зважаючи на неявку представників сторін, розгляд справи відкладено на 27.03.2018.

26.03.2018 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 27.03.2018 суд, заслухавши представника відповідача, та зважаючи на клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства (по тексту - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ Світ Хаус вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме: завищення на 420 000 грн. 00 коп. собівартості товару без підтвердження регістрами бухгалтерського обліку та відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку;

- п.п. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: подання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2014 року із порушенням встановлених строків.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 319\26-55-22-08\37242872 від 01.09.2015 та винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 50526552208 від 14.09.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 119 700 грн., з яких 79 800 грн. 00 коп. - за основним платежем та 39 900 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 66526551702 від 14.09.2015 яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб .

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ГУ ДФС України у м. Києві із скарго, в якій просив їх скасувати.

Рішенням ГУ ДФС України у м. Києві № 18911/10/26-15-10-05-35 від 14.12.2015 скарга позивача залишена без задоволення.

28.12.2015 позивач звернувся із скаргою (вих. № 24/12-1 від 24.12.2015) до ДФС України, в якій просив податкові повідомлення-рішення від 14.09.2015 № 50526552208 та № 66526551702 скасувати.

За результатами розгляду скарги ДФС України було прийнято рішення (вих. № 138616/99-99-10-01-03-15 від 26.01.2016) про залишення податкових повідомлень-рішень без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 14.09.2015 № 50526552208 та № 66526551702, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України (станом на час виникнення спірних відносин), встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.27 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. 1 ст. 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, для формування витрат необхідно мати первинні документи, які можуть довести факт здійснення господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковою накладною № 687 від 28.11.2013, видатковою накладною № Те-00006958 від 28.11.2013, рахунком на оплату по замовленню № 3665 від 28.11.2013, товарно-транспортною накладною № Те-00006958 від 28.11.2013, податковою накладною № 3 від 08.11.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000089 від 08.11.2013, видатковою накладною № РН-0000091 від 08.11.2013, податковою накладною № 29/2 від 22.11.2013, видатковою накладною № 374 від 23.11.2013, рахунком на оплату № 271 від 22.11.2013.

Отже, аналіз наведених вище норм закону та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, підтверджені необхідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

До того ж, суд акцентує увагу, що згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, суд зазначає, що в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 50526552208 від 14.09.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 119 700 грн. 00 коп., з яких 79 800 грн. 00 коп. - за основним платежем та 39 900 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У своїх запереченнях проти адміністративного позову (а.с. 69-72) відповідач обґрунтовує законність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.10.2010 по 31.12.2012, тоді як в межах даної справи розглядаються податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом за результатами перевірки за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Ні підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 50526552208 від 14.09.2015.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 66526551702 від 14.09.2015, слід зазначити наступне.

Згідно із п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України

21.01.2014 № 49 (надалі - Порядок № 49).

Пунктом 2.1. Порядку № 49 встановлено, що податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таким чином, граничний термін подання розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2014 сплив 09.02.2015.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2014 був надісланий позивачем засобами електронного зв'язку 11.02.2015 за № НОМЕР_1.

Тобто, позивач порушив терміни подання розрахунку.

Пунктом 119.2 ст. 119 ПК України встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

На підставі викладеного суд вважає, що повідомлення-рішення № 66526551702 від 14.09.2015 відповідає вимогам діючого на час його прийняття законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Хаус задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 50526552208 від 14.09.2015.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39669867, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 4) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Хаус (код ЄДРПОУ - 37242872, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, офіс 215), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1 795 грн. 40 коп. (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять гривень сорок копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко